проте його межі на різних етапах життя міста змінювалися, а в перші

століття поховання почали розміщувати навіть на залишках самої Ольвії

єлліністичної доби у звичайних грунтових прямокутних у плані ямах - на дні або в підбоях вирізуваних у стінках цих ям. На земній поверхні над

похованням звичайно встановлювалися кам(яні надгробки у вигляді стел,

антропоморфних зображень, вівтарів. У 4 ст. до н.е з’являються земляні

склепи, що складалися з поховалльної камери та дромоса (вхідного похилого

коридору) . Пізніше починають ховати в кам'яних склепах , над якими

зводились грунтові насипи . Найвищої досканалості споруди цього типу

досягають у другій - першій половині 3 ст.н.е., коли будувались

монументальні кургани з кам'яними крепідами. Саме тут використовувались напівциліндричні розпірні склепіння й високоякістні кам'яні мури (найвидатнішими зразками цієї архітектури є склепи курганів - Зевсового , Єврисивія та Арети.).

Херсонес Таврійський

Назва походить від грецького слова "півострів" . Руїни цього міста

розташовані на околиці Севастополя . Херсонес заснований у 422 -421 році до н.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської . Розквіт держави припадає на кінець 4-3 ст.до н.е. Це одне з трьох великих античних північнопричорноморських

міст , які дожили до пізнього середньовіччя .Територія досягала 33 га, а

населення становило не менш, як 15 тисяч жителів. Місто мало єдине

прямокутне планування та було обнесене міцними захисними стінами, що

збереглися до нашого часу , мало добре укріплений порт , а в римські часи -

цитадель.

Наприкінці 4 ст.до н.е.Херсонес підкорив Керкінітіду, заснував нове

місто - Калос Лімен .Тоді до складу Херсонеської держави увійшло узбережжя практично всього Захіннього Криму.

У 179 році до н.е.Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави

Фарнаком 1 про "дружбу". Однак уже в середині 2 ст.до н.е. Північно

-Західний Крим опинився під владою скіфів. У боротьбі проти них Херсонес звернувся по допомогу до Мітрідата 6 Євпатора . Під час його походів на скіфів (110-108 рр.до н.е.) Херсонес було звільнено від їхньої залежності.

Але після цього місто потрапляє під зверхність Боспорської держави, якої

позбавляється за поміччю Риму лише в другій половині 1 ст.н.е. Після походу Плавтія Сільвана в 60-ті роки 1 ст. н.е в Північному Причорномор'ї в Херсонесі розміщується римський гарнізон. Неподолік від Херсонеса, в Харакеі , римські війська будують фортецю, від якої до наших днів збереглися рештки фортечних мурів, терми, німфей.

Після економічної кризи, перенесеної на рубежі, розпочинається

новий єтап піднесення: розвиваються торгівля, виноробництво, соляний і

рибальський промисел. Але уже у третій четверті 3 ст.н.е. справи

погіршуються: з Херсонеса виводяться римські війська, припиняється

карбування своєї монети, в економіці спостерігається повний занепад. У 70-

ті роки 4 ст.н.е. Херсонес зазнав гунської неволі, після чого продовжує

існувати у складі Візантійської імперії.

Некрополь Херсонеса розташовувався довкола міста з усіх боків.

Основний тип поховальних споруд - прямокутні ями. В середині 4 ст. до н.е.

з'являються могили, обкладені черепицею, у 2 ст до н.е. - ком'яні ящики й

вирубані в скелі склепи з нишами - лежанками.

Боспорська держава

Розташовувалася по обидва боки Керченської протоки, яка в давнину

називалася Боспор Кіммерійський . Головним містом був Пантікапей, але

столицею азіацької частини Боспору вважалася Фанагорія. До утворення

Боспорської держави існуючі на її теріторії з 6 ст.до н.е. грецькі міста

Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Теритака, Порфмій, Фанагорія,

Германаса, Гергіппія, Кепи та інші, здебільшого були звичайними полісними структурами. В 480р. до н.е. Боспором починає правити династія Археанактидів, яку в 438-437рр. до н.е. змінює династія Спартокідів.

На етапі найвищого піднесення держави 6ст. до н.е. її територія обіймала Керчінський і Таманський півострови, Східне Приазов'я, пониззя

Кубані , а також Дельту Дону . До складу Боспорської держави входили не

тільки античні міста , а й місцеві племена - синди, меоти, торети, дандарії. На чолі держави стояв цар - монарх згаданих племен і архонт грецьких міст.

В середені другого ст. до н.е. держава переживає економічну кризу, яка наприкінці століття загострюється повстанням рабів під приводом Савмака. В ці справи втручається Мірдітат 16 Євпатор , унаслідок чого

Боспор підпадає під зверхність Пантійського царства. В останній чверті І ст. н.е. Боспор стає власником Рима. До середини 3 ст. н.е. спостерігається економічне піднесення, після чого знову розпочинається

воєнно-політична і економічна криза, яка завершується з гунською навалою (375-376рр.) за гибеллю Боспору як держави. Згодом у Пантікапеї Феодосії, Тірітаці та інших містах поширюються впливи Візантії .

Населення

Етнічний субстрат античних міст на час їхнього заснування становили

греки-переселенці з Малої Азії , Аттіки й Гіраклеї Понтійської . З перших

століть Нової ери зростає чисельність представників місцевого населення в

античних містах . За соцальним станом структура населення була досить

строкатою . Крім громадян і рабів , існувало також багато вільних ,

залежних або напівзалежних людей.

Торгівля

Протягом усього свого існування античні міста - держави Північного

Причорномор'я вели жваву торгівлю з античними містами Східного

Середземномор'я, Причорномор'я, з навколишніми племенами, Римом, і його східними провінціями. Ведуть торгівлю з варварами, які постачали грекам зерно, рибу, худобу, шкіри, рабів, мед, віск, натомість одержували ремісничі вироби, зброю, прикраси, вино, тканини.

Торгівельні стосунки з варварським світом відбувались на обмінній, а з античним – головним чином на грошовій основі. Монетна справа виникає у північнопричорноморських державах майже одночасно з їхнім формуванням. Кожний із полісів карбував власну монету.

Вплив північнопричорноморської античної цивілізації