Залучення місцевого варварського населення до сфери торгівельної

діяльності греків , до політичних взаємин - чи то в межах союзницьких

відносин і навіть об'єднань (Боспорська держава) , чи то у вигляді

стягування кочовиками даними з античних міст (Ольвія) або навіть військової

конфронктації , – все це не могло не позначитись на соціально-економічному,

політичному, культурному розвитку цього населення. Під безпосереднім

впливом північнопричорноморських античних держав у скіфів формувалася своя державність , виникали міста і поселення з рисами , притаманними грецькій містобудівній традиції. Особливо глибокий вплив антична цивілізація справляла на культуру варварського світу. Це виявилось в спорудженні фортець (Неаполь Скіфський) , запозиченні місто- й житлобудівничих прийомів, використанні кружальної античної кераміки , а також виготовлених греками високохудожніх прикрас і прикладних мистецьких виробів, (пектораль із Товстої могили, Чортомлицька амфора, гребінець із кургану Солоха та інші).

Поряд із скіфами під цивілізуючу дію давньогрецьких держав Півдня

України підпадали й інші тогочасні племена – синди, меоти, сармати,

черняхівці та інші.

Античні культурні традиції лягли і в основу життя

ранньосередньовічних міст Криму.

Список використаної літератури

1. Крижицький С.Д “ Античная культура Северного Причорноморья “

2. Соколов Г.І “Античное Причорноморье “

3. Античные государства Северного Причорноморья , М.1984

4. Толочко П.П “ Давня історія України “

5. Античные древности Северного Причорноморья , К.1988

6. Античная история и культура , 1968

VIII — кінець VI ст. до н. є. — це період Великої грецької колонізації, одним з напрямів якої було освоєння Північного Причорномор'я. Деякі фахівці (Н. Кравченко, І. Черняков) вважають, що «колонізація» не зовсім вдалий термін, оскільки він не точно відображає суть і характер процесу проникнення еллінів на узбережжя Чорного моря. На їхню думку, доцільніше називати це явище «переселенням», а «колонії» — грецьким словом «опойкій», що означає «переселене поселення»1.

«Велика грецька колонізація» була грандіозною акцією, яка суттєво вплинула на світовий розвиток. Якщо в XI—IX ст. до н. є. міграції греків відбувалися в межах Егейського моря, то в наступні три сторіччя елліни розселилися на гігантській території, освоївши все Середземноморське узбережжя від Піренейського півострова, аж до Єгипту та Сирії, та побудувавши свої міста на берегах Чорного моря.

Дошукуючись причин еллінської міграції, вчені сформулювали кілька теорій, які умовно можна поділити на:

1)  демографічну — демографічний вибух, що відбувся в цей час, зумовив перенаселення в материковій Греції, і тому надлишок населення змушений був мігрувати;

2)  аграрну — нестача землі в метрополії штовхала до освоєння нових територій;

3)  торговельну — колонізація — це побічний продукт торгової експансії;

4)  сировинну — в нових землях греки шукали не ринки збуту, а насамперед продукти і джерела сировини, яких не вистачало в Греції: зерно, метали, будівельний ліс тощо;

5)  військову — до міграції греків змушувала агресія лідійців та персів.