Зміст
Вступ……………………………………………………………………..
Розділ1.Особливості організації музейної справи………………….....
1.1.Сутність музейної діяльності……………………………………….
1.2.Поняття про АСПІ в музеях………………………………….………
1.3.Наукове комплектування та облік в музейних колекціях….………
Розділ2.Характеристика Івано-Франківського краєзнавчого музею….
2.1.Основні відомості про Обласний краєзнавчий музей………………
2.2.Ведення обліку в Івано-Франківському краєзнавчому музеї…..…..
Висновки……………………….…………………………………………..
Використана література………….…………………………………………
Вступ
Музеями називають науково-дослідні й культурно-освітні заклади, які збирають, комплектують, вивчають і зберігають пам’ятки історії меморіальної і духовної культури людства, природничо-етнографічні, меморіальні та інші колекції, за допомогою яких через свої експозиції, виставки, екскурсії, лекції та інші види наукової та освітньо-виховної роботи поширюють природничо-наукові і суспільно-політичні знання.
Музеї мають багато особливостей і специфічних рис, зумовлених їхніми науковими, культурно-освітніми, ідеологічними функціями. Є три основні особливості музеїв. Перша особливість найголовніша, вона полягає у збиранні, систематизуванні, вивченню та експонуванні першоджерела або оригіналів. Друга особливість музею полягає в тому, що вони працюють над дуже різнорідними джерелами. Третьою особливістю музею є те, що вони використовують свої фонди для популяризації першоджерел – показують їх в експозиційних залах.
Багато українських вчених таких як Т.Р.Мовчанський, В.А.Маєвський, М.Ф.Біляшівській та А.В.Терещенко працювали над розвитком і вдосконаленням музейної справи.
Актуальність теми даної курсової роботи полягає в сутності і значенні АСПІ як однієї з найважливіших ланок в музейній справі.
Предметом вивчення даної курсової роботи є особливості аналітико-синтетичної переробки інформації в музеях.
Об’єктом вивчення даної роботи являється АСПІ в музеях.
Мета даної курсової роботи полягає в тому, щоб виявити переваги а також недоліки інформації в документах, що знаходяться в музеях, та запропонувати шляхи їх вирішення.
Для досягнення мети слід вирішити поставлені завдання:
розглянути суть, основні функції та завдання музейної справи;
ознайомитись з процесом ведення документації в Івано-Франківському краєзнавчому музеї;
здійснити аналіз і синтез основних завдань комплектування, обліку і зберігання музейних фондів;
виконати поставлені завдання.
Музейна справа уособлює національну музейну політику, музеєзнавство і музейну практику. Основними напрямами національної музейної політики є:
забезпечення соціально-економічних, правових і наукових умов для ефективної діяльності музеїв;
сприяння формування сучасної інфраструктури музейної справи;
підтримка і розвиток мережі музеїв.
Наукове комплектування, облік і зберігання музейних фондів є найважливішими ланками музейної справи. Це планомірні і систематичні процеси, які охоплюють певні етапи. Наукове комплектування фондів передбачає такі етапи: підготовча робота, наукове планування, збирання матеріалів, попередня атрибуція та визначення категорії пам’яток. Облік музейних колекцій передбачає визначення предметів із точною фіксацією відомостей про них. Він складається з таких етапів: первинний облік, інвентаризація, каталогізація. Наукова каталогізація неможлива без розвитку науково-довідкового апарату у вигляді компю’терної або картотечної бази даних. Найпоширенішими видами структурної класифікації музейного матеріалу є топографічна, інвентарна, систематична, тематична, предметна, хронологічна, іменна та географічна.
Чисельна кількість різноманітних документів зберігається в музеях, особливо літературних, персональних музеях діячів науки, мистецтва і громадських політичних діячів. Тут їх обробляють, щоб потім використовувати в науково-дослідницькій роботі. Музеї які присвячені видатним особистостям проводять велику збирацьку, наукову і освітню роботу. Щоб оперативно ознайомитись з великою кількістю цих документів в музеях, потрібно коротко навести основні відомості про кожний документ у своєрідній довідці, тобто подати інформацію у стислому вигляді. Тоді можна ознайомитись лише з короткими повідомленнями. Вони у свою чергу поділяються на групи за відповідними ознаками. За таким принципом будуються інформаційно-пошукові системи (ІПС), які полегшують і прискорюють процес пошуку. Вся інформація, яка знаходиться в музейних документах стиснюється і згортається в ході наукової оброки. З первинного документа беруть потрібні користувачем відомості про його зміст і формальні ознаки і на цій основі складають вторинні документи, які публікуються в інформаційних виданнях.
Для досягнення мети слід вирішити низку завдань:
розглянути суть, основні функції та завдання музейної справи;
ознайомитись з процесом ведення документації в Івано-Франківському краєзнавчому музеї;
здійснити аналіз і синтез основних завдань комплектування, обліку і зберігання музейних фондів;
виконати поставлені завдання.
1.Особливості організації музейної справи.
1.1.Сутність музейної діяльності.
Музей – це науково – дослідний, культурно – просвітницький заклад, який збирає, комплектує, вивчає і зберігає пам’ятки історії, матеріальної, духовної культури людства, природничо – етнографічні, та матеріальні колекції, за допомогою яких через свої експозиції, виставки, екскурсії, лекції та інші види наукової й освітньо – виховної роботи поширюють природничо – наукові та суспільно – політичні знання.
Функції музеїв широкі і складні, а форми діяльності – різноманітні. Найголовніша особливість музею полягає в тому, що вони збирають, вивчають, зберігають і експонують першоджерела або оригінали. Ще однією особливістю музею у тому, що вони працюють над дуже різнорідними першоджерелами, використовують рукописні і друковані документи, книги. Музеї використовують свої фонди для популяризації першоджерела – показують їх в експозиційних залах, на спеціальних виставках, під час екскурсій. Специфіка музею виявляється також у тому, що в їхній діяльності науково – дослідні й освітні функції тісно поєднуються. Збираючи першоджерела, створюючи таким чином базу для наукових досліджень і проводячи власні дослідження, музеї водночас займаються широкою популяризаторською діяльністю. У своїх стінах вони об’єднують спеціалістів – дослідників і пристрасних колекціонерів. Свою багатогранну, корисну для суспільства роботу музеї будують на основі Конституції України,законів та підзаконних актів, постанов Кабінету Міністрів. У світі є більш як дванадцять тисяч музеїв. Для обміну досвідом музейної роботи при ЮНЕСКО було створено Міжнародну раду музеїв ( ІКОМ ).
Музеєзнавство вивчає історію та закономірності розвитку музеїв,їх внутрішню організацію, систему наукового комплектування музейних фондів, документування і зберігання колекцій, а також опрацювання методики побудови музейної справи. Музеєзнавство широко використовує характерні для різних наук прийоми і методи дослідження – систематичні спостереження, добір, взаємну документацію.
1.2 Поняття про АСПІ в музеях.
Теорію та практику музейної справи розробляли багато