Мережа музеїв у нашій країні будується на основі їх наукової класифікації. На початку розвитку музейної справи чіткої класифікації музеїв не було. Вони здебільшого зберігали невеликі різнорідні колекції і мали загальну назву наприклад ” музей старожитностей”. Згодом із розвитком музейної справи, ці заклади спеціалізуються – виникають історичні, художні, природничо – наукові та інших профілів музеї. Вони поділялися на групи відповідно до функцій, характеру збірок або за іншими ознаками.

Сучасна наукова класифікація розрізняє за типами і профілями.

Суспільне призначення та напрями роботи визначають типи (види) музеїв. Переважна більшість вітчизняних музеїв науково – освітніми установами. Як соціальні соціальні інституції вони, з одного боку, тісно пов’язані з системою освіти ( як правило, основний контингент відвідувачів становить учнівська і студентська молодь), а з другого – виконують представницькі функції, знайомлячи світ з національними надбаннями країни, регіону, конкретного міста чи села.

Здебільшого це полі функціональні за принципом організації, формами й методами роботи структури незалежно від того, чи це національний заповідник, обласний, муніципальний музей, чи центр сучасного мистецтва з відповідною галереєю. Завдяки публічності й доступності вони здійснюють широкий комплекс охоронних, збиральницьких, просвітницьких наукових завдань. Відповідно спеціалізація таких закладів може охоплювати дуже різні напрями: археологію, охорону ландшафтного середовища та окремих природничих зон, історико – архітектурні заповідники, тематичні колекції пам’яток матеріальної та духовної культури.

Музей - це ідеальна ланка, яка з’єднує різні історичні епохи, формує ідеали, символи та пріоритети національної самосвідомості. Головна умова результативної діяльності загальнодоступного музею – максимальна об’єктивність і повнота матеріалу, одним із шляхів досягнення якої є комплекс тематичних експозицій з вичерпною інформацією.

Дещо іншою спеціалізацією характеризується інший різновид музеїв, пов’язаних із стратегічними напрямами наукових досліджень. Це академічні або науково – дослідні музеї при академіях наук та науково – дослідних інститутах (наприклад, Музей етнографії та художнього промислу у Львові, Центральний науково – природознавчий музей НАН України тощо). Профіль діяльності таких музеїв визначається напрямами наукових розробок академічної установи. Самобутнім прикладом наукової лабораторії у системі публічних музеїв є так звані відкриті фонди Львівської галереї мистецтв в Олеському замку. Класифіковані за тематикою й хронологією художні колекції особливо приваблюють спеціалістів.

До третьої категорії належать суто навчальні музейні заклади, які діють у системі середньої, вищої освіти, на виробництвах і представляють еталонні зразки й напрацювання різних галузей науки, промисловості, техніки, художніх ремесел. Державні заклади становлять основу національного музейного фонду України. Поряд з ними діє розгалужена система громадських музеїв і таких що засновані благодійними фондами, меценатами, а також зростає кількість приватних колекцій та установ музейного призначення.

Профіль музею визначається основним змістом його фондів та зв’язком з тією чи іншою галуззю науки, мистецтва або виробництва.

При всій різноманітності існуючих варіантів заведено поділяти музеї на історичні, краєзнавчі, художні, меморіальні, літературні, природничо – наукові, галузеві. Музеї кожного з цих профілів можуть мати вужчу спеціалізацію, види й підвиди. Наприклад, до музеїв художнього профілю належать музеї образотворчого мистецтва, народної творчості, театральні, музичні тощо: до музеїв природничо – наукового спрямування – геологічні, палеонтологічні, ботанічні та інші: до галузевих – технічні, сільськогосподарські, педагогічні, медичні тощо.

Слід зазначити, що в сучасних умовах жорстка регламентація спеціалізація музеїв змінюється більш універсальними формами й методами діяльності. Розвиток новітніх електронних засобів інформації, зокрема мережі Інтернет, прискорює віртуалізацію музейного досвіду. Не тільки з’явився доступ до найбагатших і найвіддаленіших музейних колекцій світу, але й розширилося коло ідей прикладів та шляхів здійснення музеєфікації. А це значно збагачує напрями життєдіяльності українських музеїв , що традиційно ґрунтувалися на науковому комплектуванні обліку і зберіганні музейних фондів, експозиційно – виставковій діяльності, науково дослідній та освітньо – виховній роботі. Тепер найважливішим завданням наших музеїв є заповнення інформаційної порожнечі та налагодження зв’язків з профільними установами, фондами, центрами в межах країни й закордоном.

Першочергові завдання наукової роботи музеїв: дослідження музейних колекцій, опрацювання окремих тем пов’язаних з експозиціями музею, розробка перспективних напрямів музейної діяльності. Фаховість та компетентність повинні бути головною умовою всіх видів діяльності музейчиків. Результати науково – дослідної роботи – це насамперед нові виставки, експозиції, каталоги, методичні розробки, науковий опис експонатів, публікації.

Простежується гостра потреба у відновленні повноцінних лекційних курсів для молоді присвячених історії, мистецтву, етнокультурним традиціям. Іншого характеру набуває екскурсійна діяльність. У зв’язку з реставрацією історичних міст краю, відновленням архітектурних споруд і створенням заповідних комплексів відходить у минуле відособленість музею як самодостатньої структури.

Музеї історичного профілю – це група до якої належать музеї, що збирають, вивчають і експонують, меморіали про розвиток суспільства, про знаряддя праці, пам’ятки побуту й культури, створені народом впродовж століть, про народно – визвольний рух, визначні історичні події. Зберігаючи матеріальні і культурні цінності, музеї історичного профілю ведуть науково – дослідну й освітньо – виховну роботу.

Залежно від характеру й складу колекцій, від завдань, що стоять перед ними, музеї історичного профілю поділяються на такі види: загально історичні, військово – історичні, археологічні, етнографічні, історико– архітектурні та історико-культурні (музеї або заповідники).

Загально – історичні – найважливіший вид музеїв історичного профілю. Вони висвітлюють історію розвитку людського суспільства, історію нашої країни, розвиток її господарства, науки, техніки, культури в різні періоди. Хронологічні рамки експозицій цих музеїв дуже широкі. Вони будуються за соціально-економічними формаціями: первіснообщинною, рабовласницькою, феодальною, сучасною.

Окремим видом музеїв історичного профілю є археологічні музеї. Основу їхніх збірок становлять пам’ятки матеріальної культури від