Популярністю у відвідувачів користуються історико–архітектурні та історико – культурні заповідники. Їх створюють у будівлях, які складають історичну чи художню цінність, є визначними історико-культурними пам’ятками. Деякі заповідники відкрито в давніх храмах, що були свого часу важливими державними, громадськими, політичними й освітніми центрами. Вони проводять велику науково – дослідну й реставраційну роботу, широко популяризують культурну спадщину нашого народу. Експозицією таких заповідників є самі пам’ятки та їх архітектура, живопис, скульптура, декоративні оздоби, інтер’єр тощо.

Краєзнавчі музеї збирають, зберігають, вивчають матеріали, що розповідають про природу, історію й культуру певного краю. Геологічні, ботанічні,зоологічні, палеонтологічні, археологічні, етнографічні та інші колекції, знаряддя праці, вироби місцевих промислів різних історичних періодів, твори мистецтва, літератури, розвиток економіки, народної творчості тощо. Специфіка краєзнавчих музеїв у тому, що вони мають широкий діапазон експозицій, поєднують риси музеїв історичного і природничо-наукового профілів, а іноді мають ще художні, літературні чи меморіальні відділи. Через це їх називають ще музеями комплексного профілю.

Музеї художнього профілю зберігають, вивчають і пропагують визначні твори живопису, графіки, іконопису, скульптури, ужиткового мистецтва, а також народної творчості. Експозиції цих музеїв висвітлюють історію розвитку того чи іншого виду мистецтва в історичній послідовності, експонують твори реалістичного напряму.

Меморіальними музеями називають, присвячені видатним людям. Меморіальними є музеї великих учених, письменників і поетів, полководців, композиторів і артистів.

Меморіальні музеї проводять велику збирацьку, наукову й освітню роботу. Специфіка їх у тому, що вони не лише зберігають меморіальний комплекс, пов'язаний з життям і діяльністю тієї чи іншої видатної людини, а й створюють додаткові експозиції, які показують роль і значення цієї людини в історії, в розвитку науки й культури, розповідають про вшанування її пам’яті.

Музеї, присвячені письменникам, називають ще літературно – меморіальними, бо їхні експозиції висвітлюють не лише творчість, якому вони присвячені, а й розвиток літератури певного періоду.

Музеї природничо – історичного профілю збирають, зберігають, систематизують, вивчають, і експонують різноманітні природничі матеріали – геологічні, петрографічні, мінералогічні, ботанічні, палеонтологічні, зоологічні та інші і які відображають у своїх експозиціях найновіші досягнення природничих наук. Такі музеї тісно пов’язані з академічними науково – дослідними інститутами і вищими навчальними закладами, діяльність їх має як наукові, так і навчальні цілі. Наприклад – Зеленівський музей природи рідного краю у селі Зеленів Кіцманського району Чернівецької області.

Експозиція таких музеїв в історико – хронологічній послідовності висвітлює історію Землі, зародження її рослинного і тваринного світу, походження людини, розвиток матеріальної культури за первісної доби в пізніші часи, ознайомлює з сучасною фауною і флорою країн тощо.

Сьогодні існують музеї й інших профілів. Розглянуті вище музейні заклади належать до, так би мовити, старих, традиційних, профілів. Сучасний науково – технічний прогрес, великі досягнення науки й культури зумовлюють виникнення нових профілів. Це здебільшого галузеві (техніко – економічні, сільськогосподарські, медичні, педагогічні та ін..) або музеї, які створюються при відповідних відомствах і організаціях. Наприклад, музеї санаторіїв, аптек, музеї просто неба тощо.

Окрему групу становлять музеї, що створюються з ініціативи громадськості (тобто на громадських засадах) при сільських радах, школах, промислових підприємствах, будинках культури, бібліотеках та при інших культурних закладах, установах, організаціях.

Відповідно до характеру колекцій та експозицій музеї на громадських засадах поділяються на історичні, історії міст і сіл, краєзнавчі, виробничі, шкільні, літературні, художні та інші.

Музеї на громадських засадах – справжні народні музеї. Вони проводять велику й багатогранну роботу: вивчають історію міст, фабрик і заводів, різних виробництв, природу рідного краю, збирають матеріали про героїв, знаменитих людей нашої країни, проводять просвітницьку роботу.

Згідно зі статтею 13 Закону України ,,Про музеї та музейну справу,, фінансування музеїв залежно від форм власності здійснюється з Державного бюджету України, місцевих бюджетів та коштом підприємств, установ, організацій, об’єднань громадян. Музейні установи, що фінансуються за рахунок Державного бюджету складають єдиний кошторис доходів і видатків, який затверджує вищестояща організація. За основу фінансування музеїв береться норматив музейних фондів на одного працівника.

Додатковими джерелами фінансування музеїв можуть бути:

плата за відвідування музеїв і виставок;

кошти, одержувані за науково – дослідні та інші види робіт, які виконує музейний заклад на замовлення підприємств, установ, об’єднань громадян і окремих громадян;

прибутки від реалізації сувенірної продукції, видавничої діяльності;

плата за кіно – і фотозйомки та інші джерела, в тому числі валютні надходження, відповідно до законодавства України.

Під час дослідження діяльності музейних закладів Західної України

серед додаткових джерел фінансування музейні працівники називали доходи від оренди приміщень, від концертів та проведення богослужінь в сакральних спорудах, що знаходяться у використанні музею. Додатковими доходами можуть бути пожертви відвідувачів та туристів, спонсорська допомога та членські внески, гранти, доходи, отримані від учбових закладів згідно з укладеними з цими закладами угодами.

Детально шляхи залучення додаткових коштів розглянуті в розділі, присвяченому маркетинговій та рекламно – інформаційній діяльності музеїв.

Значна кількість різноманітних документів зберігається в музеях, особливо літературних, персональних музеях діячів науки, мистецтва, громадських і політичних діячів. Тут їх також обробляють, щоб потім використовувати в науково – дослідницькій роботі. Наприклад, меморіальні музеї які присвячені видатним особистостям проводять велику збирацьку, наукову й освітню роботу. Специфіка їх у тому, що вони не лише зберігають меморіальний комплекс, пов'язаний з життям і діяльністю тієї чи іншої видатної людини, а й створюють додаткові експозиції, які показують роль і значення цієї людини в історії, в розвитку науки і культури.

Щоб оперативно ознайомитись з великою кількістю документів в музеях, наприклад меморіального