Каталогізація є однією з найважливіших форм обліку,а також наукового вивчення та популяризації найцінніших музейних колекцій. Підготовчий процес наукової каталогізації передбачає такий порядок і нормативи:

1.Виявлення відомостей про пам’ятку (об’єктивних наукових даних,пошук відповідної документації та джерелознавчої бази);

2.заповнення каталожної картки (автор,датування і дослідження написів,дати, позначок, встановлення автентичності пам’ятки,обставини її появи та первісного призначення,аналогії,формальні іконографічні і технічні особливості,повна бібліографія,переміщення,стан збереження та умови зберігання).

Наступний етап пов'язаний із внесенням уточнень,доповнень,змін.

Наукова каталогізація неможлива без розвитку науково – довідкового апарату у вигляді комп’ютерної або картотечної бази даних. Найпоширенішими видами структурної класифікації музейного матеріалу є топографічна (місце знаходження і переміщення музейних пам’яток),інвентарна (інвентарний опис з фотофіксацією), систематична (класифікація за історичними епохами, археологічними культурами, місцями розкопок чи регіонами), тематична ( експозиційні тематичні групи і комплекси), предметна (особливо цінні експонати), хронологічна (cеріодизація за історичними подіями та епохами), іменна (авторська або меморіальна приналежність), географічна (пов’язаність із певними географічними або етнокультурними зонами).

Крім того, на пам’ятки нерухомі (поселення, кургани, храми, історичні будівлі), які перебувають під наглядом музеїв, складають інвентарні паспорти. Підсумковим документом розвитку науково – довідкової бази даних є ”Науково уніфікований паспорт”, до якого вносять вичерпні відомості про найвартісніші експонати музеїв для занесення їх до інформаційної системи Музейного фонду України.

Музейні фонди – це колекції, що розташовані у сховищах, експозиціях або на виставках музею. Усі колекції поділяються на основний музейний фонд, що складається з оригінальних вартісних пам’яток та фонд, що складається з оригінальних, вартісних пам’яток та фонд науково допоміжних матеріалів. У разі пошкодження пам’ятки складають відповідний акт із пропозиціями про її реставрацію або переведення в допоміжний фонд.

Для нагляду за станом важливих документів чи експонатів діє система запобіжних заходів, розроблені наукові методики консервації й реставрації музейних колекцій. Для кожної групи предметів створюють індивідуальні умови зберігання та реставраційні технології.

2.Характеристика Івано – Франківського краєзнавчого музею

2.1Основні відомості про Обласний краєзнавчий музей.

Первісна споруда ратуші де знаходиться Івано-Франківський краєзнавчий музей була побудована ще 1672 році, в стилі пізнього Ренесансу і мала вигляд дев’ятиповерхової круглої вежі з кам’яною основою. Перебудувалась у 1695 – 1870 роках. У XVIII ст. Підземелля ратуші служило місцем ув’язнення опришків.

Зазнало значних руйнувань під час Першої світової війни. Після відбудови в 1929-1935 роках набула хрестоподібного вигляду і зберегла цей вигляд до сьогодні.

15 квітня 1990 року на ратуші було піднято український національний прапор. Тепер тут розміщується Обласний краєзнавчий музей. Музей заснований у 1939 році на снові збірок Покутського музею і музею Гуцульщини. У фондах краєзнавчого музею зберігаються понад 105 тисяч музейних експонатів, понад 10 тисяч різних документів. Музей щорічно відвідує близько 100 тисяч чоловік. Працюють такі відділи як: історичний, природничий та народного мистецтва. Відділ сучасного мистецтва демонструє розвиток декоративно – прикладних ремесел. Краєзнавчий музей щорічно організовує 15-20 виставок на історичну та мистецьку тематику.

Обласний краєзнавчий музей збирає, зберігає, а також вивчає і експонує матеріали, що розповідають про природу, історію і культуру нашого краю. Геологічні, ботанічні, зоологічні, палеонтологічні, археологічні, етнографічні та інші колекції, знаряддя праці, вироби місцевих промислів різних історичних періодів, твори мистецтва, літератури, розвиток економіки, народної творчості тощо. Специфіка краєзнавчого музею у тому, що він має широкий діапазон експозицій, поєднує риси музею історичного й природничо-наукового профілю, а іноді має ще художній, літературний чи меморіальний відділи. Через це даний музей називають комплексного профілю.

В даному музеї працюють такі відділи: історичний, природничий та відділ народного мистецтва. Історичний відділ висвітлює історію розвитку людського суспільства, історію нашого краю, розвиток його господарства, науки, техніки, культури в різні періоди. Хронологічні рамки експозицій цього музею дуже широкі. Вони будуються за соціально-економічними формаціями: первіснообщинною, рабовласницькою, феодальною, сучасною. Основну частину даного музею становлять пам’ятки меморіальної культури від найдавніших часів до епохи середньовіччя, виявлені під час археологічних досліджень. В історичному відділі представлено багато експонатів від періоду мезоліту (12-8 тисяч років до нашої ери) до нашого часу. Досить цікава експозиція залу №12. Вона відкриває матеріали про зародження книгодрукування на Україні та про діяльність друкарень нашого краю, зокрема в Стратені та Крилосі. Тут експонуються церковні стародруки XVII-XVIII ст.. Особливої уваги серед них заслуговує рідкісне видання ,, Синопсиса”, надрукованого в 1680 році.

Численні експонати розповідають про розвиток ремесла в містах і селах нашого краю XVI-XIX ст. Для огляду представлені знаряддя праці ремісників різних спеціальностей (шевців, ткачів, бондарів), деякі ремісничі вироби того часу, а також сейф шефського цеху XVIIIст., макет ткацького верстата і водяного млина. Тут також експонується герб міста XVII ст., символічний ключ, листівки та фотографії з видами Станіслава в минулому. Цінним експонатом є грамота на пергаменті, видана А.Потоцьким в 1668 році православним міщанам Станіслава, за якою їм дозволялося будувати православну церкву і школу.

Наступний відділ краєзнавчого музею є відділ народного мистецтва, у ньому представлені кращі роботи умільців нашого краю.

В період незалежності України докорінно покращились умови праці народних майстрів. Об’єднавшись в художньо-промислові підприємства, народні умільці Прикарпаття виготовляють високохудожні твори. Зокрема в Івано-Франківській області набули великого розквіту такі види декоративно-прикладного мистецтва як кераміка, художня обробка дерева і шкіри, металу, ткацтва, вишивка. Кращі твори сучасних народних майстрів зберігаються в Івано-Франківському краєзнавчому музеї.

Експозиція відділу народного мистецтва нашого періоду яка розміщується в чотирьох залах, охоплює різні види і жанри народного декоративного-ужиткового мистецтва.

Ще одним відділом музею є природничий