У природничому відділі відвідувачі можуть ознайомитися із головними туристичними маршрутами Івано-Франківської області, відомостями про основні турбази, будинки відпочинку і дитячими таборами.

Значну роль у музеях відіграє екскурсійне обслуговування. У процесі підготовки нових екскурсій виділяють ряд основних етапів, що розташовуються у певному порядку. Екскурсійне обслуговування в музейних установах розглядають у такій послідовності: визначення мети і завдань екскурсії; вибір теми; добір літератури й упорядкування бібліографії; визначення джерел екскурсійного матеріалу. Знайомство з експозиціями і фондами музеїв по темі; упорядкування маршруту екскурсії; об’їзд, або обхід маршруту; підготовка контрольного тексту екскурсії; комплектування ,,портфеля екскурсовода”; визначення методичних прийомів проведення екскурсії; визначення техніки ведення екскурсії; упорядкування методичної розробки; упорядкування індивідуальних текстів; затвердження екскурсії.

У найпростішому вигляді схема всіх екскурсій, незалежно від теми, виду і форми проведення, однакова: вступ, основна частина, висновок.

Вступ, як правило, складається з двох частин:

організаційної (знайомство з екскурсійною групою та інструктаж екскурсантів про правила безпеки і поведінки на маршруті);

інформаційної (коротке повідомлення про тему, протяжності і тривалості маршруту, час закінчення екскурсії).

Основна частина базується на конкретних екскурсійних об’єктах, сполученні розповіді і показу. Її зміст складається з декількох підтем, що повинні бути розкриті на об’єктах і поєднані темою. Кількість підтем екскурсії звичайно складає від 5 до 12. Важливим для створення екскурсії є добір об’єктів таким чином, щоб розглядалися тільки ті об’єкти, які допомагали б розкрити тему екскурсії, причому з певним дозуванням часу в залежності від значимості тієї або іншої підтеми в даній екскурсії.

В основній частині висвітлюється саме текст екскурсії. Його необхідно компонувати таким чином, щоб розповідь про той чи інший об’єкт була співвідносною з його показом. Тобто, опис-характеристика того чи іншого експоната проводиться під час його показу екскурсантам або ж вона пов’язана з темою логічними переходами.

Висновок, як і вступ, не пов'язаний з екскурсійними об’єктами. Він повинен займати за часом не більше 5-7 хвилин і складатися з двох частин.

Перша – підсумок основного змісту екскурсії, висновок по темі, що реалізує ціль екскурсії. Доцільно рекомендувати літературу, яку можна прочитати по темі екскурсії додатково. І особливо ті видання, які можна придбати безпосередньо в музеї або ж у найближчій книгарні. Формування позитивного враження про музей та проведену екскурсію сприятиме й те, що автор чи співавтор рекомендованої літератури буде запрошений для поза екскурсійного спілкування з туристами і на придбаних примірниках власноруч поставить автограф чи короткий привітальний запис на згадку про відвідування. Як правило, такий підхід сприяє значному збільшенню продажу літератури.

Друга – інформація про інші екскурсії, які можуть розширити і поглибити дану тему. А також і ті, які пропонує туристичне підприємство – партнер музею. Висновок так само важливий, як і вступ, і основна частина, адже від вдалого завершення розповіді та реклами інших екскурсій, багато в чому залежить, чи захочуть ці екскурсанти стати постійними клієнтами фірми – партнера, чи підшукають собі іншу.

Класифікація екскурсій приводиться за змістом: оглядові, тематичні; за складом учасників (діти, дорослі); за місцем проведення (міські, заміські, виробничі, музейні); за способом пересування (пішохідні, транспортні).

Екскурсоводу необхідно врахувати підхід до екскурсійного обслуговування, тематики екскурсії і т.п. мають бути орієнтовані на визначений сегмент ринку, категорію споживача.

Екскурсоводу необхідно врахувати цілі, інтереси, мотивацію, установки та преференції (пільговість) екскурсантів. При цьому важливим чинником у якісному обслуговуванні є цілісність. Наприклад, якщо екскурсія дається в рамках фольклорного туру, то необхідно основну увагу акцентувати на національних особливостях регіону, зразках одягу, виробах декоративно-ужиткового мистецтва тощо. Не зайвим буде і музичний супровід екскурсії, наприклад, фрагменти автентичної музики, танцювальні та обрядові мелодії, характерні для даного регіону тощо.

Суть, основа та принцип диференційного підходу базується, перш за все, на соціально-демографічних та соціально-професійних факторах. Для успішного проведення екскурсії необхідно врахувати стать, освіту, вік, національність, професійну діяльність екскурсантів. Дуже часто вирішальну роль для успішного проведення екскурсії відіграє урахування таких соціально-психологічних факторів як інтереси, національні та релігійні традиції, звички екскурсантів.

Формування різних груп екскурсантів є теж важливим чинником для успішного екскурсійного обслуговування. На жаль, у повній мірі використати його музейним екскурсоводам не вдається, оскільки вони, як правило, працюють з уже заздалегідь сформованими групами. Доцільним бачиться формування вікових груп при одночасному проведенні 2-х або 3-х екскурсій: при можливості їх можна переформувати за віковим критерієм, принаймні, запропонувати створити дитячу групу, з якою окремо буде проведено спеціальну екскурсію. Переваги такого підходу очевидні: дорослі зможуть повністю зосередитись на сприйнятті екскурсійного матеріалу, у той час як дітям не доведеться нудьгувати.

Різним також повинен бути виклад екскурсійного матеріалу для місцевого населення, гостей з інших регіонів країни та для іноземних туристів. Екскурсії для індивідуальних учасників слід проводити, приділяючи значно більше уваги самим екскурсантам: наприклад, запитувати про їхні пріоритети в одержанні тієї чи іншої інформації тощо.

2.2. Ведення обліку в Івано-Франківському краєзнавчому музеї.

Наукове комплектування, облік і