Українське Бароко
Наприкінці XVI ст. в Італії, в результаті кризи гуманісти-чної ренесансної культури, на зміну стилю Відродження при-йшов стиль бароко.
У XVII ст. стиль бароко поширився в більшості європей-ських країн. Причому одні художники наслідували італійські першоджерела, інші — сприйняли тільки ті особливості стилю, що найбільше відповідали смаку й художнім традиціям їхньої рідної країни. Так, у Франції у XVII ст. бароко знаходить ви-раження лише в деяких архітектурних елементах церков і в інтер'єрах будинків при тому, що основним стильовим напря-мком Франції XVII ст. був класицизм.
Стиль бароко був суперечливим і неоднозначним: у різ-них країнах він яскраво виражав ідею дворянської культури часів розквіту абсолютизму (боротьби за національну єдність) і відбивав смаки бюргерства.
У порівнянні з ренесансом у бароко класичні форми ніби перетворюються, вони набувають іншого характеру й іншого композиційного бачення. На зміну раціональній тектонічності приходить атектонічність, мальовничість змінює ренесансну графічність, пластику, що стала основним засобом художньої виразності, створює неспокійну гру світлотіні, у планах і фор-мах панують складні криволінійні обриси, статичність ренеса-нсних композицій змінюється бурхливою динамікою форм, групуються колони й пілястри (прямокутні виступи в стіні у вигляді вправлених у них колон), фасади й інтер'єри будинків доповнюються скульптурами, в інтер'єрах будинків рясно ви-користовуються позолота, ліплення, різьблення, мальовничі плафони, які ілюзорно зображують небо з ангелами, що летять по ньому тощо.
Переваги стилю проявилися у винятково сильних за ху-дожньою виразністю принципах створення архітектурних ан-самблів і дивному вмінні органічно вписувати архітектуру в навколишню природу. Головне в ньому — вразити уяву люди-ни незвичайністю, багатством, розкішшю і вплинути на її по-чуття.
В Україні бароко набуло своєрідних особливостей, зок-рема, у цей стиль був привнесені традиції народного мистецт-ва. Найбільш яскраво цей самобутній стиль проявився в архі-тектурі Лівобережжя і Слобожанщини, возз'єднаних із Росією (1648-1654 pp.).
На західних землях України, що залишилися під владою польських магнатів, архітектура розвивалася в іншому напря-мку. Тут були замовники з іншими смаками й вимогами, інши-ми були й архітектори (частіше іноземці), іншими були традиційні прийоми будівництва й будівельні матеріали, до того ж на той момент посилювалася політика католицької експансії. Саме цією політикою пояснюється будівництво великої кіль-кості католицьких монастирів у Галичині, на Поділлі й Право-бережжі, на Волині.
Однією з перших будівель, що повністю відповідали запозиченому архітектурному стилю, був єзуїтський костьол Петра і Павла у Львові, побудований у 1610—1630 pp. іта-лійським зодчим Джакомо Бріано. Риси бароко привносилися в палацові, замковій будівлі.
Після возз'єднання України з Росією почався новий епоха| в історії української архітектури. На возз'єднаних землях активно зводилися міста, розвивалися ремесла, торгівля, формувався новий уклад життя. Західні центри української культури — Львів, Луцьк, Острог поступово втрачають своє значення, поступаючись місцем Києву, Чернігову Переяславу, Полтаві й новозбудованим містам — Харкову й Сумам. Повсюдно починається будівництво церков, православних монастирів, будинків козацької старшини — тепер вони стають основними замовниками. Якщо раніше кам'яні будинки були поодинокими, то тепер їх зводять масово. Будували російські майстри і навіть провідні архітектори Росії. Цілком природно, що приїжджі майстри використовували в роботі нові прийоми будівельної техніки й форми, характерні для російської архітектури того часу.
Незважаючи на те що приїжджі майстри вкладали в будів-ництво свою індивідуальність, усе-таки стиль, що сформував-ся на Україні в другій половині XVII ст., мав свої особливості, стійку спільність конструктивних і художніх рис, що дало повну підставу назвати його українським бароко. Однією з причин, що сприяла розвитку нового архітектурного стилю, стало те, що український народ зруйнував практично всі католицькі будівлі й палаци ненависних йому польських магнатів. Тому стає цілком зрозумілим, чому нові будівлі не повинні були повторювати або нагадувати католицьке бароко. У зв'язку з цим українське бароко швидко виробило свої стильові особ-ливості, включаючи в себе деякі риси російської архітектури, що виразилися в характері декору.
Нові міста Наддніпрянщини й Лівобережжя, на відміну від європейських міст, які зберігали регулярність вулиць і ті-сне розташування будинків, мали садибний характер. У при-дніпровських містах був запроваджений принцип давньорусь-кого планування — радіально-порядковий, що мав мальовни-чий характер.
На сьогодні чудовим архітектурним пам'ятником кінця XVII ст. є будинок Якова Лизогуба, що знаходиться в Черні-гові. Це колишній житловий одноповерховий будинок, плас-тика фасадів і фронтонів якого близька за характером до форм російської архітектури XVII ст., але значно більша й соковиті-ша, що створює мальовничу гру світлотіні.
Споруди мали хрестокупольний тип, після відно-влення (XVII ст.) вони були «прикрашені» бароковим «одя-гом»: фасади збагатилися декором, з'явилися прибудови, над-будувалися верхи. Одним із найстаріших зразків такого типу є собор Троїцького монастиря в Чернігові.
Але все-таки головним типом в українській архітектурі, що яскраво виражає національні риси, вважаються кам'яні хра-ми, які походять від дерев'яних церков, що були на той час найбільш розповсюдженими. Найкращим пам'ятником цього типу є мальовничий триглавий Покровський собор у Харкові (1689 p.). Це найдавніша й єдина збережена споруда міста, що залишилася від забудови Харківської фортеці. Собор постав-лений за російським звичаєм на підкліть, оточену арковою га-лереєю. Три високі, тісно приставлені глави тричі звужують-ся. Сам храм і всі яруси глав добре освітлені вікнами, обрам-леними наличниками. В об'ємно-просторовому вирішенні відбилися традиції української триверхової, багатозаломної цер-кви.
Найбільш яскравим і цінним пам'ятником барочної архі-тектури того часу став будинок Домініканського костьолу у Львові. Будувався він за проектом Яна де Вітте майстром Мартіном Урбанником 15 років (1749—1764 pp.). План кос-тьолу має еліптичну форму з капелами з боків. Будинок