Перш ніж перейти до конкретної діяльності, необхідно визначити, що ж собою являють композиційні закономірності, яка їх природа, які їх роль і значення в творчому процесі дизайнера.

Дизайн, як і вся художня творчість, має дві основи: інтуїтивно-емоційну і логічно-наукову. Перша тісно пов'язана з особистістю автора, його смаками, відчуттям і баченням світу, схильностями, уподобаннями тощо. Все це завжди і безперечно відкладає свій особливий, неповторний, індивідуальний відбиток як на творчий процес, так і на його результат .

Але не тільки інтуїція, не тільки емоція, не тільки почуття повинні керувати творчим процесом дизайнера. Направляти його і координувати повинні знання об'єктивних принципів і закономірностей формоутворення, закономірностей композиції на логічній науковій основі. Якщо б цього не було, то і сам творчий процес був би не керований, неможливо було б і оцінити художній твір, так як не було б об'єктивних, незалежних від особистості як автора, так і оцінювача, критеріїв оцінок. Знання цих закономірностей зовсім не зменшують, не обмежують самої творчості, а навпаки, роблять її більш цілеспрямованою, звільняють дизайнера від зайвих пошуків, випадкових помилок, роблять творчість більш пізнаною, більш вільною.

Людина створює так звану "другу природу" - оточуючий її світ речей, необхідних для неї в процесі життєдіяльності, може робити це тільки за законами природи, тобто вони не можуть бути ні відкинуті, ні встановлені за бажанням людей. Людина в процесі виробництва може діяти тільки так, як діє сама природа, тобто змінювати тільки форму, закони природи взагалі не можуть бути змінені. Змінюватись може тільки форма, в якій ці закони проявляються. Оскільки ці закони притаманні самому матеріальному світу, самій природі, то знаходити їх для своєї творчої діяльності дизайнер може і повинен тільки пізнаючи і вивчаючи природу.

Закономірності побудови художнього твору, або закономірності композиції, складаються внаслідок естетичного пізнання дійсності і є відображенням об'єктивних закономірностей реального світу природи. Для виробів промислового і прикладного мистецтва, а також для архітектурних об'єктів, тобто там, де функціональна образність входить вагомим моментом у склад художньо-образного рішення, єдність форми і змісту перш за все означає максимальне розкриття через відповідну художню форму функціонального призначення об'єкта, утилітарної сутності виробу, його соціальної значущості. В цьому основна і специфічна особливість відповідності форми і змісту для всіх видів промислового мистецтва.

Не дивлячись на взаємопроникнення утилітарних і естетичних начал в більшості випадків утилітарне залишається домінуючим і визначаючим форми. Перш за все, річ, виріб, твір повинні бути потрібними, корисними, вигідними і, звичайно гарними.

Для деяких об'єктів промислового мистецтва, таких як верстати, будівельно-дорожні машини, медичне обладнання і т. ін., де функціональні процеси досить складні і багатопланові, вибір головної теми пошуку характеру форми, виявлення найістотніших рис і розкриття основної функції об'єкта є найбільш складним і важливим моментом у процесі створення виразної форми. Якщо проектується інтерє'р треба, щоб в характері рішення ясно проглядалось, для чого призначений даний інтерє'р. Це забезпечує міцну основу його естетичності та функціональності. І, навпаки, заплутана, складна форма втомлює зір людини. Прагнення придати кімнаті незвичайну, ефектну форму без достатньої на це підстави з позиції реалістичного розкриття її суті призводить створення речей незграбних, позбавлених змісту.

Буває і так, що народження форми з новою утилітарною функцією відчуває вплив історично попередньої їй і близької за якимось ознаками речі. Так було з першими автомобілями, які нагадували колиску (візок) для кінської упряжі. А перші електричні світильники нагадували прилади для свічок.

Щодо образності в дизайні, то слід пам'ятати, що виразність кімнати в повній мірі відноситься до її змісту не тільки у функціональному і експлуатаційному, а й обов'язково в емоційному плані. В цьому випадку вона включає в себе емоційно-естетичну оцінку в світлі відповідних суспільно-естетичних ідеалів. Дизайнер при виборі характеру форми виробу з метою створення найбільш точного образного рішення повинен дуже чітко і максимально повно сформулювати проектне завдання.

Формування такої важливої якості в проектуванні інтерє’ру, як "образність", починається в першу чергу із створення відповідного заданого емоційного стану, характерного психологічного настрою. Наприклад, як повинен виглядати зал засідань у суді? Яку емоційну службу він виконує? Безперечно, те як буде створене предметне середовище, залежить від того, як воно буде вирішений, в залежності від створеного відповідного психологічного клімату в залі. Крім своєї безпосередньої функції - просто кімнати - в її "образній" трактовці виражається ідея правосуддя, а також високе значення процедури суду; у її формі - строгість і значимість; у пропорції - її не звичайність, що виділяють її від інших кімнат, це свого роду символ. Це також стосується і перукарні та лікарень.

Образність характеризується також і авторською відповіддю на поставлене естетичне завдання. Відомо, що, виходячи з однієї й тієї ж ситуації передпроектної (наприклад, конкурсне завдання), різні автори дають різні проектні пропозиції.

На перших етапах проектування автором складається "внутрішня", "змістова" уява про майбутній проект, його бачення форми і змісту в майбутньому виробі. Така уява, будучи пов'язаною з законами композиції, і буде художнім замислом, тобто прообразом майбутнього виробу, його художньо-образного рішення. Воно проходить стадії дозрівання, уточнення, фіксації в матеріалі, розвивається в конкуруючому порівнянні з іншими варіантами і завершується в остаточному вигляді як індивідуальна авторська трактовка художньо-образного рішення