Однією із сторін цілісності художнього твору є єдність внутрішнього і зовнішнього, прояв внутрішнього у зовнішньому.

Але є й інша сторона цілісності художнього твору, яка відноситься цілком до зовнішнього - це композиційна єдність, структурна цілісність його форми.

Спочатку розглянемо закономірності досягнення цілісності, композиційної єдності окремого предмета, а потім - сукупності предметів - закономірності побудови ансамблю.

Говорячи про красу взагалі, Платон писав що ціле - це органічно ціле, в якому кожна із частин взаємодіє з іншими і не може бути вилучена без порушення цілісності; ціле об'єднує всі свої частини, але не вміщується в кожну із них в якості одного елемента поряд із іншими; ціле не є сума складових його елементів.

Проектуючи той чи інший об'єкт, ту чи іншу річ, треба розглядати їх не як випадкове скупчення окремих деталей і елементів, а як зв'язаний єдиний суцільний організм. Зв'язок між окремими суцільними елементами і деталями повинен бути не тільки функціональним, конструктивним, а й композиційним.

У будь-якому творі - літературному, музичному, архітектурному, художньо-промисловому, декоративно-прикладному, графічному повинен бути відповідний композиційний замисел, певний порядок в побудові його елементів; повинно бути щось головним, основним, ведучим, а щось другорядним, яке підпорядковується цьому головному повинен бути зв'язок взаємного підпорядкування частин між собою, їх взаємозалежність і обумовленість. Якщо його не буде, твір розпадеться на окремі, нічим не пов'язані самостійні частини.

Як будується класичний літературний або музичний твір? Твір починається з зав'язки, потім дія або тема поступово розвивається, досягає своєї найвищої точки, а потім йде розв'язка. Якби всі ці три частини були рівнозначні, всі були б головними, то не було б єдності, цілісності твору, а лише механічне об'єднання самостійних, незалежних одна від одної частин, нехай навіть таких, що мають загальну тему. В творі може бути навіть декілька паралельних тем, дій, але він не має розпастися на окремі самостійні частини. Одна тема повинна бути головною, яка підпорядковує собі решту. Всі вони не можуть існувати без зв'язку з цією головною темою, вони не повинні суперечити їй, не заховувати її, а, навпаки, підсилювати, підкреслювати, "працювати" на неї.

Це можна порівняти з будь-якою машиною чи механізмом. Якщо окремі частини його будуть працювати цілком самостійно, без будь-якого зв'язку і підпорядкування, то механізму як такого (відповідної кінематичної схеми) не буде. Необхідно, щоб одні частини були головними, провідними, а інші - їм підпорядкованими, веденими.

Подібно повинен бути побудований це механізм і в композиційному відношенні.

З цього ми робимо висновок, сформулювавши першу умову досягнення цілісності, композиційної єдності — головне повинно вирішуватись більш об'ємно за абсолютними розмірами і за масштабом, другорядне - більш дрібно, малопомітно.

Дійсно, це спостерігається і на обкладинці книжки або плаката, де основний, головний напис завжди набирають крупним шрифтом, другорядний - мілкішим, а третьорядний - ще мілкішим і т. д.

Другий висновок - досягнення цілісності, композиційної єдності: в центрі композиції; решта частин не байдужа до головного, вони повинні мати спрямованість, потягу до нього за розміщенням, за зміщенням, за частотою ритму деталей або за асиметричністю форми. Переконливі підтвердження такого висновку ми бачимо в природі.

Третя умова досягнення цілісності, композиційної єдності - логічність у побудові проекту, загальної форми і форм окремих його деталей.

І, нарешті, четверта умова досягнення цілісності, композиційної єдності полягає в спільному оптимістичному вирішенні всіх елементів. Тут йде мова про пластичну єдність форм всіх деталей і частин, про трактування їх в одному ключі, тобто сам інтер’єр може бути вирішений більш жорстко, "сухо", строго або більш пластично, м'яко, наповнено. Той чи інший єдиний характер повинен пройти через всі твори, торкнутись всіх його частин і деталей.

Кожна закінчений проект повинен являти собою закінчену, органічну єдність як у функціональному, так і в композиційно-художньому відношенні, тобто повинна утворювати ансамбль.

Ансамбль - це найбільш загальне визначення сукупності окремих елементів, які представляють разом струнке, узгоджене гармонійне ціле.

Поняття "ансамбль" вживається в різних видах мистецтва і може належати як до більш широкого узагальнення композиційної єдності різнофункціональних елементів, так і до більш вузького, включаючи елементи однотипного призначення. Наприклад, в садово-парковий ансамбль крім самого планування, вирішення простору і озеленення, можуть входити і елементи малих архітектурних форм - декоративні скульптури, вази, фонтани, лавки, світильники, бесідки тощо, а може ансамблеве рішення відноситись тільки до самої ландшафтної архітектури; або поняття "ансамбль" може бути застосовано до широкого узагальнення в одязі, включаючи костюм, головний убір, взуття допоміжні елементи (сумки, валізи, парасольки тощо), предмети оздоблення та інше; або тільки до предметів всього одягу.

Для ансамблевих рішень деяких груп предметів існують свої окремі терміни, такі як гарнітур, сервіз, комплект, набір. Поняття "ансамбль" пов'язано з композиційною єдністю сукупності окремих елементів, але будь-яка сукупність створюється для рішення окремих функціональних завдань. Іншими словами, в основі будь-якої сукупності лежать функціональні взаємозв'язки між елементами, які в значній мірі визначають їх взаємне розміщення. Взаємне