Для написання роботи використовується дослідження відомої художниці Васіної З.О. що висвітлені у книжці – альбом ”Український літопис вбрання” [8,448с. ]. Матеріали в цій книзі охоплюють період понад десять тисячоліть, є унікальним поєднанням науково – художніх досліджень історії одягу племен і народів, які прожили на теренах сучасної України.

Важливим джерелом у розробці теми стала робота М.Білана, Г.Стельмащука [46,155-169с.] ”Український стрій ”, де розглядається українське традиційне вбрання, окремі предмети ноші, одіж в цілому і її ансамблевий комплекс. У цій праці досліджено формування вбрання впродовж віків, від найдавнішої доби в історії людства – палеоліту до традиційного українського костюма.

У другій половині 1990 – х років появились дослідження Б.В. Бойчука, [ 6,545с.] О.В. Олійник , М.Гриник, де розглянуті окремі аспекти народного одягу лівобережного Покутя Бойчук Б.В в третьому розділі дисертації “Народне декоративне мистецтво Покуття ХІХ – ХХ століття ” виділяє локальні типи Покутського традиційного одягу. Олійник О. В у десертації “Традиційні художні тканини Покуття кінця ХІХ – середини ХХ століття” де серед Покутських тканин розглядаються й особливості тканин одягових матеріалів.

Про традиційне народне весільне вбрання можна дізнатись із статті Н.Савчука. Щоб обширити знання про традиції та систему проведення церемонії корисною буде праця “Весілля у верхівцях на Городенківщині ” Паньків М. [39,108с. ]

Важливу джерельну базу складають польові дослідження проведені у селах Єзупіль і Підпечари Тисменицького району та м. Тисмениця. Експозиції та фонди музею м.Тисмениці та села Єзуполя зберігають колекції одягу , які дозволяють вивчити принципи територіальних відмінностей та особливості виготовлення традиційного одягу. Також було зроблено низку знімків з зображенням народного одягу, за якими і було проведене використання сукупності методів, методичних підходів та мистецтвознавчого аналізу, на яких і грунтується дане дослідження:

Історичний, бібліографічний метод – метод, який передбачає вивчення, аналіз та систематизацію наукової літератури. Його було застосовано до першого розділу.

Аналітичний метод – аналіз джерел та об’єктів дослідження, використано при написанні другого ,третього та четвертого розділів. А саме для ґрунтовного висвітлення теми, розв’язання поставлених завдань, у науковій роботі використано комплекс літературних, архівних і мистецьких джерел, які розкривають художні та типологічні особливості Покутського народного одягу Тисменицького району. Порівняльний аналіз допомагає виділити головне, типове або унікальне в об’єкті дослідження, простежити еволюцію змін, виявити їх закономірності, визначити тенденції розвитку та вплив.

Структурно – типологічний метод застосовується при розгляді вивченні типології, технології та художніх особливостей декорування народного одягу Тисменицького району.

Описово – порівняльний метод в основному концентрується у висвітленні розвитку традицій, народного одягу, збереженню та популяризації.

Художньо – конструктивний застосовано для характеристики художніх особливостей народного одягу Покуття Тисменицького району.

Використання даних методів дало змогу виконати основну мету наукового дослідження: вивчити типологічні та художні особливості Покутського народного одягу Тисменицького району як унікального, оригінальної, високохудожньої складової частини духовної та національної культури України.

Тому сказане свідчить про те, що Покутський народний костюм Тисменицького району належить до зацікавлених об’єктів дослідника в Українському мистецтві.

Розділ ІI Історико – етнографічні особливості побутування Покутського народного одягу.

Покуття – історико – етнографічний регіон, північною границею якого є р. Дністер; північно – західна границя проходить уздовж річок Бистриця та Бистриця – Солотвинська – до смт. Солотвино, а потім повертає на південний схід через населені пункти Бабче, Молодилів, Пнів, Надвірну, Лоєву, Добротів, Чорний потік, а далі проходить через Великий і Малий Ключів, Княж двір (тепер Верхнє та Нижнє ),Трач, Рожнів, Новоселицю до Черемош, утворюючи південно-західну та південну межі.

До складу Покуття включаються всі населені пункти сучасних районів Івано – Франківської області: Городенківського, Коломийського, Снятинського, Тисменицького, Тлумацького, більшість поселень Богородчанського і Надніпрянського та окремі поселення Галицького і Косівського районів.

Народне вбрання-головна, визачальна етнічна складова укрвїнського національного вбрання, що ввібрало в себе закодовану в знаках і символах історичну інформацію про розвиток суспильства в прцесі становлення нації.

Характерною рисою традиційного народного вбрання є його декоративна мальовничість, яка відбиває розвиток ремесл, високу культуру виробництва матеріалів для одягу, створення різноманітних його форм, володіння багатьма видами і техніками опорядження та декорування одягу.

Жіночий покутський одяг включав два типи сорочок: перекидну і уставкову. Тільки в цьому етнографічному регіоні сорочку дрібно рясували (своєрідна технологія гофрування). Поділ рясували поздовжніми рясочками, рукава - поперечними, що надавало вбранню фактурності й святковості. (рис) Покутські сорочки багато прикрашені вишивкою: на Снятинщині білими нитками, а на Городенківщині — червоно-бордовими нитками з додаванням зелених, жов-тих, синіх. На Коломийщині у с. Корнич переважа-ло поєднання червоних та чорних кольорів. Сороч-ки вишивали різними техніками — низинкою, хре-стиком, об'ємними рельєфними швами. Інколи од-на і та ж сорочка вишивалася різними техніками. Цікаво, що у Наддністрянських селах сорочки плісували на рукавах (впоперек) і нижній частині со-рочки (вздовж). Як поясне вбрання, служила вовня-на обгортка. На Снятинщині поясне вбрання темних тонів. На загал же на лівому березі Дністра переважає у строях червоний колір, а на правому — темний (чорний, бордовий, фіолетовий). На Снятинщині обгорткою обвивати стегна, підтикаючи за пояс тільки один кінець, як на Буковині, а на Городенківщині — два кінці з обох сторін, що зближує цей спосіб ношення обгортки