В Тисменицькому районі найбільш простим різновидом хати було однокамерне житло, тобто одна загальна житлова кімната, яка спостерігалась в менш заможних селянах, зокрема в с. Підпечари. Проте найбільш поширеним житлом була три подільна хата (сінь,сінці,хороми) та розтащовані по обидва боки від них житлова кімната та підсобне приміщення для зберігання продуктів харчування та ін. Трикамерне житло вважалось наступним етапом в розвитку української хати. Тому такий тип будівель був поширений і в м. Тисмениця, а згодом і в більш заможних селянів.

Однією з найдавніших форм духовної культури народу є звичаї та обряди. Обрядове життя покутян традиційно супроводжува-лося різноманітними обрядами та ритуалами, які в образно-символічній формі відзначали певні етапи життя людини та найважливіші стадії розвитку родини в її життєвому циклі: утворення сім'ї, народження дитини, її повноліття, сімейні ювілеї, смерть когось із членів сім'ї. Які також поєднувались з ще однією складовою кожного народу - це їжа , яка в свою чергу залежить від соціально-економічного становища людини, історичних умов, напрямку господарської діяльності. Їжа міщан м.Тисмениці теж мала свої особливості.

Їжа міщан і рільників теж відрізнялася, передусім якістю. Міщани їли хліб з пильованої (очищеної від висівок ) житньої муки, а рільники з разової (з висівками ). У міщан було часто на обід м'ясо в будні дні, а в неділю обов'язково. Менш заможні міщани м'ясо купували рідше, а більше обходилися солониною та вудженим (копченим ) м'ясом, заготовленим ще з осені. Вудили м'ясо в хатах на “бантах” (латах, що тримали солом'яну стріху), димом з печей (коминів, як правило, у таких хатах не було).

Звична їжа для рільників була такою: борщ з фасолею, юшка з картоплею, молочна каша з пшона або кукурудзяних круп, кулеша з молоком, пироги з картоплею і сиром (у піст з капустою), на свята голубці з пшоном і солониною, рідко печене м'ясо або душенина (тушене ).

На Різдвяні свята робили вечерю з дванадцяти страв: узвар, кутя з медом і маком, борщ з крепликами (вушками з тіста ), начиненими грибами або оселедцем, риба, пироги з капустою, повидлом, маком, пампушки. На саме Різдво пекли довгі плетені колачі з білої пшеничної муки і щонайменше три пироги з маком та сиром і медівники. Запікали в печі шинку й начинку.

Як зазначив автор, Павло Волосенко, на Великдень пекли паски й “баби” (хлібини ). Паски з простішого тіста, а “баби” з кращого. Паски гарно прикрашали: по середині клали корону й сонце, а по боках - гуси або качки. Яйця варили й фарбували у виварі з цибулі, кропиви та інших трав,[10,20-27с.]

На весіллях і поминках обід починався з юшки (росолу), звареної з волового м'яса. Потім подавали печеню із свинини, голубці з телячим м'ясом і в кінці - багабачі (пиріжки з овечим м'ясом), медівники й горішки-хрусти. Пили горілку, вишняк, слив'янку й пиво.

У міщан страви були подібні, але було крім того більше різних додатків. Третій день Великодних свят був присвячений пам'яті померлих. У той день ходила процесія на цвинтар зі всіх трьох церков. Дівчата, одягнені у найкраще вбрання, несли хоругви, а священики вели процесію. Всі, хто тільки міг, ішли на цвинтар, дома залишалися лише ті, що не могли покинути хату. На цвинтарі священики служили на могилах парастаси, котрі замовляла родина померших. Жінки набирали у хустини галунок (яєць) та спеціально на ту оказію печених пасочок, котрими обділювали убогих. Убогі ставали довгим рядом при вході на цвинтар і мами давали дітям пасочки й галунки, щоб вони обділювали бідних і тим привчалися до милосердя.

На Різдво ходили колядувати: міщанське братство по міщанах, а рільницьке по-рільниках, інтелігентна молодіж на “Рідну Школу”. Під Новий рік хлопці маланили під вікнами дівчат, а на Щедрий Вечір дівчата щедрували хлопцям. Ще гарний був звичай на Щедрий Вечір, коли приходили з церкви зі святою водою, то йшли кропити хату і ціле подвір'я мазали, при тому хрести з рідкого тіста на дверях комори, хати й стайні та інших забудов від нечистого духа.

Весілля справляли таким звичаєм. Молодий і молода - кожний окремо - ходили з дружбами чи дружками до рідних і сусідів та близьких знайомих і запрошували їх такими словами: “Просили вас тато й мама і ми вас просимо на наше весілля”. При тому старших цілували в руку, а з дівчатами чи хлопцями та дітьми цілувалися як звичайно. Але це запрошення було тільки вступне, бо пізніше ходив батько просити, а як батька не було, то хтось з ближчої родини, просив на Службу Божу, яку відправляли перед вінчанням. Зранку була відправа за померших родичів, після чого гості і батьки йшли до хати на перекуску. Перед виходом молодих до церкви родичі благословляли їх, сидячи на стільчиках, а молоді цілували батьків по черзі. Після вінчання всі йшли до молодого, а потім просили музику й танцюючих приходити до молодої, бо у неї довго музики не грали. Батьки молодих до церкви на вінчання не йшли.

У хаті молодих садили на почесному місці за столом, молоду на волове ярмо, а по боках молодих сідали дружби й дружки, свати й почесні гості,