Серед шийних прикрас м. Тисмениці побутувало намисто з коралів декількох шарів (рис.4.2.18), срібні платівки, золоті та срібні хрестики, дукати, які часто зав’язували на шовкові стрічки. Більш заможніші міщани одягали привозне намисто з гранатів та кольорової смальти: кровавниці,перл. Прикраси жінок переходило у спадщину до найстаршої доньки. В с. Підпечари більш за все побутували коралі, по центру один дукач та хрестик на ланцюжку (рис.4.2.26). У будні дні жінки та дівчата носили срібний ланцюжок з хрестиком (рис.4.2.25).

Взуттям для жінок Тисменицького району слугували чорні шкіряні чоботи та черевики. На свята одягали літні черевики (тухлі). Більш заможніші міщани носили “мальовані ” черевики, тобто розписані візерунками та шнурувались спереді.

Отже, можна сказати, що народний одяг покутя нок Тисменицького району мав свої певні особливості та відмінності між м. Тисмениця, с.Підпечари та с. Єзупіль. В м. Тисмениця побутувало багато привозного міщанського одягу, який в свою чергу відобразився на крою певних виробів, способі носіння, а також вплинув на народний одяг сусідніх селищ.

4.3 Особливості декорування одягу Тисменицького району

Впродовж усієї історії розвитку народного одягу успадковувалися й принципи розміщення оздоблення. Прикраси (зйомні та на шивні) виконували в давнину не стільки естетичну, скільки магічну роль. Із цим певною мірою пов'язане і їх розміщення. Так, орнамент, на думку деяких дослідників, розташовувався там, де відкривався доступ до тіла, а саме - в низах рукавів, на горловині або комірі, подолі або полах одягу. Можна припустити, що функція стародавніх шийних прикрас поступово перейшла на вишивку горловини, коміра, грудей сорочок; функція прикрас зап'ястя рук - на вишивку низів рукавів тощо.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. принцип розміщення декору в народному костюмі Покуття, зберігаючи давні традиції, зводився головним чином до вирішення суто практичних і художніх завдань. Прикрашалися найбільш відкриті місця одягу, розміщення й конфігурація оздоблення пов'язувалися з кроєм, за допомогою декору досягалася композиційна рівно вага компонентів костюма.

З-поміж усіх видів одягу найбільше прикрашали сорочки. Розміщення оздоблення значною мірою було зумовлене кроєм. Вишивка відігравала чи малу роль в оздобленні народного одягу Покутян.

Характер декорування чоловічих сорочок знач-ною мірою залежав від крою, а також віку власни-ка. Найдужче прикрашали, переважно вишивкою, парубоцькі сорочки. Стриманішими були вишив-ки на сорочках літніх чоловіків, В уставкових чоло-вічих сорочках, поширених на середній Наддніп-рянщині, оздоблювали стоячий чи виложистий ко-мір, уставки, а також чохли чи низи широких ру-кавів. Крім того, на Покутті чоловічі портяниці і жіночі сорочки "рісили", тобто збирали в дрібні складочки. Це також створювало додатковий художній ефект глибини поверхні полотна сорочки. З другої половини XIX ст. широкі рукави чоловічих сорочок почали збирати в чохли.

У жіночому поясному одязі переважало горизонтальне розміщення декору. Горизонтальне розміщення прикрас було характерне і для запасок. У запасках із двох пілок оздоблювалася, крімнизу, вертикальна лінія з'єднання пілок. Народні майстри вміло розміщували орнамент, концентруючи основну увагу на подолі спідниць, запасок чи фартухів. Чим далі вгору декор рідшає, поступово переходячи у фон тканини.

Безрукавки-кептарі Покуття шили із овечих шкур і прикрашали аплікацією із шкіри, сап’яном. Снятинські кептарі, у порівнянні з коломийськими і Городенківськими, оздоблені значно скромніше. На них декорування нагадує повітряні петлі, вони виконані технікою аплікації і виконують виключно естетичну функцію. Верхнім чоловічим одягом служили чорні, червоні сердаки, їх оздоблювали вовняними шнурами, китицями, кульками.

Оздоблення народного одягу Тисменицького району відрізняється тим, що з приходом фабричних тканин та місцевої моди, оздоблення не було таким пишним та багатим, проте все ж таки мав свої особливості в декорі. Оздоба чоловічих та жіночих сорочок міщан м. Тисмениці полягала в розміщенні горизонтальної вишивки на “ уставках”, зборок по низу рукава, який в свою чергу виконував і конструктивно-декоративне рішення декору. Менш заможніші міщани одягали сорочки з більшим розміщенням орнаменту, горизонтальної та вертикальної вишивки, який розміщувався у нижній частині рукава, коміра, біля горловини, вздовж пазухи та на рукавах.

В с.Підпечари оздоблювали сорочки ще й з низу, щоб було видно з-під спідниці. Також одним із поширених методів декору в Тисменицькому районі було ”рясування” горловини сорочки закріпленою зав’язкою. Поверх краю горловини декорували гачкованим закінченням. Ще одним із конструктивно-декоративних оздоблень є “зборки” в чоловічих сорочках та штанах, які розташовані нижче колін та біля поясу. Вони навали виробу певного декоративного вигляду.

Щодо поясного одягу жінок Тисменицького району, спідниць та фартуха-запаски, то декоративним ефектом була сама тканина, яка побутувала різнобарвних кольорів, та квітчастим, смугастим орнаментом.

Велике значення мали різні види оздоблення, що наносилися на окремі елементи вже зшитого одягу. Це орнаментальні нашивки (аплікація), об-шивки, нашивні збори, ручні та машинні шви-тощо. Нашивні прикраси гармонійно пов'язу-валися з фактурою, кольором і орнаментом ткани-ни, яка створювала тло. Оздоблення підкреслювало форму і пропорції одягу, виділяло окремі деталі або компоненти вбрання. Нерідко оздоблення ста-вало центром композиції, зрівноважуючи та об'єд-нуючи компоненти комплексу. Як матеріал для оздоблення Тисменицького району, використовува-лися нитки, тасьма, оксамит, шнурки, стрічки, шкіра, хутро.

Нашивним оздобленням слугували “фальбанки”, якими оздоблювали нагрудний та верхній одяг жінок м. Тисмениці. Це були шнурки контрасних кольорів (червоних, чорних, синіх, зелених та коричневих), які нашивали вздовж застібки, від горловини до талії, який утворювався з трьох петель, нижня з них трохи довша, що плавно з’єднується з двома наступними. Шнурки були різні: з вшитою блискучою ниткою, схожі на мереживо. Поміж узор нашивали прикраси у вигляді коштовного каміння (рис.4.3.3), яке в свою чергу доповнювало та збагачувало оздоблення.

В