безрукавні керсетки (шнурівки) голубих, червоних, чорних, бурдових та різнобарвних кольорів, які декорувались “фальбанками”; верхнім додатковим одягом жінки рільника була ”кацавейка; виготовяли їх з легких візерунчастих або однотонних тканин, півокругло витяті біля орловини, без коміра; верхнім одягом жінок був кожух та кептар; заможніші жінки носили каптан з оксамиту, атласу та підбитий хутром.
Одяг сусіднього селища Підпечари, дещо відрізнявся. Жінки носили тунікоподібну сорочку, одна або дві спідниці, переважно однотонні. Заможніші селяни одягали візерунчасті спідниці. Літні жінки одягяли плюшеві “димки ”.Нагрудним одягом служила плюшева “катанка”,без коміра. Верхнім одягом жінки селянки була “полудошка. Жінки літнього віку одягяли щей довгий “кабат”.
Щодо народної ноші с.Єзупіль то можемо зауважити наступне: жінки носили тунікоподібну сорочку; верхнім одягом були курти темих кольорів; нагрудним одягом селянок була безрукавна керсетка прямого покрою.
Аналіз чоловічої ноші досліджуваного регіону дозволив зробити наступні узагальнення: чоловіки носили сорочку здовжену до колін, оздоблену вишивкою та підперезану шкіряним поясом; улітку носили полотняні штани (портки), які підперезували поном і застібали на ґудзик, поверх одягали ширикі шаравари заправлені у високі халяви чорних чобіт на рамсасах (подвійна підошва), бідбитих підківками; нагрудним одягом був “бруслик”; поверх бруслика чоловіки в літку одягали сірак, а в зиму кожух; більш заможні міщани одягали кожух покритий однотонним сукном або каптан підбитий хутром.
Розглянуті нами способи декорування одягу Тисменицького району виокремили наступні особливості: горизонтальне та вертикальне розміщення декору, аке спостерігаєтьна на чоловічих та жіночих сорочках та запасках; поширений спосіб “гофрування” горловини сорочки, що в свою чергу є і конструктивним рішенням; також не менш важливе значення мали і нашивні прикраси, оздоблення шкірою, шнурками (фальбанки),побутували об-шивки, нашивні зборки, ручні та машинні шви- Оздоблення підкреслювало форму і пропорції одягу, виділяло окремі деталі або компоненти вбрання.
Отже, в роботі простежено деякі відмінності одягу м. Тисмениці, с.Підпечари та с.Єзуполь з традиційним Покутським одягом, яке, ймовірно, зумовлене еміграцією селян в сусідні міста та села.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Андрухів І.,Гаврил.к С. Тисмениця.-Івано-Франківськ: Лілея- НВ, 2002.-С. 170-176.
Антонович Е.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Є. Декоративно-прикладне мистецтво. – Львів,1992. – 48-63 с., іл.
Білан М.С., Стельмащук Г.Г. Український стрій. - Л.: Фенікс, 2000.- 327 с.
Білецька В. Українські сорочки, їх типи, еволюція і орнаментація // Матеріали до етнології та антропології. – Львів, 1929. Т. 21—22, ч. 1.
Бойко В. М. Українські народні традиції в сучасному одязі. – К., 1970. –С.215.
Бойчук Б. До історії народного мистецтва Покуття // Народознавчі зошити. - 1999. - № 4. - С. 545.
Бойчук Б. Орнаментальна творчість покутян ХІХ-ХХ ст.// Народо-знавчі зошити. - 2000. - №3. - С. 508-509
Васіна З. Український літопис вбрання. Т.2: ХІІІ — початок ХХ ст. — К.: Мистецтво, 2006. – 448 с.
Вовк X. Студії з української етнографії та антропології. - К.: Мис-тецтво, 1995. - 355с.
Волосенко.П Тисмениця.- Нью-Йорк., 1958.-С. 20-27
Воропай О. Звичаї нашого народу: етнографічний нарис. – К., 1991.-С.86.
Гаврилюк Н. К. Картографирование явлений духовной культуры (По материалам родильной обрядности украинцев). – К., 1981.
Глоговський Ю. Український народний одяг ХVIII-початку ХІХст. в акварелях. - К.: Наукова думка, 1988.-С.226-232.
Горинь Г.Й. Шкіряні промисли західних областей України (друга половина ХІХ- початок ХХ століття). – Львів., 1986. – 49-80 с.
Гургула І.В. Народне мистецтво західних областей України. – К., 1966.-С.125.
Етнографія України за редакцією професора Макарчука С.А. – Львів., 2004.
Дейкачевський І. Єзупіль.-Івано-Франківськ.,1997; іл
Жолтовський П. М. Український живопис XVII—XVIII ст. – К., 1978.-С.154.
Жук А.К. Сучасні українські художні тканини. – К., 1985.-С.97.
Захарчук-Чугай Р.В. Українська народна вишивка Західні області УРСР. – К.,1988.-C.4960,105-107.
Кара-Васильева Т. В. Українська вишивка: Альбом. – К., 1993.
Кравець О. М. Сімейний побуті звичаї українського народу. – К., 1966.
Крвавич Д. П., Стельмащук Г. Г. Український народний одяг XVII - поч. ХІХ ст. в. акварелях Ю.Глоговського. - К., 1988. - с. 61.
Кувеньова О. Ф. Громадський побут українського селянства. – К., 1966. –C.136.
Культура і побут населення України. Навчальний посібник для вузів/ За ред. В.І. Наумка - К.: Либідь,1991.-C.79.
Кульчицька О. А. Народний одяг західних областей УРСР. – К., 1959. –C.87-90.
Кульчицька С.В.: Альбом.//Авт.-упоряд. Савчук Г. – К.,1987
Литвинець Е.М. Народні прикраси з бісеру. Народна творчість та етнографія. –1986, №6 70-74 с.
Макарчук С.А. Етнографія України. – Львів, 2004.-C.168.
Маслова Г. С. Орнамент русской народной вышивки как исторический источник. – М: Наука, 1978. – с. 172.
Матейко К. І. Український народний одяг. – К., 1977. – 106 с.
Наулко В.І., Артюх Л.Ф., Горленко В.Ф.та ін. Культура і побут населення України: Навч. посібник. - К.: Либідь, 1993. - С. 127 -128.
Никорак О. І. Сучасні народні тканини українських Карпат. - К.: Наукова думка, 1988. - 422с.
Никорак О. Українська народна тканина: Типологія виробів ХІХ-середини XX ст.// Народознавчі зошити. - 1998. - №4.
Ніколаєва Т. Історія українського костюма. — К.: Либідь, 1996, -171с; іл.
Ніколаєва Т. Український костюм надія на ренесанс.-К:Дніпро,2005-415-с.
Олійник О. З історії розвитку ткацтва Покуття // Народознавчі зошити, 1996. - №3. - С. 189 - 197.
Олійник О. Система виражальних засобів покутських традиційних тканин // Народознавчі зошити. - 1997. - №1. - С. 18.
Паньків М. Весілля у селі Вербівцях на Городенківщині. — Івано-Франківськ: Лілея - НВ, 2000. - 108 с, іл.
Пармон Ф.М. Композиция костюма. Одежда, обув, аксессуары. – М., 1985. – 263 с.
Пономарьов А. П., Артюх Л. Ф., Косміна Т. В. та ін. Українська минувшина. Ілюстративний етнографічний довідник. - К.: Либідь, 1994.-С. 109.
Сидорович С.Й. Художня тканина західних областей УРСР. – К.,1979.
Скрипник Г. А.