Селяни носили на голові довге волосся, яке спадало на плечі, а у містах — Галичі, Коломиї. Снятині, Городенці та інших городяни підстригати волосся, залишаючи лише кружок зверху голови. Осінньо-весняний комплекс убрання доповнював повстяний капелюх із широкими полями. Парубки пишно декорували його ґерданами, стрічками та волічковими "черв'ячками". На голову одягали зимою шапку —клепаню, шлик, циліндричної форми шапку із сукняним верхом, а у селах під Тлумачем до коричневої свити шили високу циліндричну сукняну шапку із таким же сукняним плоским верхом, обшиваючи його дов-кола ручноскрученим шнуром, яким оздоблена свита.

На ноги взували чоботи з підківками. В дру-гій половині XIX ст. почали шити чоботи на обцасах, так звані пасові чоботи з широкими халя-вами. Як доповнення служила тобівка, тобто тор-бина, перекинута через плече.

Покутське парубоче вбрання., зокрема, с. Тишківці. Повний комплекс цього строю включав полот-няну білу довгу сорочку, білі штани, довгий, а не короткий, приталений сердак, високий соло-м'яний капелюх, чоботи. В цьому вбранні акцен-тували декором головний убір і низ штанів. Ви-соку тулію капелюха дуже пишно оздоблювали рядками поліхромних ґерданів, а над ними — кольоровим пір'ям. Крім того, додавали ще різноманітні вовняні кульки. Взуттям слугували високі,під коліна, чорні чоботи, зібрани до стопи.

Верхній одяг — чор-ний сердак вирізняється строгими видовженими пропорціями і декорований скромно на швах аплікацією зі шкіри. В нижній частині вбрання око спиняється на багатій вишивці, закомпонованій широкою смугою на штанинах.

Від чоловічого строю с. Тишківців відрізняє-ться чоловічий одяг сіл Мишин. Великий Ключів. В останньому домінує білий колір (сорочка, шта-ни). Сорочка і штани майже без оздоб. Завершує костюм солом'яний капелюх, прикрашений на тулії лише чорною стрічкою. Парубочий капелюх оздоб-лювали на тулії трьома білими розетами, виготов-леними з пір'я. Точніше, це не оздоба, а знак, про який будемо говорити нижче. Обмежена кольоро-ва гама (білий і чорний колір) надають цьому вбранню вишуканої простоти, елегантності.

Зимою чоловіки й жінки носили кожух, як звичайно, білий без кольорових оздоб, тільки облямований хутром. Білий кожух з овочевої шкіри одягяли зазвичай молоді хлопці, парубки та дівчата. А уже сердаки одягали на холодні весняні дні чи осінню. У чоловіків кожухи були коротші за жіночі.

Отже, всі описані елементи чоловічого покутського одягу в комплексі складають своєрідний стрій з художніми особливостями, які характерні для чоловічого покутського одягу.

Весільне вбрання молодого включало полот-няну білу весільну з широкими рукавами довгу до колін сорочку (Городенківщина, Снятинщина) , опушену на полотняні білі або сукняні чер-воні (Коломийщина) штани. В околицях Городенки низ сорочки заправляли в сукняні штани. Стан оперізували широким шкіряним на п'ять пряжок (чепраг) поясом, дуже гарно оздобленим тиснен-ням по шкірі, металевими мосяжними ґудзика-ми, бляшками, інкрустацією з дроту, звисаючи-ми бовтицями (Коломийщина). Поверх сорочки вдягали на тканому поясі висячу ткану торбу, т. зв. дзьобанку (Снятиншина, Городенківщина), або шкіряну, оздоблену, як і пояс, металевими встав-ками тобівку (Коломийщина). На Коломийщині молодий одягав поверх сорочки кептар, орнамен-тований аплікацією зі шкіри, нашитими вовня-ними кульками. На плечі накидали як і на Гуцульщині, біту сукняну гуглю з капюшоном. Взуттям служили чоботи (Снятинщина, Го-роденківшина) або постоли і гарно вишиті онучі.

Головні убори молодих у цьому етнографічно-му регіоні казково чарівні і різноманітні за своїми художніми особливостями й емоційною виразністю. На Городенківщині, Снятинщині одягали солом'я-ний капелюх, тулію якого прикрашали ґерданами, квітами. Особливо пишно оздоблювали пучком пі-р'я лівий бік весільного головного убору. Зимою на голові молодого була висока шапка-кучма, прикра-шена спереду червоною розеткою, виготовленою із червоної шовкової стрічки. В іншому випадку — не-великим круглим барвінковим віночком з чотирма червоними вовняними кульками, розміщеними на-вхрест, з правого боку смушевої шапки, під якими прикріплювали зубець часнику, щоб оберігати мо-лодого з усіх сторін світу.

На Коломийщині молодий одягав повстяний капелюх з широкими защутими догори крисами, прикрашеними вовняними різно-колірними шнурками, пір'ям, помпонами або соло-м'яний капелюх, оздоблений трьома білими розетками -трісунками, виготовленими з пір'я. Такий букетик хлопець чіпляв собі тоді, коли вибрав наре-чену і подарував їй такі ж розетки з пір'я, які вона вплітала собі в косу на потилиці. Вважалось, що до дівчини іншим хлопцям вже не можна залицятись. Цей букетик дівчина носила аж до весілля.

Основною складовою частиною весільного вбрання молодої, як і скрізь на Україні, була доді-льна, тобто довга без підточки сорочка, яку на Коломийщині вишивали по низу. На Городенків-щині весільну додільну уставкову сорочку так зва-ну рукав 'янку, рукав 'єнку пишно оздоблювали вздовж всього рукава, як і на Буковині і західному Поділ-лі. Поясним вбранням молодої служили вовняна тка-на в різнобарвні смуги одноплатова опинка, обгорт-ка та тканий фартух-запаска, дрібно гофровані. Оби-два кінці опинки підібрані та прикріплені на лінії талії широким вовняним поясом — крайкою, пле-теним пояском — попружкою, кінці якої спущені також попереду поверх кінців крайки. На Коломийщині молода одягали дві двоплатові вузькі до-моробного виготовлення ткані в дрібні пасочки за-паски. Через бокові просвіти запасок виглядала со-рочка з пришитими до бокових швів подолка ма-ленькими червоними кульками з ниток — кутасиками. Поверх передньої запаски молоду пов'язува-ли кількома подарованими їй весільними вовня-ними квітчастими терновими хустками.

На Коломийщині плечі молодої, як і в молодого, прикриті поверх безрукавки-кептаря ритуальною весільною плащ-накидкою, так званою гулею. Поверх неї накидали знов таки даровані молодій весільні хустки, які утримувались