За кроєм вирізняють прямоспинні та розширені форми верх-нього одягу. Найдавніший прямоспинний плащовидний одяг поділя-ється на два підтипи: безрукавний (накидкоподібний) та з рукавами.

Безрукавний прямий верхній одяг зберіг найархаїчніші риси, щодо крою, способів носіння. Його ніби накидали на плечі, як давньо-руську накидку - корзно. Найдавніші збережені на Покутті типи тако-го одягу - це гугля і манта.

Гугля являє собою незшитий з одного боку мішок, напівзаши-тий ріг якого накидався на голову у негоду (як каптур). Дуже старо-винне походження цієї одежі, крім крайньої простоти її крою доводить і те, що вона виконує переважно тільки ритуальну функцію. На весіллі молода обов'язково має бути в гуглі, після чого її рідко доношують, а зберігають як пам'ятку про шлюб, або перешивають на щось інше.

Прямоспинним рукавним одягом є кожух. Він являє собою кептар з подовженими полами та пришитими до нього рукава-ми. Крім прямоспинного на Покутті існував верхній одяг, розширений донизу з боковими клинами, складками чи зборками на спині. Напри-клад, сердак шили, вставляючи два клини в бокові шви. З часом крій сердака стає складнішої форми, утворюючи свиту - більш розширену донизу. Особливістю свити була диференціація її на чоловічу і жіночу, розрізна спинка давала можливість краще підкреслити жіночий силу-ет.

Класифікують верхній одяг також і за матеріалами. В загаль-ному він поділяється на хутряний та сукняний. Овече хутро слугувало матеріалом для виготовлення зимового верхнього одягу - кожухів, а також кептарів. За допомогою технологій вичинки шкіри могли набувати різ-них відтінків. Наприклад, білого кольору досягали за допомогою крейди. Природний колір виправленої шкіри світло-охристий та за до-помогою різних добавок вона могла набувати темно-охристого чи сі-руватого забарвлення.

Отже, як бачимо, конструкція та технологія виготовлення одягу Покутян вироблялась з різноманітних матеріалів та мала багато відмінностей в крої.

2.3 Традиційні прийоми декорування народного одягу Покуття

Формування окремих елементів строю було важ-ливим художнім методом. За своїм географічним положенням Покуття межує з Гуцульщиною, Буковиною, Бойківщиною. Саме завдяки впливам цих регіонів і створюється на цій невеликій за площею території, самобутній та ці-кавий стрій. Багато елементів одягу, безперечно, повторювались, про-те були й відмінності. До цього спонукали ландшафт і особливості клімату, соціальний стан населення.

Дуже яскраво простежується зміна декору в напрямку від Гуцу-льщини до Тернопільщини. Найперше це помітно у кольоровій гамі. Для Коломийського Покуття характерна схожість з Гуцульщиною -яскраві контрастні кольори з перевагою червоного, жовтого і зеленого, багатство оздоби, велика кількість деталей.

Ближче до Бойківщини яскравість кольорів приглушується, ко-льорова гама стає стриманішою, але вишуканішою. Зм'якшуються ко-нтрасти, яскраво-червоний змінюється вишневим, аж до фіолетового, зелений приглушується, набуває складних відтінків. Частіше викорис-товуються ахроматичні кольори - чорний і сірий. Загалом декору ме-нше, але він вишуканий і гармонійний.

Вплив Буковини проявляється у використанні на Снятинщині темних кольорів з перевагою червоного і складного зеленого. В орна-ментиці використовується багатий рослинний орнамент. В народному покутському одязі часто зустрічається вкраплення голубого кольору -це пережитки польської влади. Голубий - колір шляхти.

Особливу увагу приділяли орнаментальним мотивам народної творчості покутян. Орнаменталь-ність, як засіб мистецького виразу, дістала розповсюдження майже в усіх видах народного декоративного мистецтва. її глибока змістов-ність і суспільна значимість дозволяє ствердити про важливу комуні-кативну функцію, здатність викликати почуття емоційного піднесення. Спра-вді, значення орнаменту в народному мистецтві настільки велике, що без нього не можуть існувати різні види творчості. Вони є практичним втіленням орнаменту в матеріал, коли лінійні та кольорові плями зли-ваються у злагоджені ритмічні структури.

Невід'ємною частиною народної одежі Покуття є оздоба. Орнамен-тальні мотиви, які складалися протягом століть, були віддзеркаленням навколишнього світу. Про це свідчать назви геометричного та рослин-ного орнаменту "сонечка", "оленячі ріжки", "жучки", "зозульки", "гребінки", "дубові листочки", "хмелик", "зірка", "рожа" та інші.

Комплекси вбрання Покуття, хоч і мали багато аналогій із вбран-ням західного Поділля, вирізнялися яскраво вираженими локальними ознаками: червоно-вишневим колоритом, багатством та пишністю де-кору, великою кількістю оздоблення на головних уборах та шийних прикрасах.

Характерною особливістю сорочки є вишивка, як символ оберегу. Вишивкою оздоблювали зони, де закінчувалася со-рочка, тобто горішні частини рукавів вузькою смужечкою рукава біля зап'ястя (дуди), комір, якщо він є, пазу-ху і долішній край сорочки.

Узори Покуття здебільшого виконані кількома різновидами ни-зинної техніки вишивки геометричним ромбовидним орнаментом. Ба-гато варіантів геометричних мотивів твориться поєднанням прямих і ламаних ліній, гачків, меандру довкола і в середині ромба [20,105с.]. Найбільш поширений узор - композиція з чотирикутників, уся площина яких зашивалася нитками у різному напрямку. На Городенківщині „чорнєн-ки" (сорочки вишиті чорними нитками) вишивали дрібними чорними купочками, розкиданими в шахматному порядку по всьому полю рука-ва, що створювало високий рельєф узору.

В галереї західноукраїнських образів, які створила О.Кульчицька, показано багатство вишивок. Так, у Снятинському повіті уставки оздоблювали білим вирізуванням або вузьким квітчастим орнаментом, рукав могли вишивати занизуванням, вирізуванням, гладдю, ланцюж-ком лляним, бавовняними та шовковими нитками. Особливістю Снятинської вишивки є наявність в орнаментах поряд з рослинними мотивами зображення птахів, вазонних світів з двома птахами. В Перегінському повіті сорочку вишивали барвистим квітковим орнаментом на комірі, уставках і манжетах, а також рясували весь стан. Рукава соро-чок мали різний за заповненням орнамент. Суцільно зашиті візерун-ком рукава називалися писаними. У вишивках переважала червона гама з незначним введенням синіх, чорних, зелених ниток. Сорочка з писаними рукавами називалася "рукав'янка" (Т. Косміна, О. Кульчи-цька). Такі сорочки носили переважно у Косівському та Городенківському повітах. Призбирування горловини й рукавів сорочок та інших елементів одягу також є декоративним прийомом.

Унікальністю