кваліфікаційна робота

на тему: «Проект інтер’єру дитячої кімнати»

Зміст

Вступ ……………………………………………………………………………..…1

І. Історична частина

І. 1 Історія розвитку дизайну …………………………………………….2-4

І. 2 Історія розвитку інтер’єру ………………………………………….5-14

ІІ. Вивчення об’єкту

ІІ. 1 Інтер’єри дитячих кімнат………………………………………….15-24

ІІ. 2 Обладнання для дитячих кімнат…………………………………..25-31

ІІ. 3 Колір у формуванні інтер’єру………………………………….….32-36

ІІ. 4 Психологічні та вікові особливості при формуванні дитячих кімнат…………………………………………………..….37-41

ІІІ. Творча частина

ІІІ. 1 Робота над проектом…………………………………….………..42-44

ІІІ. 2 Кошторис………………………………………………………….45-46

Висновки……………………………………………………………………….47-48

Література

Додатки

Вступ

Дитинство – один з найважливіших періодів життя людини, коли закладаються основні уявлення про навколишній світ. Провідну роль у пізнанні світу дитиною має візуальне сприйняття. Саме тому просторове середовище, оточуюче їх, повинне мати високу естетичну та інформативну цінність.

Одним із пріоритетних напрямків розвитку незалежної України в останні 10 років є підвищення уваги до виховання підростаючого покоління. Особливе місце тут займає дошкільний вік, в якому формуються основні поняття світогляду.   Це оточення повинно бути зрозумілим і цікавим дитині, нести в собі інформативні і естетичні властивості.Воно покликане відбити “світ казки”, у якому живе дитина дошкільного віку і розкрити для нього нові обрії гармонійного, всебічного розвитку.

Дитяча кімната - це місце, де дитина проводить значну частину свого життя. Тому головне завдання дизайнера створити в ній мікросвіт, у якому маля буде почувати себе максимально комфортно, забезпечити атмосферу затишку, спокою і захищеності. Психологами доведено, що оформлення кімнати може вплинути на розвиток особистості і становлення характеру дитини. Тому до обробки дитячої необхідно підійти з усією серйозністю й увагою.

Щоб належним чином виконати поставлену перед собою задачу я зверталась до різних джерел отримання інформації. Використовувала літературу, вивчала особливості архітектурного проектування специфіку та характеристику інтер’єрів такого типу. Консультувалась з керівником та дизайнерами. А основне, намагалась повернутися в дитинство, згадати свої мрії, бажання , сподівання.

І. 1 Історія розвитку дизайну

Кожна наука опираеться на історичну пам'ять своїх попередників, не можна творити сучасного не знаючи минулого. Істрія дизайну є одним із спеціальних розділів загальної історії мистецтва і культури. Унаслідок розвитку науково – технічного прогресу вдосконалюються процеси навчання в усіх галузях мистецтва, науки, техніки й побуту. Оскільки фундаментальні принципи прогресу сягають сивої давнини, необхідно ґрунтуючись на історичній памяті предків, аналізувати і удосконалювати те, що було зроблено ними.

У 1957 р. була створена Міжнародна рада індустріального дизайну, яка сприяла розвитку дизайну увсьому світі. Членом цієї організації є і Україна. На генеральній асамблеї Ради, яка відбулася у 1969 р. у Лондоні, визначено формолявання дизану. Дизайн – це творча діяльність, метою якої є формування гармоніїного предметного середовища, що найбільш повно задовольняє матеріальні і духовні потреби людини.

В історії мистецтв, особливо в сучасній худохній практиці,предметна творчість займає значне місце. Усе наше предметне оточення, починаючи із утилітарних речей та закінчуючи містом в цілому, є основою не лише матеріальної, а й духовної культури кожної епохи. Предметна творчість безпосередньо включена у формування великих історичних стилів, пов’язана із історичними ідеалами й смаками інтелектуальної еліти.

Види мистецтв предметної творчості пройшли довгий час розвитку. Серед них ремесла, народне професійне та декоративне мистецтво, художня промисловість, оформлення повсякденного міського оточення і різноманітних свят, житлового приміщення.

Виникла нова професія – дизайн, яка увібрала в себе предметну творчість, технічну естетику, художнє конструювання і промислове мистецтво. Однак основна роль у цій професії належить художнику, який повинен синтезувати всі ці напрямки залежно від конкретної спеціальності. Дизайнер – у буквальному перекладі з англійської означає « проектувальник», «рисувальник». У 1960-1970рр. ці англомовні терміни почали вживати практично в усіх країнах квіту. В Україні вони зустрічаються ще з 1920р. Проте в тодішньому СРСР і в Україні, зокрема, таких спеціалістів почали готувати тільки на початку 1980-х рр. у тринадцяти вищих навчальних закладах.

Взагалі безперервний розвиток дизайну як нової професії почався близько ста років тому. Цю дату визначають, виходячі з руху « за зв’язки мистецтва і ремесел», який у Англії очолив У. Моріс і який знайшов відображення у художній культурі США, Фінляндії і Швейцарії на рубежі ХІХ – ХХст. Саме тоді було сформульовані положення і творчі принципи дизайну.

Відповідно до другої традиції, яка склалася, даду виникнення дизайну переносять на початок ХХст., коли художники зайняли провідне місце в ряді галузей сучасної промисловості і впливали на політику.

Існує ще третя думка,згідно з якою про дизайн як про професію можна говорити тільки після появи перших дипломованих спеціалістів із дизайну, іншими словами, коли сформувалися школи й методика викладання, яка визначає суму упорядкованих знань і гуманітарно окреслених меж професії. Це відбулося в 1920-ті роки, коли в ряді країн світу організувалися навчальні заклади, які готували художників – майстрів вищої кваліфікації для промисловості, а також інструкторів і керівників для професійно – технічної освіти.

Має право на існування і четверта точко зору, яка визначає дизайн як професію залежно від його реального входження в життя – безпосередньо в виробництво, торгівлю, побут. Цей період в нашій країні припадає на 1930-ті роки, тобто тоді, коли західні країни вишли з великої економічної кризи, коли дизайн став основним фактором збуту промислових товарів.

На рубежі ХХ ст. багато художників, які відчували швидкі зміни предметного середовища під дією технічного прогресу і зміни способу життя людей, стали шукати приховані дизайнерські основи вже не в еволюційних формах минулого, а в народженні нового часу, у формально невпорядкованому інженерному формоутворенні, у нестильовому промисловому виробництві, ставлячись до них як