Перші досягнення в галузі графічного мистецтва радянського часу пов’язані з доробком Олени Кульчицької, яка займає провідне місце в образотворчому мистецтві Західної України. Крім малярства опанувала різноманітні графічні техніки, емаль, а також займалась скульптурою. Соціального загострення творчість О.Кульчицької набула в роки Першої світової війни. Вона змальовувала звірства австро-угорської жандармерії. В символічних образах передавала смерть і голод. Глибоко переживала поневіряння українського народу, доля якого не поліпшилася після війни за часів владарювання панської Польщі. Після повернення з табору (1919), Кульчицька продовжила педагогічну працю в Перемишлі, займалася ілюстрацією книг В.Гнатюка, М.Коцюбинського, В.Стефаника. У 1920 році була створена нею гравюра «Ранений стрілець», яка переховувалася в музеї Української Визвольної Боротьби імені Степана Бандери в Лондоні (у збірці Музею історії Надвірнянщини знаходиться поштівка видрукувана у Лондоні 1978 р.). Під час війни 1941–1945рр. працювала над антивоєнною тематикою. В повоєнні роки працювала на посаді професора Українського поліграфічного інституту (тепер – Українська академія друкарства) у Львові.[9;231]

З середини 1950-х і впродовж 1960-х років у графіці західних областей України спостерігається притаманна національному художньому мисленню схильність до широкого узагальнення, метафори, алегорії, що дало змогу уникнути надмірної оповідності, властивої багатьом творам живопису цього періоду.

З метою посилення емоційної напруги художники все частіше почали вводити у свої композиції колір, не втрачаючи при цьому значимості чорно-білого.

Починаючи з другої половини 1960-х і в 1970-х років чіткі ритми й контрастні зіставлення площини ліногравюри поступаються місцем більш гнучким технікам – здебільшого офорту і літографії. Декоративна площинність розчиняється в рухливому і багатоплановому просторі, що призвело до появи тонально-живописної системи графічної мови

Фольклорна тематика цікавила багатьох графіків. Особливою цілісністю сприйняття народного світобачення відзначилися такі художники, як І.Боднар, Я.Нечай. При цьому кожен з них виділяв у першоджерелі найбільш співзвучне власному розумінню прекрасного. Спільною у цих художників була форма інтерпретації поетичного фольклору – станкова композиція «за мотивами». Ця форма для досліджуваного періоду була особливо характерною і актуальною.[51;86]

У середині 1960-х років Іван Остафійчук починає працювати у графіці. Тематику своїх творів він формує на основі фольклорних та літературних джерел – народної пісні, героїчного епосу, міфології, творчості В. Стефаника, М.Вінграновського та ін. Ці джерела підказували йому також сюжет і, відповідно, впливали на вибір образних та композиційно-пластичних засобів. Вже ранні аркуші І.Остафійчука досить динамічні й різнопланові, хоча й не піддаються різкому розмежуванню.

Приналежність митця до фольклорно-декоративної течії у львівській графіці 60-х років не можна пояснювати виключно матеріалом перших робіт, оскільки фольклор знаходиться в центрі його уваги впродовж усього творчого шляху.

Графіка І.Остафійчука – це цілий світ, заселений численними персонажами. Він «не приймає пасивного копіювання дійсності; сприйняття його творів, які часто ґрунтуються на асоціаціях, символах, образотворчих метафорах, вимагає від глядача зустрічної роботи думки, проникнення в їх образну структуру. [51;84]

Сформувавшись на гребені масового захоплення поетикою фольклору, митець у своїх ранніх роботах (в перших ілюстраціях до новел В. Стефаника) творчо засвоює образну структуру народного малювання, вивчає секрети імпровізаторства. В колекції музею знаходиться дві роботи І.Остафійчука датовані 1969 р. Виконані у Львові до новели В. Стефаника.

Завдання, яке ставив перед собою І.Остафійчук, полягало у пошуках фольклорних мотивів соціально-морального змісту в українській літературі XIX – початку XX ст. та в їх інтерпретації.

Професійна майстерність графіка Миколи Стратілата рівномірно висока. Він прекрасно і впевнено себе почуває і як станковіст, і як художник книжкової ілюстрації, і як майстер мініатюри-екслібриса.

Якщо умовно розподілити його творчий шлях, то помітна лише одна тенденція – прагнення удосконалювати техніку виконання гравюри від великих станкових творів до ювелірно витончених графічних мініатюр. Елегійне, ніжно плавне зображення природи у пейзажах, символізм тематичних композицій, ненав’язливе вкраплення орнаментальних мотивів становить своєрідну партитуру його творів. Бо роботи художника сприймаються як музика. Думка автора – основна мелодія, а манера, стиль виконання – то поліфонія таланту і майстерності митця.

Руки Миколи Стратілата можна вирізнити з-поміж сотень робіт, особливо на різноманітних виставках, якби під його гравюрами і не стояло прізвище. Як кожному справжньому майстрові своєї справи, Миколі Івановичу вдається уникати одноплановості і схожості в роботах. Кожен графічний аркуш, навіть об’єднаний єдиним задумом у серію, по-своєму оригінальний і унікальний. Особливо це стосується екслібрисів. За своє творче буття художник створив біля сотні графічних мініатюр, зумівши для кожної віднайти лаконічний зміст, що водночас об’ємно виражає суть задуманого, характерний штрих, образ, притаманний лише тому, кому присвячений екслібрис.

Микола Стратілат – представник нової романтичної школи в українській графіці. Ця школа не повторює того, що плекали романтики XVIII – XIX століть, хоча в ній виразно присутній елемент ностальгії за минулим – за добрим, а не злим, похмурим минулим.

М. Стратілат оформляв, ілюстрував друкований орган Інституту – журнал «Народна творчість та етнографія. Він зацікавився фольклором і вирішив створити одну з перших вагомих праць – цикл гравюр на теми купальських пісень – народної любовної лірики, корені якої ще в дохристиянській Україні. Микола Стратілат виріс в оточені традиційних народних звичаїв, і купальські забави молоді були в нього не з книжкових оповідей, а від самого життя.

Він є дуже спостережливою людиною, як про нього пише його товариш мистецтвознавець Дмитро Степовик: «Дитя природи і носій українського генофонду. Дивовижні світлові ефекти, захід сонця, холодний блиск місяця з-за хмар, самотнє дерево на прибережній