Ще одна стаття В.Луціва в каталозі «Гравюри Василя Лопати», 1991р. присвячена творчості Василя Лопати, де автор описує творчий шлях, здобутки художника, розкриває тематику творів [4;4-6].

В каталозі «Gregor Kruk» є стаття Володимира Поповича «Життєвий шлях митця» [10;15-30], в якій він описує життя Г.Крука вдало характеризує, манеру, техніку його робіт.

В альбомі В.Патика «На родной земле» [38;4-5] є вступна стаття Г.Островського, в якій описується життєвий і творчий шлях митця, подана характеристика В.Патика як живописця, що володіє майстерно кольором і формується на народній творчості. Г.Островський зазначає, що художник В.Патик з національною ідеєю, і водночас інтернаціональний, який багато працює майже в усіх жанрах. [38;5]

Отже, базовими джерелами нашого дослідження стали: публікації мистецтвознавчого характеру, Д.П.Крвавича, В.А.Овсійчука, С.О.Черепанової «Українське мистецтво», Р.М.Яціва, М.Стратілата, Книга творчості українських митців поза Батьківщиною, В.Луціва «Від Бистриці до Темзи», а також періодичні видання що містять статті В.Луціва, І.Гриджука, І.Гречко, В.Кирилюка, Р.Чмелика, О.Маркітанової, Світлани та Бориса Дацюка, В.Поповича, С.Гординського, Г.Островського, О.Зварчук. Нами були опрацьовані каталоги творів «Скарби України: 1000-ліття Хрещення України», каталог «Українське творче мистецтво», каталог «Світова Виставка Українських Митців», каталог Опанаса Заливахи, Ростислава Глувка, та перш за все особисте знайомство з Володимиром Луцівим.

РОЗДІЛ II. ДІЯЛЬНІСТЬ ВОЛОДИМИРА ЛУЦІВА В СЕРЕДОВИЩІ УКРАЇНСЬКОЇ ЕМІГРАЦІЇ 1955-1999 рр.

Одним із тих, хто став активним учасником мистецького процесу за кордоном у 1955-1999 рр.. є Володимир Луців – співак-бандурист, громадський, релігійний і культурний діяч. Народився 25 червня 1929 року у місті Надвірній що на Прикарпатті, є почесним громадянином міста, хоча проживає в Англії і є громадянином цієї країни від 1948 року. Успадкувавши гарний голос від матері Юлії Курпель, він уже змалку розпочав співати. Внаслідок сімейних обставин Володимир Луців опинився у Німеччині, пережив страхіття війни й одразу після її закінчення вступив до української гімназії у місті Гусляр (Німеччина). Саме тут, в Гослярі, Володимир познайомився із відомим кобзарем Григорієм Назаренком, який на все життя прищепив йому любов до бандури. Пізніше - приватні уроки музики в Англії, закінчення консерваторії в Римі. Згодом В.Луців талановито представлятиме Україну за кордоном, не тільки своїм музичним мистецтвом, але і як колекціонер шедеврів образотворчого мистецтва художників-емігрантів. [11;13]

Мистецтвознавці діаспори оцінюють мистецьку творчість В.Луціва як щедрий внесок до скарбниці української художньої культури. Він пропагував серед багато чисельної громади чужинців кобзарське та співоче мистецтво - один з не багатьох кобзарів був чудовим виконавцем українських дум. Хто чув думи у його виконанні, тому назавжди залишиться в пам’яті унікальність їхнього виконання. В.Луціва порівнюють з найбільшими виконавцями козацьких дум – Вересаєм, Кравченком та Штокалком. Гриджук І. Свіча його таланту // Мистецькі студії. – 1993. №3. – 160 ст.: іл.. – С. – 97.

У репертуарі В.Луціва – пісні й арії, котрі він співає вісьмома мовами і серед них завжди є українські пісні, що їх виконує у супроводі фортепіано, бандури чи оркестру. «Його визнав світ, його талантом захоплювались різні нації на планеті. Де б не виступав Володимир Луців, куди б його не заносила доля, він серцем і душею линув на Україну.» [11:10]

В.Луців має успіх як організатор хорових концертів по західних країнах Європи й Америки. Він організував міжнародне турне хору «Гомін» під проводом доктора Антоновича та два турне торонтського хору «Веснівка» до Європи, що сприяло значній популяризації української пісні у західному світі.

Всеукраїнська подяка належиться В.Луціву за влаштування 1988р. величавого святкування у Ватикані 1000-ліття Хрещення Руси - України, в якому, брали участь найкращі виконавці - артисти й художники української діаспори.

Володимир Луців входив до спілки Союзу Українців у Великій Британії (СУБ), де разом зі своїми однодумцями організовував виставки, писав схвальні відгуки у пресі, намагався донести до людей частину культурного українського творчого доробку. Союз Українців у Великій Британії організував виставку «Українське творче мистецтво» в 1981р. з нагоди свого тридцяти п’яти літнього Ювілею і присвятив її над ходячим великим роковинам 1000-ліття Хрещення Руси - України. [45;4] Також не можна не згадати про виступ Володимира Луцва на персональній виставці Григорія Крука у Кіхлеї (Велика Британія) 4 січня 1987 року, організованою СУБ, також на виставці були присутні з управи відділу Союзу Українців у Великій Британії. (Рис.ІІ.1.), (Рис.ІІ.2.)

Восени 1990 року В.Луців організував і координував виступ в Україні «Візантійського хору». Цю важливу для України акцію високо оцінив Олесь Гончар у «Літературній Україні», відзначивши, що «Візантійський хор» безкорисливо протягом 40 років пропагує українську пісню за кордоном.

Також не можна не згадати про подію серпня 1992 року – перенесення праху Блаженнішого Патріарха Української греко-католицької церкви Йосифа Сліпого з Риму у Львів, яка засвідчила, що Україна виплекала справжніх мужів-патріотів і зараз, ставши самостійною, приймає їх у своє лоно після довгих літ розлуки. Оцінити внесок Патріарха Йосифа Сліпого у розбудову Української Держави, у закладення надійного підмурівку єдиної церкви на Україні. Володимир Луців уже послужився справі увіковічення цієї постаті тим, що став координатором перевезення тлінних останків Патріарха Йосифа Сліпого в Україну.

Саме за поданням газети «Літературна Україна», Український фонд