На ім’я Володимира Луціва було передано лист з Верховної Ради України, Комісії з питань культури та духовного відродження №1603/14, від 29 червня 1994р., де до В.Луціва звертаються: «Радникові з питань зв’язків із зарубіжними державами Міністерства культури України п. Володимиру Луціву. Ваша ідея організувати в 1996р. виставку старовинних українських ікон у Римі і публікація монографії про ці ікони заслуговує на всіляку підтримку. Це дало б можливість відкрити світові неоціненні культурно-історичні скарби України, аналогій яким немає ніде.

Бажаємо Вам успіхів у цій справі й обіцяємо сприяння. Голова комісії М.В.Косів.» Лист з архіву В.Луціва, який знаходиться в Музеї історії Надвірнянщини.

Завдяки В.Луціву більше ніж через 40 років повернулися в Україну колекцію предметів церковного культу. Під час Другої світової війни підібрав ці речі в одній із зруйнованих церков пан Марко Томашек. На жаль, Марко Томашек не пам’ятає, з якої саме церкви і в якій місцевості він врятував дві срібні позолочені речі. Українець за походженням, він мешкає в Німеччині, але слідкує за долею Батьківщини, вболіває за її духовне відродження. Дізнавшись, що відомий уже у Львові культурний діяч Володимир Луців їде до Галичини, пан Марко попросив передати реліквії на батьківщину. Володимир Луців вирішив передати їх на збереження до Львівського музею історії релігії, де на даний час вони зберігаються.

Обидві речі відносяться до доби класицизму. Давніша, на якій зображені ангели з німбами, датується 1829 роком. Це високопрофесійний ювелірний виріб з авторським клеймом. На ньому чітко видно фірмовий знак – герб Москви, що застосувався з другої половини XVII до першої половини XIX століття. Є також проба срібла – 84. Можемо зробити припущення, що цей предмет був виготовлений у Росії, а пізніше закуплений українською церковною громадою.

На другій культовій речі – зображення Богородиці, обрамлене рослинним орнаментом з домінуючими плямами квітів. Така інтерпретація була надзвичайно популярна на початку XX століття в Центральній Європі. Обидва предмети за призначенням мали кріпитися чи то до підсвічника, і скриньки, і навіть вівтаря у церкві.

«Працівники Львівського музею історії релігії висловлюють вдячність панам Маркові та Володимиру за повернення святих реліквій на рідну землю.» Маркітанова О., Дацюк Борис та Світлана. Повернення реліквій // За Вільну Україну. – 26 листопада 1991.

При сприянні відділу українських митців та мистецтвознавців, що діє при Українському Католицькому Університеті (УКУ) в Лондоні, в залі бібліотеки університету відбулася виставка української графіки. Її основу склали роботи графіків зі Львова, Києва та діаспори із збірки Володимира Луціва, який уже вкотре організовує подібні експозиції, що репрезентують український живопис, ікони, скульптуру та графіку у великих центрах українських поселень та галереях Лондона, Брадфорда, Кіхлею.

Володимир Луців, людина за своїм характером акуратна, точна, вимоглива до себе і до оточуючих, з надзвичайною скрупульозністю збирав усе, що супроводжувало його впродовж тривалої мистецької кар’єри. Це афіші і програмки концертів, в яких брав участь, невеликі рекламні листівки, або, як він їх називає, «летючки», що передували концертам, нарешті численні відгуки в пресі про його виступи. До цього слід додати і незліченні публікації Луціва - журналіста, що появлялися на сторінках різних часописів і видань як у діаспорі, так і в Україні.

Він є автором понад 300 статей культурно-мистецького спрямування, часто друкував статті В.Луціва тижневик «Українська думка» такі як, «Українська художня виставка в Лондоні», «Мирон Яців. Життя і творчість», «Заслужений художник України» Луців В. Заслужений художник України // Українська думка. – 20 березень 1997. – С. – 2. (про В.Патика), «Художня виставка Уляни Гуминюк у Лондоні», «Виставка українського мистецтва у Лондоні», «Виставка Київського художника в Лондоні» (Дмитро Домбровський), «Чергова виставка українського живопису», «Кременець відзначив 88-ліття Р.Глувка». Тижневик тісно співпрацював з Володимиром Луцівим і збагачувався цінними матеріалами, редакція з радістю чекала на нові матеріали.

Також не можна не згадати про публікації у паризькій газеті «Українське слово», філадельфійській «Америка», де також статті присвячувалися українським митцям і виставкам, а в двадцяти чотирьох альбомах цього архіву знаходяться вирізки з газет і журналів цілого світу – схвальні відгуки про нього як про митця.

Про своє життя і мистецьку діяльність він описує в автобіографічній книзі – спогадах «Від Бистриці до Темзи» (1999), яка теж високо оцінена видатними діячами світу. У багато сторінковому томі зібрано численні матеріали, пов’язані з концертною діяльністю митця, та найголовніше – спогади автора про «Бо пробігла його життєва доріжка від прикарпатської Надвірної до гомінкого величавого Лондона.» [11;11] Презентація книги відбулась 13 вересня 1999 року у залі Львівського етнографічного музею Української Національної Академії і була присвячена сімдесятій річниці Володимира Луціва.

У вступному слові преосвященний владика д-р професор Софрон Мудрий, ЧСВВ ставить Луціва за приклад як працювати для Церкви і свого народу. Матеріали до книги – спогадів В.Луціва, упорядкував Олесь Жарівський, переклади англійською мовою зробила Марта Єнкала.

На презентації виступили Іван Гречко, голова клубу інтелегенції УГКЦ міста Львова (однокласник В.Луціва), Е.Мисько (Рис.ІІ.3.), проф. Я.Якубяк, О.Жарівський, Т.Баран, Л.Лемик, В.Лига, проф. Л.Рудницький, В.Кирилюк та багато інших. [46;16]

Про презентацію книжки Володимира Луціва «Від Бистриці до Темзи» писалося в статті Романа Чмелика Нью-йоркської газети «Свобода» за 15 жовтня 1999