У роки незалежності України (1991-1996рр..) В.Луців невтомно працює для налагодження і укріплення міжнаціональних культурно-мистецьких, економічних та духовних зв’язків між нашою та іншими державами світу. Володимир Луців ставить собі за завдання популяризувати українське мистецтво і досягає в поставленій меті успіху. Він належить до тих митців, що не тільки підкреслюють на кожному кроці своє українство, але й ставлять собі за головну мету бути новим модерним кобзарем «співаючи з бандурою по містах і столицях різних народів, розповідаючи їм про далеку Україну, її хоробрих синів і високу культуру.» [11;55]

«Інфільтрація української музики в західному світі є дуже незначна. Наша еміграція присвячує свою головну увагу політичним акціям, забуваючи, що мистецтвом можна часто зробити дуже багато. В багатьох випадках туди, де пройде мистецтво, не дістанеться жодна політика. Від наших митців на рідних землях ми не можемо очікувати особливих обсягів в культурній політиці, бо вони є під тотальною контролею ворога. Лише ми тут, на чужині, можемо виконати конечну для України місію» [11;55].

В жовтні 2008 року мені випала змога зустрітися і поспілкуватися з Володимиром Луцівим, він приїжджав у місто Івано-Франківськ з голландським хором, в репертуарі якого була українська сакральна музика. Розповів про контакти з Г.Круком, Р.Глувком, М.Морозом та іншими. Про співпрацю з Р.Глувком який був автором афіш, буклетів, конвертів для платівок концертної діяльності В.Луціва. Зі слів Володимира Луціва, при зустрічі 24 жовтня 2008 року, в Музеї історії Надвірнянщини. (Рис.ІІ.4.)

Володимир Луців особисто був знайомий з такими видатними митцями Г.Круком, М.Морозом, М.Лядиком, Я.Гніздовським. Підтримував і підтримує зв’язки з українськими художниками, які проживали на території України: В.Патиком, Е.Миськом, О.Заливахою, Р.Сельським, В.Лопатою, М.Риндзаком. Твори цієї когорти талановитих художників подарованих В. Луціву, зараз знаходяться у Надвірнянському музеї.(Рис.ІІ.5.)

Я безмежно вдячна долі, що дала мені змогу познайомитися з видатною людиною, артистом, меценатом і надзвичайно цікавим співрозмовником Володимиром Луцівим. Його можна слухати довго не стомлюючись. Цікаві розповіді про безліч зустрічей, виставок, спілкування з відомими художниками, організацію турне, все це дало мені змогу зазирнути в духовний світ цієї людини, щирого патріота, захопленого українським мистецтвом.

Підсумовуючи сказане зазначмо, що внесок Володимира Луціва в популяризацію українського мистецтва та налагодження культурно-мистецьких зв’язків в Україні та закордоном є вагомими внеском в усе надбання українського мистецтва.

2.1. Мистецькі контакти Володимира Луціва з українськими художниками.

Складовою частиною архіву Володимира Луціва у музею є листування автора, що дало змогу встановити імена художників,з якими він мав мистецькі особисті контакти. Це були: Григорій Крук, Петро Мегик, Михайло Мороз, Еммануїл Мисько, Святослав Гординський та багато інших (всього понад двадцять адресатів).

Особливо багато листів збереглося від Григорія Крука, Михайла Мороза, Еммануїла Миська.

З Григорієм Круком, Володимир Луців міцно подружився, незважаючи на велику вікову різницю. «Кожний раз, буваючи в Мюнхені, він неодмінно відвідував його. Великий скульптор любив працювати під супровід звуків бандури. Часто при зустрічах вони відвідували музеї, пінакотеки. Вели довгі задушевні бесіди за філіжанкою кави в маленьких кав’ярнях старовинного Мюнхена» [11;53]. Володимир Луців завжди з великою радістю приїздив до Мюнхена, бо йому імпонувала велика і добре організована українська громада. В столиці Баварії після війни знаходилося Центральне представництво української еміграції (ЦПУЕ), магістр Антін Мельник завжди запрошував В.Луціва на концерти з різних нагод. (Рис.ІІ.1.1.)

Володимир Луців у своїй книзі «Від Бистриці до Темзи» написав розділ «Пам’яті Григорія Крука», де цікаво описує все творче життя і дружні відносини з унікальною людиною, яка все своє життя жила в серці з Україною, працювала, творила і померла у Мюнхені. [11;366]

В одному з листів Г.Крук (Шварцвальд, 16 червня 1981 р.) пишеУ «Маю надію, що на будуче Управа Союзу укр. у В.Британії звернеться з проханням до УВУ Ректора Яніва, щоб визичив експонати на виставку в Лондоні, то, думаю, що ректор не відмовить. У Ректора є збірка укр. мистців, які нещодавно приїхали з України. Також є гарна кераміка Юрія Кульчицького з Франції. При добрій волі можна буде зібрати гарні речі. Варто б на будуче запросити англійських журналістів, які радо прийдуть на відкриття виставки. Одним словом, справа іде і піде вперед. Янів має амбіцію говорити довгі промови на відкритті виставки, тому не буде гріхом Його Світлість запросити, а тоді він певно приїде з творами укр. мистців. В Мюнхені живе донечка укр. робітника, на ім’я Кушлик, малює чудесно, темперамент першої кляси. По виставках випродує всі свої образи. Даю їх адресу, вона буде тішитись свої образи виставити в Лондоні.» [11;519]

«Ваша висилка гарних каталогів і плакату з виставки мене глибоко зворушила. Німецькі колеги оглядали, гратулювали і казали: це – рідкість в історії мистецтва, що за життя мистця оцінювали та зберігали його творчість. Тому Вам і Головній управі СУБу СУБ - Союз українців у Великій Британії. від мене низький поклін та найсердечніша подяка. Ще одна таємниця, але це тільки для Вас при зустрічі. Пані Слава Стецько має намір запропонувати Головній управі СУБу, щоб закупили хлопця з голубом в бронзі (два метри висоти), але боюсь, щоб Головну управу СУБу не обтяжувати забагато матеріальними видатками, бо не знаю, чи на це мають гроші? Під статую два метри можна було б виєднати для неї площу в місті, щоб всі бачили, бо зміст статуї є шляхетний, так що критика була б прихильна, загальна, бо який би був звільнений від людської критики. На