Метою фонду є виявлення та фінансова підтримка талановитих дітей у навчанні з тим, щоб у майбутньому вони поповнили еліту української нації.

Стипендії по 1000 грн. кожному з трьох претендентів щорічно правління фонду присуджує в трьох номінаціях:

Митець

Громадський діяч

Науковець

Колекцію складають твори образотворчого мистецтва: живопису, графіки, скульптури, не лише митців Івано - Франківщини, а й сусідніх
областей – Львівської, Тернопільської, Харківської, художників-емігрантів.

Музей володіє також рядом творів провідних художників, таких як Р.Сельський, В.Патик, Я.Гніздовський, Г.Крук, Е.Мисько, М.Черешньовський, М.Мороз, В.Лопата, І.Остафійчук, М.Стратілат та багато інших.

Завершуючи свою музично-виконавську кар’єру, Володимир Луців вирішив передати в дар рідному краю свій мистецький доробок – архів, (Рис.ІІ.3.1.) який віддзеркалює не просто особисте життя артиста, сповна відданого служінню українській пісні і національній ідеї, а який уже ввійшов у загальноукраїнську скарбницю культури.

Під час відвідин Надвірної у червні 1993 року він висловив пропозицію про створення тут художньо-мистецької галереї, яку б могли відвідувати численні гості із-за кордону, котрі згодом приїжджатимуть частіше у наш карпатський курортний край. Особливо В. Луців потоваришував із художником-самородком Василем Стефураком із с. Фитькова, захопився його малярними роботами. «Митець, котрий знає ціну і художню вартість праці художника у світі, не погордував підтримати творчий паросток нашого краю, який, маємо надію, переросте у віть розмаїтого дерева національної культури.» Гриджук І. Свіча його таланту // Мистецькі студії. Львів, 1993. №3. – 160с.: іл. – С. 97. Ідея маестро Володимира Луціва перевести свій особистий архів з Лондона в Україну виникла в перші роки незалежності України. В 1996р. приїхавши в черговий раз до Львова, до свого шкільного товариша, колишнього надвірнянина, тепер голови Клубу греко-католицької інтелігенції Львова Івана Гречка, сам Луців мав розмову про доцільність створення Фонду Володимира Луціва і водночас про намір маестро передати Україні багатий і об’ємний архів, який збирався впродовж більш як п’ятдесятирічної мистецько-громадської діяльності артиста.

За рішенням Надвірнянської міської ради від 23 березня 1993 року про виділення окремої трикімнатної квартири в недобудованому будинку для почесного громадянина Володимира Луціва, цього звання він удостоївся тоді ж. Якщо б будинок вже був завершений, то, безперечно, одну із кімнат можна було б використати для музею-архіву. Однак минув 1996-й р., будівництво з невідомих причин затягнулося, а обрані нові керівники міста не могли знайти кошти, щоб закінчити будівництво. Не змогли вони запропонувати й іншого відповідного приміщення під музей славного земляка.[11;4]

Щоб знайти вихід із ситуації вирішили розшукати потрібне приміщення у курортному м. Яремчі, розташованому в 22 кілометрах від Надвірної. Дуже доречно було б тут, в самому серці Карпат облаштувати музей славного вихідця з Прикарпаття. Правда, для розташування всіх експонатів з лондонського архіву В.Луціва довелося б зробити надбудову другого поверху будинку, де діє Краєзнавчий музей визвольних змагань. Ідея пану Луціву сподобалась. На пропозицію радо відгукнувся директор музею.

Однак цей задум не було реалізовано. І в Надвірній, і в Яремчі ідея, крім схвальних вигуків, не отримала реальної підтримки. Головна причина – загальна економічна криза в державі, а від неї дуже багато похідних. Усе це звело нанівець завершити добре діло.

«До цієї прикрої невдачі п. В.Луців поставився із розумінням. Людина аристократичного духу, справжній патріот не образився на тих, хто не зміг наразі достойно прийняти запропонований ним щедрий дар, який має вартість не тільки локальну, а й загальнодержавну, адже мистецько-українського народу.» [11;5]

У спілкуванні з своїми однодумцями виникла нова ідея – видати книгу, в якій висвітлювався життєвий і творчий шлях маестро. Метою цієї книги було не увіковічнити себе в мемуарах, а відтворити хоча б найважливіші етапи його сімдесяти літнього життєвого шляху.

В 10-ті роковини незалежності перевозить на Батьківщину свій культурно-мистецький архів і дарує його рідному місту Надвірній.

Тепер музей історії Надвірнянщини налічує біля п’ятдесяти творів визначних художників, таких як Я.Гніздовський, О.Заливаха, Г.Крук, О.Кульчицька, П.Мегик, М.Лядик, Е.Мисько, В.Патик, Р.Сельський, М.Яців та багато інших. Ці твори різних видів: живопис, графіка, скульптура, мініатюра. Також в музеї знаходиться двадцять вісім міжнародних грамот, п’ятсот книжок духовної, мистецької та історичної вартості, понад двісті двадцять платівок української та світової музики, аудіо - та відеозаписи, золоті та срібні медалі, серед них від Патріарха Йосифа Сліпого, Патріарха Івана Мирослава Любачівського, Папи Івана Павла II, та інші нагороди, які одержував за виступи по світах, понад сто афіш та близько п’ятсот концертних програм, пам’ятки з Єгипту, Єрусалиму, Риму, Лондона, Австралії, Бельгії, США, Канади, Німеччини. Окремий вагомий пласт в архіві маестро Луціва - епістоляріях – листи від багатьох видатних людей.

ІІІ розділ. Каталог художніх творів у збірці
Музею історії Надвірнянщини

Колекцію складають твори образотворчого мистецтва: малярства, графіки, скульптури, не лише митців Івано-Франківщини, а й сусідніх областей-Львівської, Тернопільської, Харківської областей та художників-емігрантів.

Музей володіє також рядом творів провідних художників таких, як Р.Сельський, Р.Глувко, В.Патик, П.Мегик, М.Мороз, О.Кульчицька, Я.Гніздовський, В.Лопата, І.Остафійчук, М.Стратілат, Г.Крук, Е.Мисько, М.Черешньовський та багато інших.

Провідна роль у малярстві ХХ століття належить тематичній картині 1920-1930 рр. У станковому малярстві найочевидніше виявилась боротьба ідейно-творчих спрямувань. Орієнтація на критичний реалізм осуджувалася, як і крайні новації. Значна увага приділялась зображенню сучасного життя, темам індустріалізації та колективізації сільського господарства. Підтримувані партійно-ідеологічними структурами, ці теми стали основними.

Проте суперечливішим, ніж тема індустріалізації, стало відтворення