П. Могила, будучи архiмандритом Києво-Печерського монастиря, у

1629 р. склав <Лiтургарiон або Служебник>, в якому подана текст лiтургii та iнших молитв i обрядових звичаiв, властивих тiльки ук- раiнськiй церквi. Разом з iгуменом цього ж монастиря I. Трохимовичем П. Могила був спiвавтором епохального твору цiєi доби <Православне iсповiдання вiри>. Даний катехiзис подає основи вiри православноi церкви, очищеноi вiд чужих впливiв. За проведену роботу П. Могила був нагороджений ступенем,доктора богословських наук. Цей твiр був поширений такоj i серед неправославних християнських народiв, а в Украiнi залишився єдиним пiдручником у навчаннi вiри аж до ХIХ ст. Крiм того, П. Могила був автором <Требника>, в якому описаний порядок богослужень, зв'язаних з рiзними обставинами: на випадок недуги, неврожаю, посвячення новоi хати тощо.

П.Могила доклав багато зусиль для пiднесення Киiвського Богояв- ленського братства. Вiн провiв реформу Киiвськоi братськоi школи на зразок захiдноєвропейських колегiй i з того часу вона стала називатися Києво-Моги лянською академiєю. Навколо академii вiн згуртував виз- начних учених-тєологiв. Столицю Украiни Киiв називали тодi Могилянськими Атенами. За рахунок прибуткiв монастирiв П. Могила органiзував перебудову церкви Киiвськоi Софii i Спаса та провiв розкопки руiн Десятинноi церкви. Вiн також здiйснив заходи для канонiзацii всiх печерських угодникiв .

Освiта i шкiльництво в Украiнi тiсно пов'язанi з розвитком дру-карськоi справи. Епохальний винахiд друку в європi започаткував нiмецький винахiдник Й. Гутенберг, який в 40-х роках ХV ст. розробив технологiю друкарського процесу. Вiн винайшов спосiб виготовлення друкарських форм iз застосуванням рухомих лiтер i сконструював дру-карський прес. Цей винахiд швидко поширився на всi краiни Захiдноi європи. В ХV ст. першi друкарнi виникають у великих слов'янських мiстах - Празi та Краковi, а з початком ХVI ст. - на украiнсько-бiло-руських i литовських землях.

Точна дата початку книгодрукування на украiнських землях нам невiдома. Дослiдники тривалий час дотримувались думки, що першою друкованою книгою був <Апостол>, виданий у Львовi Iваном Федоровим у 1574 р. Разом iз Петром Метиславцем вони заснували у 1564 р. друкарню в Москвi, де видали <Апостол>, а в 1565 р. <Часовник> для церковних потреб. Однак дiяльнiсть першодрукарiв у Москвi тривала недовго. Пе-реслiдуванi властями свiтськими i духовними, вони змушенi були виiха-ти у Велике князiвство Литовське. Тут у маєтку литовського гетьмана Г. Ходкевича, потомка давнього украiнського роду, в м. Заблудовi дру-карi видали у 1568 - 1569 рр. <(євангелiє учительне> i <Псалтир>. Пiсля того iх дороги розi- йшлися: Петро Метиславець переiхав до Вiльна i з допомогою мiщан Кузьми та Луки Мамоничiв вiдкрив друкарню, де було видано <євангелiє> (1575 р.) i <Псалтир> (1576 р.). В свою чергу, Iван Федоров у Заблудовi опублi- кував <Псалтир з часосновцем> (1570 р.). На цьому Заблудiвська друкарня припинила свою дiяльнiсть. Наприкiнцi 1572 р. Iван Федоров переiхав до Львова - важливого на той час економiчного i культурного центру Украiни. Тут за допомогою мiщан вiн заснував друкарню i 1574 р. видав <Апостол> i <Буквар> (<Азбуку>). Вихiд у свiт <Апостола> - знаменна подiя в iсторii ук- раiнськоi культури. Дана книга сприяла розвитковi украiнського письменства, яке вiдiграло важливу роль у захистi украiнськоi нацiональноi церкви i нацiональноi справи взагалi. Наприкiнцi львiвського видання <Апостола> I. Федоров помiстив герб Львова i свiй власний герб, що був своєрiдним екслiбрисом знаменитого друкаря. У пiслямовi до <Букваря> вiн писав, що мав намiр подбати i про видання iнших потрiбних книг. Це йому вдалося здiйснити за допомогою князя К. Острозького в м. Острозi. Вiн надрукував - <Буквар> (1578 р.) для потреб заснованоi там школи, <Бiблiю> (1581 р.) - перше повне видання слов' янською мовою. Повернувшись до Львова в 1582 р., друкар через ряд матерiальних ускладнень не змiг продовжувати друкарсько-видавничу дiяльнiсть. Iван Федоров помер 15 грудня 1583 р. i був похований на територii Онуфрiiвського монастиря. На його могилi вдячнi львiвськi мiщани встановили надгробок з написом: <...друкованiє занедбалое обновил>. Мiсце поховання i надгробок не збереглися, а напис дав пош-товх для виникнення нових гiпотез про iснування книгодрукування на Украiнi до Iвана Федорова.

Одна iз таких гiпотез пов'язана з iменем львiвського мiщанина Стефана Дропана, який у 1463 р. вiдновив Опуфрiiвський монастир, зас-нований ще князем Левом Дациловичем. У документах ХVII ст. є згадка про те, що у 1460 р. С. Дропан подарував монастиревi власну друкарню.

Цю гiпотезу пiдтримуе сучасний дослiдник iсторii книгодрукування в Украiнi 0. Мацюк. Документальнi данi про це знайдено у книжкових фондах василiанських монастирiв Центрального Державного Iсторичного Архiву у Львовi. Незважаючи на вiдсутнiсть дофедорiвських старод-рукiв, гiпотеза про початок книгодрукування в Украiнi до I. Федорова має право на iснування.

Слiдом за львiвською та острозькою друкарнями 6ули органiзованi й iншi, якi дiяли не лише у мiстах (Киiв, Рогатин), але й в селах при монастирях (Крилос, Стрятин, Почаiв, Угерцi) .

Значний внесок у розвиток книгодрукування зробили С.Будзина, Т. Земка, Я. Шелiга, С. Рогаля, мандрiвний друкар П. Людкевич та iн. Cеред стародрукiв у ХVI ст. з'явились численнi твори украiнською мо-вою, а також переклади з пiвденно-слов'янських оригiнальних творiв. Визначною пам'яткою перекладноi лiтератури є <Пересопницьке євангелiє>, перекладене з болгарськоi мови на слов'яно-руську Михайлом Василевичем iз Сянока (1556 - 1561 рр.). Дана книга знаменита тим, що вона є найкращим зразком украiнськоi мовi того часу i особливо сла-виться своiм винятковим мистецьким оформленням.

Використана література:

Дорошенко Д. I.