Не можна сказати, що майстер “Зустрічі” не цікавиться передачею тіла. Він намічає форми під складками одежі, піднімає живу механіку рухів окремих органів, але його хвилює інше – краса людського почуття.

Головний засіб вираження для нього – чисельні та складні зборки одежі. Різкими діагональними лініями збігають вони від ледь зігнутої правої ноги Марії до її лівої руки, клубочаться в зім’ятому кінці плаща, потім знову різко прямують вправо і назад до ліктя правої руки, потім знов вперед і вверх до головного покривала, що огортає лице простими і легкими складками. Обробка одежі багатоманітна – то дрібна та метушлива, то важка і масивна, то легка і ніжна.

Поверхня статуї вся вібрує, тремтить. Цьому відповідає і складна поза Марії: вигнутий корпус, права нога, що відходить далеко назад, відсунута вперед ліва рука, відкинуті назад плечі, нахилена вперед голова доповнюють враження великої напруги майже патетичного хвилювання. Гнучкі, складні звивисті лінії контурів, глибоко прорізана поверхня об’ємів, контраст і повороти буквально примушують тремтіти камінь. Але обличчя при всьому цьому зберігає зовнішньо-спокійний, наївно задумливий вираз, принаджуючи дівочою чистотою. Лице Марії завершує складне багатство духовного змісту образу: душевне хвилювання тут не описано, не передано виразом обличчя, воно пронизує всю фігуру і примушує сяяти тривожною радістю світлий образ юної матері.

І як темна тінь контрастує з нею образ Єлизавети. І її фігура вся в складних поворотах і рухах, і її одежа в заплутаних, численноспадаючих складках. Але якщо в Марії все зліт, завзятість, свіжа молода сила, то в Єлизаветі – втома, гіркота і млявість. Важко лягають, ламаючись над лобом, складки головного покривала, затіняючи гостре, трагічно-напружене лице жінки. Єлизавета, всією душею звернена до Марії, неначе втілює жіночу мудрість на схилі літ.

В цьому розкривається драматичний образ “Зустрічі”. Скульптор втілює в своєму творі багате і складне душевне хвилювання. Він шукає сміливі контрасти, і в скорботному, трагічному образі Єлизавети знаходить додаткові тони, щоб примусити на повну силу звучати стриманий і разом з тим пристрасний, ніжний і одночасно трепетний в сильному хвилюванні образ Марії.

Не християнські ідеали, а суто людська уважність і мудрість майстра полонять в “Зустрічі”. Це справжня камінна поема, поема великої, глибокої суті материнства. Потужною силою віє від монументальних образів цієї поеми.

Я не можу зрозуміти чому людство довго не помічало краси готичної архітектури і скульптури, чому воно не відчувало тих хвилюючих імпульсів, що йдуть від них. Хіба можна було називати їх варварськими? Розглядаючи творіння тієї епохи відчуваєш силу людського генію, розумієш велич людської душі, що зуміла втілити в камені свою суть.

Не можна применшувати важливості будь-якої епохи, будь-якого стилю. І я рада, що людство зрозуміло свою помилку ,по достоїнству оцінило красу готики і перестало називати середньовіччя “темним”, адже воно пронизане світлом, повітрям і радістю.

Список використаної літератури