Рис. 2

Усі деталі декоративно підкреслювались вишивкою, металевими та обтягнутими основною тканиною гудзиками. Особливо розкішна і складна кайма вишивки розміщувалась по борту, манжетах рукавів і клапанах прорізних кишень. Жюстокор шили з бархату, шовку, атласу, пізніше із шерстяних і бавовняних тканин. До початку 60-х рр. Під впливом класицизму він стає строгішим і простішим: зникає жорстка прокладка внизу, складки в шлиці, надмірне прикрашування тощо.

Камзол на початку століття майже повністю повторює фасонні та декоративні лінії жюстокора, в тому числі і прокладку в нижній частині. Його пілочки були найбільше декорованою і видимою частиною костюма. Вони розшивались стіклярусом, паєтками, золотою і срібною ниткою, прикрашались аплікаціями. До 60-х рр. камзол стає на 20 см нижче лінії талії. По кольору він переважно контрастував із жюстокором.

Рис.3

У 70-х рр. виникає нове вирішення костюма: з’являється фрак, прилеглий по бедрах, зі скісними полами, вузьким рукавом і невеликим напіввідкладним коміром, який згодом був замінений високою стійкою. Фрак не відразу звільнився від яскравих шовкових та бархатних тканин та вишивки. У 70-80-х рр. його поєднували з камзолом, кюлотами, білими панчохами, плоскими туфлями (рис. 3. Томас Гейнсборо. Ранкова прогулянка). Колірна гама включала ніжні відтінки коричневого, жовтого, зеленого. Переважно всі три основні кольорі або камзол і кюлоти — однотоні, фрак — у тональній гармонії з ними. Іноді камзол був з білої тканини з багатою вишивкою.

Наприкінці століття разом зі святковим французьким фраком з’являється повсякденний англійський — двобортний з високим зрізом бортів, відкладним коміром і великими відворотами. Його шили з шерсті чи цупкої бавовняної тканини. Єдиною його прикрасою були великі металеві, перламутрові гудзики або кольорові канти по комірі, борту і відворотах. Його також носили з жилетом і кюлотами (рис. 4).

Укорочений камзол в чоловічому костюмі повністю втрачає своє декоративне значення, перетворюючись в зручний, практичний короткий жилет.

Рис. 4

У XVIII ст. відмічається велика різноманітність форм верхнього одягу. Це рединготи прилеглого силуету з однобортною чи двобортною застібкою (рис. 5). Носять також теплі та зручні сюртуки з хутром, часто на хутряній підкладці (рис. 6). Набагато рідше звертаються до накидки.

Рис.5 Рис.6

Головним видом оздоблення чоловічого костюма були мереживо та гудзики. Мереживо застосовувалось для пишних жабо і білих галстуків. Дорогоцінні скульптурні ґудзики, виготовлені з емалі, прикрашали фрак і кюлоти. Прикрасою костюма служили також брелоки, що прикріплялися на плетених шнурках чи ланцюжках до поясу кюлот.

Головні убори — невеликі капелюхи з крисами, що були вузькими спереду та загнутими по боках. Чоловіки носили перуки, які завивали в бічній частині, ззаду їх укладали косичкою з бантом. Вплив стилю рококо проявився в чоловічому костюмі у вузьких об’ємах ліфу та рукавів, у вигнутих лініях силуету, мякому витонченому колориті й дорогих вигадливих прикрасах. Це відповідало загальному напрямку в мистецтві того часу [4].

У костюмі XVIII ст. перш за все змінився асортимент тканин. Усе більшого розповсюдження набули тонка шерсть, сукно, бавовняні тканини. Із більш цупких бавовняних тканин (тік, нанка, каніфас) шили чоловічі кюлоти, камзоли, із тонких (муслін, батист) — жіночі літні плаття, спідниці. Колірна гама — світла, м’яка, слабо насичена: рожевий, голубий, салатовий, лимонний, перламутровий. Чорний колір був траурним, білий — як фон для узорів. Витончене колірне вирішення одягу виключало контрасти і породжувало більшу різноманітність відтінків основного кольору. Наприклад, модний коричневий колір мав , «паризького болота». В кінці століття колірна гама стала більш темною, приглушеною: коричневий і сірий у всіх відтінках, бордо, фіолетовий, темно-синій, зелений, оливковий.

Рис.7

В орнаментиці тканин переважають квіткові узори, зображені натуралістично та в перспективі. Жасмин, гілки квітучих яблунь, вишень, польові квіти невимушено розміщувались по всій поверхні тканини, переплітаючись з хвилястими лініями стрічок, мережива та полосок (рис. 7). Залишається в моді орнамент трильяж у вигляді дрібного рослинного орнаменту. У 80—90-і рр. гладкі однотонні тканини преважають над узорчатими. Входять в моду смужка, крапка, горошок [4].

До кінця 70-х рр. головним напрямком в мистецтві XVIII ст. стає класицизм, який у своїх строгих та світлих образах, чітких геометричних композиціях звертався до античних ідеалів. У мистецтві класицизму знову утверджується простота і природність форм та ліній, елегантність, відчуття міри. Однак, у декоративно-прикладному мистецтві, а особливо в костюмі 70-80-х рр. вплив рококо повністю не було подолано. Надмірна декоративність проявлялась в парадних формах французького придворного костюма. .

2. ТЕНДЕНЦІЇ МОДИ

У новому сезоні «осінь-зима 2009-2010 р» дизайнери активно використовують палітру, що включає в себе пастельні, бежеві відтінки, а також колір горіхової деревини та каштана. Актуальними є натуральні та штучні відтінки зеленого.

Джерело натхнення для створення нових пропозицій – звернення до класики. Знову і знову клітка є актуальною. Поєднання з високоякісним ажурним трикотажем і тканинами з однотонною поверхнею є ключовим у сезоні «осінь-зима 2009-2010 р».

Основою для виробів, доповнюючих верхній одяг , є тканини середньої товщини і дуже легкі, з витонченим та скромним декором. Для них характерні мереживні вставки, вишивка.

Тонка тканина являється невід’ємною частиною сучасної осінньо-зимової колекції. Для них характерна прозорість і легкість.

Для святкового одягу використовуються тканини з ефектними виразними поверхнями, приємними на дотик. Ключові характеристики – прозорість, мережані структури, пластичність, властиві