Серед нових тенденцій у тканинах можна виділити такі:

Індивідуальність. Пропозиція для елегантних жінок, які віддають перевагу тонким костюмним тканинам. Чіткі лінії крою, пластичність.

Гордовитість. У цій темі відображені коричневі відтінки, що використовуються для створення впізнаваних малюнків у клітку й твіду. Гладкофарбовані поєднуються з гобеленовими жакардовими. Підкреслена індивідуальність.

Натуральність. Перевага нейтральних, пастельних, зелених, оливкових відтінків, що стають основою розкішного образу в невимушеному стилі. Не дивлячись на прості узори, тканина відрізняється особливою витонченістю – тонка вовна, трикотаж.

Такі тенденції можна прослідкувати в колекціях таких дизайнерів, як Kenzo, Fendi, Alessandro Dell’Acqua, Antonio Marras.

3. ХУДОЖНЬО-ОБРАЗНЕ РІШЕННЯ КОЛЕКЦІЇ

3.1. Образно-асоціативна основа творчого рішення

композиції костюма

Розробка естетичної концепції виробу починається з пошуку композиційного устрою виробу.

Композиція (лат. соmроzitiо — складання, з’єднання) — значиме співвідношення частин художнього твору. Це поняття використовується на практиці в декількох значеннях. Композиція — це і сам твір (музичний, живописний, декоративно-прикладного мистецтва і т. д.); а також це й процес творчої діяльності, в результаті якого отримуєм витвір.

Кажучи про композицію конкретного костюма, ми маємо на увазі характер, особливості організації його окремих об'ємів, деталей та елементів, що забезпечують художньо-образну виразність людини в костюмі.

Художник чітко вловлює тенденції і засобами свого мистецтва відображає «нову» людину. Тому костюм є віддзеркаленням свого часу, його естетичних і соціальних цінностей.

Аналізуючи практичну діяльність художника-модельера, можна визначити три найчіткіше окреслених типи образного вирішення костюма.

Узагальнено-символічне вирішення костюмів, при якому образність досягає вищої міри узагальнення і набуває особливої значущості. Такі костюми перетворюються на символ Батьківщини, народу, часу.

Образ-картинка, де образність виступає в деякому бутафорсько-театралізованому плані, неначе воскрешаючи картинки сільського побуту.

Асоціативний образ, де образність у вирішенні костюма присутня настільки делікатно, що він сприймаєтся життєвим, сучасним. Костюм при цьому лише набуває «аромату народності», або несе в собі ледь-вловимий натяк.

Перші два типи образного вирішення костюма пов’язані з роботою виставок, останній дає можливість в рамках міжнародної моди вирішувати свої національні завдання. Художнику-модельєру доводиться також вирішувати повсякденні завдання, що висуваються масовим виробництвом одягу. Таким чином, діапазон у творчому вирішенні композиції костюма вельми широкий.

Взаємодія художника з оточуючим його світом виражається у вивченні ним природи, різноманітних форм прояву в ній прекрасного, а також об’єктів матеріальної та духовної культури людського суспільства.

Звернення до природи передбачає пошук гармонійної взаємодії змісту (біологічної функції організму), форми (способу існування) і матеріалу (з чого складений сам організм). Графічне вивчення форми, її організації, пластичної виразності, а також колірних і фактурних співвідношень розкривають емоційну виразність біологічного об'єкта.

Звернення до об'єктів матеріальної і духовної культури людського суспільства як до творчих джерел вимагає великої культури відчуттів, еруди-ції, оскільки вони включають певне світобачення свого творця, своєї епохи.

Уява — своєрідна форма віддзеркалення людиною дійсності, що полягає в пре-творенні наявних понять і створенні на їх основі образів, практична реаліза-ція яких пизводить до появи матеріальних і духовних цінностей.

Створення образу уяви припускає про-ведення попереднього практичного або розумового аналізу предметів та явищ, які відносятся, синтезуються в нових, до цього часу не відомих комбінацій. У результаті створюється образ або система образів, у яких реальна дійсність відображається людиною у перетвореному, новому вигляді.

У пошуку нового типу костюма визначаючим є пошук форми. Він може проходити:

по шляху асоціативного її рішення з будь-яким творчим джерелом (формою природних матеріалів, елементами і формами техніки, архітек-тури, прикладних мистецтв, історичного та народного костюма);

по аналогії з будь-яким творчим джерелом (з історичним, народним чи сучасним костюмом);

у плані пошуку нового рішення (у цьому випадку визначючою є інтуїція автора, під-кріплена його різноманітними знаннями, художньою майстерністю, розумінням логіки розвитку костюма).

Пошук фактури і кольору передбачуваної форми виробу може також проходити асоціативно чи по аналогії з чимось, але вже в інших сферах. Перетворення форми в несподівані матеріали створює основу для якісно нового сприйняття цієї форми. Виникає нашарування — ланцюг різних асоціацій, які у зв'язку з даним образом людини створюють новий.

Творча робота зі створення нового типу ко-стюма на підставі вже вибраного конкретного джерела може включати деякі відомі прийоми: вилучення з цілісного образу предмету якої-небудь його властивості; з'єднання вилучених властивостей; підсилення або ослаблення властивостей чи якостей; перенесення їх на об'єкт творчості.

Художній образ в мистецтві створення костюма – це гармонійна єдність образу людини і характеру костюма в певному середовищі.

Створення системи образів (взаємозв'язаних і взаємообумовлених) у моделюванні костюма виражається в колекції моделей одягу.

Колекція складається з серії ансамблів, розроблених по задуманому сценарію, де кожен ансамбль наділяється своїм образно-змістовним вмістом. І якщо для образного вирішення окремих виробів досить асоціації з чимось, а у вирішенні ансам-блю — ланцюги асоціацій з різних сфер, то образ колекції характеризується більшим вмістом.

Логічним завершенням аналітичного пошуку є теоретичне обгрунтування розробки нового художнього образу і організації колекції, включаючи питання формотворення, підготовки матеріалів й устаткування для впровадження (реалізації) творчих розробок.

3.2. Ескізування

Ідеї та образи в художника, народжуючись на емоційно-інтуїтивному рівні, втілюються в ескізах, на папері або в макеті. Логічний аналіз ескізів дає можливість відібрати кращі з них для подальшого доопрацювання, що проходить з використанням законів композиції.

Ця робота проводиться різними засобами композиції: пластичним опрацюванням, що виявляє характер форми та силуету; вибором матеріалів певних пластичних властивостей та фактури; колористичною організацією форми; акцентуванням найбільш важливої її ділянки.

Таким чином, композиція форми, розроблена в процесі цілеспрямованої творчої діяльності, є продуктом цієї діяльності і володіє певними властивостями. Композиція може бути