статичною або динамічною; певна підпорядкованість елементів може привести до композиційної рівноваги, а при тонкому опрацюванні елементів костюма — до гармонійної цілісності його форми.
Виразність образотворчих засобів в ескізі — головна умова його емоційного сприйняття: це лінія і пляма (площина, покрита кольором або тушшю, штриховкою чи фактурою). Лінія залежно від того, який матеріал нею зображається, буде різною: виріб з легкої тонкої тканини добре малювати тонкою плавною лінією пером, а з ламкої капронової тканини — «нервовою» ламкою лінією тим же пером; виріб з шерстяної тканини можна малювати соковитою лінією м'яким олівцем, а з ворсистої тканини — пір'яною лінією по вологому папері або «сухою» плоскою кистю (по сухому папері) і так далі.
«Сплав» активних образотворчих засобів з цікавим задумом костюма допомагає створити виразний образ людини в костюмі.
Образна виразність ескіза – органічний зв'язок графічної мови, композиції аркуша, змістовність костюма і особливості людини (пластика фігури і характер зовнішності). Художньо-образна виразність ескіза досягаєть-я високою майстерністю виконання при досконалості задуму костюма і повній відповідності його образу людини.
Від пропорцій тіла залежать пропорції костюма та їх зв'язок з фігурою. Одяг виглядає виграшним на високій стрункій фігурі. А оскільки ескіз костюма — це образ, ідеал, художники допускають відхилення від канонів пропорцій тіла людини, але в розумних межах. Допускаються, наприклад, таікі пропорції фігури в ескізі, коли висота голови вкладається у висоті всієї фігури від восьми до девяти-десяти разів, а тулуб коротший, ніж половина фігури.
При зображенні фігури людини в ескізі велика увага приділяється виявленню краси рухів тіла в цілому, а також його складових частин. Художник прагне до яскравої подачі костюма на фігурі в найбільш характерних природних позах, рухах, ракурсах, так, щоб пропозиція автора пролунала у всіх найкращих його якостях, і художник переконав глядачів в змістовності, красі задуму.
В ескізі художника є певна стилізація. Слово «стилізація» має два змісти.
Наслідування, імітація в мистецтві особливостей будь-якого стилю минулих років, підробка під індивідуальну творчу манеру великого художника минулого або ж підкреслене відтворення певного соціального середовища.
У декоративно-прикладному мистецтві — узагальнення зображення шляхом спрощення форми предмету, рисунку, кольору або ж за допомогою інших специфічних прийомів. Такими, наприклад є вироби народних майстрів, орнамент у витворах народного мистецтва — різьблення та розпис по дереву, вишивка на предметах побуту, одягу. Стилізація в області мистецтва костюма — це створення сучасних зразків одягу на основі творчої трансформації першоджерела засобами асоціативного уявлення. Таким джерелом в першу чергу є історичний та народний (національний) костюми.
Стилізація в графіці — це узагальнення, спрощення, площинність зображення, виявлення через лінію та пляму найбільш характерного, типового. Cтилізація в малюнку є усвідомленою. Класичним прикладом в образотворчому мистецтві є роботи Матіса, Пікассо.
Стилізація – відмова від зайвого моделювання форми, графічність; при цьому можливі більш видовжені фігури, а також умовно-площинне, орнаментальне трактування самого костюма, без його деталізації.
Стилізація фігури, рук, ніг, голови — зображення в найбільш загальних і спрощених положеннях, які часто зустрічаються в житті, відмова від всього випадкового і виявлення характерного.
3.3. Силуетне рішення форми і її членування
Сучасний одяг характеризується наявністю різноманітних об’ємних форм, яку можна отримати з плоскої тканини за допомогою швів, виточок, призібрань, деформації матеріалу (розтягування та посадка).
У процесі формоутворення одягу визначаються її функціональність, вибираються конструктивні, просторово-пластичні і технологічні способи досягнення об’єму.
Об’ємна форма одягу створюється за допомогою силуетних, конструктивних, декоративних і конструктивно-декоративних ліній.
Силуетні лінії характеризують пропорції, об’ємну форму одягу і її зовнішні риси, тобто визначають силует одягу. До силуетних відносяться лінії плеча, талії і низу, а також ті,що визначають сприйняття форми виробу у фронтальній та профільній проекціях. По ступеню прилягання виробу по лінії талії виділяють такі силуети:
а) прямий (з великою чи меншою свободою облягання по лінії талії і стегон);
б) прямий вузький
в) прилеглий і напівприлеглий (з різним об’ємом ліфу та спідниці);
г) трапецієвидний;
д) овальний, або „капля”;
е) вільний.
Кожен із силуетів має різноманітні похідні геометричної форми, які можуть бути представлені простими геометричними фігурами: прямокутником, квадратом, трапецією, овалом. Як правило, силует складається із декількох простих чи складних форм. Форма одягу може бути сильно витягнутою в одному напрямку (по довжині) або носити об’ємний характер. Форми, наближені до куба чи кулі виражають найбільшу об’ємність, а ті що наближені до витягнутої лінії (прямої чи кривої), - найбільшу об’ємність.
Рис. 8. Геометричні форми сучасного одягу
Конструктивні лінії в конструкції одягу визначають її покрій. Головними ознаками покрою плечового одягу є крій рукава (вшивний,реглан, суцьльно викроєний) і членування головних деталей поздовжніми і поперечними швами. Рукав покрою реглан характерний для виробів з акцентом на плечевий пояс.
Конструктивними називають лінії, які розчленяють поверхню одягу на деталі з метою створення об’ємної форми конструктивним методом. У більшості випадків при створенні об’ємної форми конструктивні лінії, якщо це не передбачено спеціально, мало помітні в готовому виробі. Членування деталей одягу може бути вертикальним, горизонтальним, комбінованим і фантзійним (складним).
До декоративних ліній відносять лінії, утворені різноманітними оздоблюючими швами, строчками, вишивкою, мереживом, переплетенням, орнаментом, а також контурні лінії зрізів деталей (коміра, лацкана, борта).
До конструктивно-декоративних ліній відносяться усі видимі шви, що виконують одночасно дві функції : конструктивну і декоративну (виточки, рельєфи, бічні шви, кокетки, підрізи). Ці лінії, з одної сторони, доповнюють конструктивний устрій в середині самої форми, з другої – збагачують форму.
Образне вирішення будь-якого костюма концентровано звучить через композиційний центр; тут використовуються його найсильніші засоби, тут розташовується й акцент-кульмінація в композиції костюма.
Конкретне