обличчя жовтуватого відтінку та ін. Колір костюма повинен обов'язково враховувати ці нюанси і гармоніювати з ними за принципом контрасту або подібності.
Кольором може бути, виражена сезонність одягу. Осінь як своєрідний підсумок активної діяльності сил природи, характеризується червонувато-коричнево-охристою гаммою. Проте у повсякденному осінньому одязі використовуються спокійніші пастельні тони, а в святковому — контрасні.
Ми знаємо, що колір дає перше уявлення про образ. У моді часто колір рекомендують, не визначаючи його тону або світлоти, а в самій назві поглиблюють поняття образу. Наприклад, в моді 1987—1988 рр. були кольори: «колір пудри», як легкі тони пудри, які дають ніби ключ для додаткових кольорів, — блідо-сіро-зеленим і двом синьо-зеленим; «колір туші для вій», «колір верблюжої шерсті», «колір тонів косметики для очей», по яких рекомендується жовто-помаранчевий, зелено-жовтий, рожевий, колір цикламену і т. д. Наприкінці XVIII ст. модний коричневий колір мав , «паризького болота». Художник, прагнучий донести свій образ до глядача, в найбільшій повноті шукає прообрази своїх кольорів в природі, історії.
Колір, як властивість костюма – складне явище, що залежить в першу чергу від його призначення. З давніх часів і до сьогоднішніх днів колір є важливою частиною життя людини. Як невід’ємна характеристика тканини при виготовленні виробу колір стає властивістю форми костюма, а іноді його образною характеристикою.
Психофізіологічний вплив на людину в емоційному плані дуже великий. Колір може заспокоювати, хвилювати, радувати, печалити, пригнічувати й веселити. Викликати відчуття теплоти й холоду, бадьорості й втоми, розширювати та звужувати простір, стимулювати зір, мозок, нерви; допомагати лікуванню хворих.
Червоний колір – збуджуючий, гарячий, енергійний, життєрадісний. Має найдовшу хвилю, стимулююче впливає на мозок, сприяє збільшенню мускульної напруги, підвищенню тиску крові та ритму дихання. Сильно впливає на настрій людей.
Оранжевий – яскравий, викликає радість, заспокоює або подразнює. Сприяє покращенню перетравлення їжі та прискорення руху крові.
Жовтий – стимулює зір, мозок, нерви, створює веселість, заспокоює деякий нервовий стан.
Зелений – колір природи, спокою, свіжості, заспокоює нервову систему. Сприяє пониженню тиску крові за рахунок розширених капіляр.
Голубий – світлий, свіжий і прозорий. Впливає так само як і зелений. Лікувальний колір, полегшує хворобливий стан.
Фіолетовий – пишний і благородний: позитивно діє на серце і легені. Колір втоми та смутку.
Коричневий – теплий; створює спокійний настрій, виражає стійкість та міцність предметів.
Сірий – холодний, діловий, смутний, створює апатію та сум.
Білий – легкий, холодний, благородний. Символ чистоти, добре поєднується з іншими кольорами.
Чорний – темний, важкий, різко понижує настрій. Він дуже красивий, у невеликій кількості застосовується для контрасту.
Виходячи з цього, в колекції використана така колірна гама, яка включає коричневий, пастельний, біло-молочний, зелений, оливковий.
3.5. Вибір матеріалів
Тканина є основним предметом для виготовлення одягу, яка своїми пластичними властивостями, ступенем драпірувальності визначає характер форми костюма: м’якість, скульптурну чіткість чи жорстку сухість. Такі тканини як вовна, переважно пофарбовані в м’які ніжні відтінки.
У костюмі XVIII ст. перш за все змінився асортимент тканин. Усе більшого розповсюдження набули тонка шерсть, сукно, бавовняні тканини. Із більш цупких бавовняних тканин (тік, нанка, каніфас) шили чоловічі кюлоти, камзоли, із тонких (муслін, батист) — жіночі літні плаття, спідниці. Колірна гама — світла, м’яка, слабо насичена: рожевий, голубий, салатовий, лимонний, перламутровий. Чорний колір був траурним, білий — як фон для узорів. Витончене колірне вирішення одягу виключало контрасти і породжувало більшу різноманітність відтінків основного кольору. Наприклад, модний коричневий колір мав , «паризького болота». В кінці століття колірна гама стала більш темною, приглушеною: коричневий і сірий у всіх відтінках, бордо, фіолетовий, темно-синій, зелений, оливковий
Особливої уваги вимагають тканини з друкованим малюнком, в клітку або смужку. При моделюванні з такої тканини потрібно вирішити, в якому напрямку слід розташовувати малюнок, аби він був виразніший і краще поєднувався з формою виробу. При великорапортному рисунку визначають можливі варіанти його розміщення на деталях виробу, що може послужити мотивом для створення певної форми.
При моделюванні форми одягу з тканини з рисунком в клітку визначаються можливі варіанти її розташування. Ритм складок, смуг, їх комбінації під різними кутами можуть стати основою композиції всього виробу.
Саме цей прийом використаний в колекції. Поєднання гладко фарбованої з фактурною поверхнею тканини в клітку створює неймовірні ефекти.
4. КОНСТРУКТИВНО-ТЕХНОЛОГІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ МОДЕЛЕЙ КОЛЕКЦІЇ
4.1. Моделювання муляжним методом
Існуючі методи моделювання можна розділити на наближені та інженерні. До наближених методів відносяться:
Муляжний ;
Розрахунково-графічний;
Геометричний.
Муляжний метод з’явився багато років тому як один з перших і не втратив своєї актуальності. Полягає в тому, що шляхом наколки на манекені з макетної тканини отримують розгортку поверхні манекена. Однак розгортку можна отримати з людини, яка одягнена в трико з нанесеними конструктивними точками і лініями конструктивнх поясів. Інша назва – метод м’якої скульптури.
Муляжний метод найбільш точно відображає антропометричні особливості фігури, а також дає можливість відразу визначити здатність тканини до формоутворення. Цей метод використовується з метою отримання точної розгортки і визначення властивостей тканини та формоутворюючих елементів.
Муляж – (з франц. – несправжня дія) – зміст цієї дії полягає в тому, що на фігуру чи манекен накладається помірно жорстка тканина з полотняним або іншим переплетенням з чітко вираженими нитками. При цьому виключаються перекоси. На тканині намічаються лінії членування (плечеві, бічні зрізи), інші формоутворюючі елементи (виточки, складки). Лінії членування, як правило являються майбутніми швами. Макет знімається з манекена, переводиться на папір, отримуючи викрійку-розгортку на площині з нульовими припусками на свободу облягання.
Моделювання способом наколки застосовують при створенні проекту моделі і для втілення його