Літом вона була, у заможних з шовкової матерії, а у бідних з китайки, а зимою з сукна й по краям обшивалася червоним або жовтим шнурком узорах. В зимову пору під кирею надягали овечий кожух, який підпоясувався шовковим або шерстяним кушаком, а в літню пору короткий кафтан з якої-небудь матерії до верху застібався металічним ґудзиками.

Штани у модників були червоні або голубі, надзвичайної ширини. Шапка робилася зі смужок, з яким-небудь кольоровим верхом. Чоботи бували також різних кольорів : модники носили червоні або жовті з відворотами, на високих каблуках,з дзвінким підковами…

…такими були ті київські братські училища,куди привезла Петра Величковського його мати до початку 1735-36 навчального року. Це була школа єдина не тільки у всій Україні, але і у всій Росії, яка не поступалася по висоті та якості освіти кращім закордонним школам і разом з тим школа народна, строго православна, істинний народний й православний університет, предмет гордості українського народу.

Звичайно ,що вступити в таку школу було заповідною мрією і щастям кожного обдарованого і спраглого до знань українського парубка того часу…».

9

В європейських університетах традиційний академічний одяг є невід’ємною частиною академічної культури. Професори й викладачі носять мантії й капюшони тих університетів як вони закінчили. Випускники мають право одягати мантії свого університету тільки на врученні диплому та вченої ступені.

Історія академічного одягу і понині багата. Академічний стиль одягу прийнятий в університетських кругах, представляє собою досить стійку та впізнаваєму тенденцію в одязі. Якщо робітника легко впізнати по робочому комбінезону, лікаря – по білому халату, то що ж характеризує людей розумової праці.

В багатьох університетах, на багатьох конференціях можна зустріти людей в твідових піджаках й вельветових штанах, котрі не люблять носити галстук,але можуть до втрати свідомості дискутувати про Ван Гога або Аристотеля.[ стаття з Times «Складові академічної моди»]

Хрестоматійний тип «розсіяного професора» або «замріяного художника» зустрічається по всьому світі : легендарна шпилька, яку замість застібки-блискавки використовував Мераб Мамардашвілі (професор філософії) , прекрасно рифмується в цьому сенсі з наскрізною дірою на лікті відомого американського містика та дослідника античності Пітера Брауна. [стаття з Times «Складові академічної моди»]

Основною складовою академічного повсякденного одягу –« вільний стиль». Зручний,який не викликає зайвої уваги, але при цьому є суто індивідуальним.

Особливо це стосується гуманітаріїв , які є представниками «вільної» професії. Однією з вирішальних ідеологічних та суттєвих антіомій тут являється передусім опозиція «університет/світ бізнесу».

10

Люди з ділових кругів мають свій власний діловий етикет , якщо не в усьому то все ж таки відмінний від академічного, і тільки по п’ятницям можуть дозволити собі з’явитись, наприклад, в светрі «поло» з відлітним коміром і без галстука.

В свою чергу більшість гуманітаріїв надають перевагу , навіть для формальних випадків , однобортному піджаку з м’якою лінією плеча, але аж ніяк не монолітний дорогий діловий костюм.

«Вольність» університетського стилю починається з найпростішого фізичного виміру : це в буквальному сенсі вільний,просторий одяг , який не тисне та не сковує тіло і рух.

В Новому часі, по ходу розвитку світського гуманітарного знання , академічний повсякденний костюм зберіг – по меншій мірі в якості зноски на вихідну знакову ситуацію кабінетного труда – вільний покрій та темні тони.

Тому по святкових випадках в університетах , які зберігають та чтять славні традиції старовинних університетів, до сих пір одягають просторі середньовічні мантії та шапочки – конфедератки.

Хоча на картині 19 сторіччя ( дод. А рис. 1) видно ,що за останні 150 років стиль і форма урочистого академічного одягу майже не змінився.

Що ж стосується середнього повсякденного академічного макростилю, то європейський стандарт при всій своїй «неформальності» явно більш стриманий і скромний , ніж американський.

В Штатах навряд чи зустрінеш професора програмно-пролетарського зовнішнього вигляду : тоді оточуючі подумають , що «справи зовсім погані».

Загальна тенденція серед успішних американських гуманітаріїв – одягатися більш наступально і часто змінювати туалети.

11

В середині ж європейської академічної моди , звичайно, на лице національні відмінності : французи одягаються більш елегантно й веселіше ніж англійці , італійці – більш кольорово , ніж французи і т.д.

Але і ті та інші для урочистих випадків обирають урочистий академічний одяг – мантії та конфедератки, який є показником та своєрідним критерієм респектабельності університету/інституту.

Також особливою є церемонія вручення дипломів. Крім перекидання кутаса з правої частини на ліву, у студіозусів існує маса традицій пов’язаних з цією подією.

Наприклад, випускники філологічних факультетів Гарвардського університету прикріплюють до конфедераток довге біле перо,а випускники кафедри економіки залізну монету…та інше.

А випускники факультетів дизайну ліплять на свої конфедератки купу фломастерів ,олівців,грифілей так, що вона стає схожою на їжака.

А випускники паризьких шкіл Моди, та інші випускники кафедр дизайну по спеціалізації моделювання одягу прикріплюють крім олівців та пензликів , шпульку ниток з булавками в кольорі відповідному до кольорів університету/інституту та сантиметрову стрічку.

Мантії.

Сьогодні академічні мантії символізують вчену ступінь та різняться по фасону. В загальних рисах, мантії магістра та бакалавра розрізняються формою рукава – у бакалаврів довгі рукава, в той час коли рукав магістра має розріз в лікті та закриту форму,або подовжений в ліктьовій частині рукав(дод. А рис.3,4).

12

В середньовіччі чоловіки і жінки носили туніки з накидкою та капюшоном. Перші студенти університетів ходили в такій же одежі, як і всі інші, за виключенням однієї деталі – їх накидка була закритою з однієї або двома прорізами для рук, як у