«Ангел»

Пояснювальна записка до

дипломної роботи

Вступ

Для виконання дипломної роботи за джерело творчості я обрала твір українського декоративного мистецтва ХХ ст., а саме - картину М. Ніколаєва «Доля неканонічного янгола» /1998 рік/.

У ХХ ст. українське декоративне мистецтво активно заявило про себе як мистецтво високої естетичної наснаженості, мистецтво, яке дає можливість відчути живий суперечливий і водночас яскраво цілісний процес художнього життя. Зберігаючи зв'язок із традиціями народної творчості минулого, сучасне декоративне мистецтво набуває нового змісту, нових властивостей і рис.

Високий рівень духовного потенціалу незалежної України забезпечують сучасні митці. Вони беруть участь у формуванні нової моделі українського світобачення, нових естетичних вимірів духовності і сприяють усвідомленню органічного єднання глибинно національного та загальносвітового мистецьких процесів.

Творення «образу» митці розуміють як особливу, специфічну галузь пізнання світу, наповнену емоційною змістовністю, філософськими розміркуваннями. Пошуки митців професіонального мистецтва тяжіють до образотворення, посилюється індивідуальне, неординарне бачення навколишнього світу, втілене в особливій манері виконання, емоційно насиченій і змістовній. Відбувається зміна принципів формотворення, де традиційні матеріали – скло, дерево, глина, нитки – використовуються як засоби художнього формотворення.

Професійне декоративне мистецтво 90-х років – це багатогранне явище української національної культури, що розвивається в руслі загальноєвропейського і ширше – світового художнього процесу, де категорія прекрасного є і залишається визначальною.

Отже, на різних етапах історії митці знаходили нові шляхи, шукали різноманітні засобі художньої та емоційної виразності, вирішували загальні формально-художні завдання пластичних мистецтв: новаторське формотворення, взаємодію з навколишнім середовищем, звернення до новітніх технологій.

Українське декоративне мистецтво завжди відповідало соціальним вимогам часу, розвивалося від матеріально-практичної сфери до духовно-культурної, зберігаючи при цьому взаємодію із загальною проблематикою та стилевим напрямком усього образотворчого мистецтва. Воно тримало тісний зв'язок з історичними традиціями, з народним мистецтвом. Саме завдяки цьому мистецтво зберегло свою духовність, самобутність, яскраво виражену національну своєрідність.

Мистецтво сучасної України: на шляхах самовизначення.

Висвітлення та аналіз сучасного художнього процесу є, напевне, однією з найскладніших і в той же час най актуальніших проблем сьогодення. Тим більше, що в ньому існу-ють найрізноманітніші явища, тенденції, спрямування, яскра-ві творчі індивідуальності й самобутні авторські шляхи. Поєднання в одному альбомі творів художників різних по-колінь і творчих зацікавлень, які працюють у різних напрям-ках, видах, жанрах, техніках мистецтва, дає можливість наочно показати головні спрямування сучасного художньо-го процесу в Україні, розкрити його провідні риси, ознаки та зміни, що відбулися у мистецтві, виявити несподівані, досі не помічені паралелі між, здавалося б, далекими одне від одного художніми явищами та авторськими позиціями, а найголовніше — вийти за межі внутрішньо мистецьких інтерпре-тацій, представити художні пошуки нашого часу в контексті складних процесів національного культурного поступу. Адже про кого б з вітчизняних митців ми не говорили сьогодні, ми так чи інакше говоримо про Україну, її культуру, де окрема творчість тією чи іншою мірою виявляє її неповторний образ, а кожний художник розкриває його складову, всі ж разом — те своєрідне, часом парадоксальне, яскраве і неповторне ціле, яким постає перед нами мистецтво України.

Яке місце посідає мистецтво в сучасній українській куль-турі? Які риси визначають його особливості? Як відбилися в ньому нові національні культурні вартості? Відповісти на ці запитання непросто, тим більше, що й само українське мистецтво переживає складний період самовизначення у процесах сучасного національного будівництва. Але чи можна вже підводити певні підсумки його розвитку в нових умовах незалежного державотворення? Думається, що так. Адже для сучасного мистецького процесу, з його стрімким розгортанням, активним розширенням художнього просто-ру, в якому виникають усе нові й нові теми, об'єкти, мис-тецькі мови, де постійно переоцінюється попередній досвід і уточнюються естетичні координати, кожне наступне десятиліття стає насиченішим, висуває нові погляди на світ, життя, людину.

Часова межа 1991 року принципова в суспільно політичній історії країни, в її мистецькому поступі є доситьумовною. Мистецтво і цього разу виявилося здатним випе-редити час, чи не першим відгукнутися на суспільно-куль-турні зміни, які відбулися в країні в середині 1980-х років, а то й стимулювати їх. Саме тоді, в роки "перебудови", коли було зламано довготривалі ідеологічні кордони, знято ра-дянські політико-пропагандистські настанови, розпочався новий період у розвитку вітчизняного мистецтва. На худож-ню сцену повернулися досі заборонені, відкинуті чи забуті традиції, явища, імена, твори — від заново відкритих укра-їнського бароко та авангарду початку XX ст. до андерграунду 1950—1980-х років, що десятиліттями зберігали художні вартості попередніх епох. Після тривалої відокрем-леності від світового художнього простору українське мис-тецтво активно підключилося до його проблематики, на-здоганяючи втрачене, творчо переосмислюючи інші для нього пропозиції. Роки "перебудови" висунули нове по-тужне покоління митців, ту "нову українську хвилю", яка й окреслила провідну творчу проблематику часу, привер-нула широку увагу до мистецтва України.

Мистецтво другої половини 1980-х — початку 2000-х ро-ків уже сьогодні усвідомлюється як важливий етап у роз-витку вітчизняної художньої культури, в якому можна виділити два періоди. Кінець 1980-х — початок 1990-х років став для вітчизняної образотворчості часом стрімкого злету з бурхливими виставками в Україні та за кордоном, поши-ренням нових форм та видів художнього висловлювання, естетичних моделей та ідеологій. У творчу практику ввійшли такі види мистецтва, як інсталяція, асамбляж, різноманітні художні акції, перформанс, відео-арт, помітне місце посіли різні види фотографії, що не тільки доповнили традиційні живопис, скульптуру та графіку, а й перекодували усталену образотворчість на візуальне