Наприкінці XX ст. у професійному декоративному мистецтві сталися значні образно-пластичні і стилістичні перетворення. Розширення тематичного діапазону, збага-чення звичної системи жанрів, використання у нових неочі-куваних поєднаннях традиційних матеріалів, цілеспрямований відхід від утилітарності та зміна функціонального призначення речей ведуть до складного взаємопроникнен-ня декоративного та образотворчого мистецтв.

Та поряд з інтегративними тенденціями декоративне мис-тецтво зберігає свою специфіку, властиві йому засоби ви-разності, а також удосконалює і збагачує притаманну тому чи іншому матеріалові художню мову. Спираючись на есте-тичні можливості керамічних матеріалів — глини, шамоту, кам'яної маси, фарфору, фаянсу, українські митці значною мірою розширили образну палітру кераміки, збагатили її метафоричною мовою. Відмовившись ще у 80-х роках від хибного шляху імітації прийомів народного мистецтва, сучасні майстри демонструють глибоку повагу до надбань минулого, створюють нову образну систему, розробляють свій індивідуальний стиль. Разом з експериментами в пошуках авторських технік і технологій вони остаточно змі-нюють сприйняття кераміки як матеріалу, придатного лише для утилітарних речей та сувенірної продукції. У професі-ональній кераміці 90-х на перший план висувається кон-цепція авторської ідеї, індивідуальний спосіб подання мате-ріалу, самовираження й утвердження творчої особистості.

Відроджується старовинна гутна техніка на львівській кераміко-скульптурній фабриці. її цех гутного художнього скла протягом останніх десятиліть є експериментально-творчою базою Спілки художників України. На фабриці створюються унікальні речі, що презентують українське скло на численних міжнародних виставках.

Міжнародні симпозіуми скла у Львові, започатковані у 1989 році академіком Академії мистецтв України, ректо-ром Львівської академії мистецтв А. Бокотеєм, набули схвального всесвітнього розголосу, створили Львову рено-ме визначного східноєвропейського осередку новітнього експериментального гутництва. Підтвердженням цього є дум-ка американського художнього критика, співголови Корпо-рації американського мистецтва і ремесел, організатора щорічних конференцій Товариства художників скла Т. Сано: "З Україною треба налагоджувати тісніші контакти... Те, над чим працюють ваші склярі, є технологічно відмінним... Ваш симпозіум є прекрасним уроком для міжнародного спілку-вання та обміну новаціями".

Українські митці завжди у пошуках нового. А. Бокотей постійно експериментує, відкриває невичерпний світ скла, створює декоративні пласти, своєрідний живопис у склі — абстрактні, асоціативні й наближені до реальних пейза-жів композиції. Поряд з цим напрямком у творчості митця спостерігаємо надзвичайно оригінальні, новаторські кроки у просторовій скульптурній пластиці.

У 80-х роках українські склярі приєдналися до між-народного руху "студійного скла", що виник у середині XX ст. в Європі та США одночасно. Визначальними рисами його було виявлення різних проявів кольоропластичної виразності скла, віднайдення нових тех-нологічних прийомів його обробки, що привело до розвит-ку станкової склопластики, яку стали називати "авторським склом". А. Бокотей став одним з представників всесвітньої "другої хвилі" руху "студійного скла" і першим в Україні.

У 90-ті роки, як і в попередні десятиліття, активно пра-цює Ф. Черняк — відомий гутник, віртуозний митець-скляр, який виконує свої твори без допомоги майстра-склодува. У його творах, сповнених надзвичайного артистизму й витонченості, виявляється уміння майстра часом однією детал-лю надати образам особливої виразності.

А. Бокотей, Ф. Черняк, В. Гінзбург — учасники майже всіх міжнародних симпозіумів гутного скла — незмінно доводять своїми роботами, що творчі надбання склярів-українців, у генетичній пам'яті яких закладено знаково-символічну систему предків і традиції народного мистецтва, є оригінальними і багатими на душевне тепло.

Наприкінці XX ст. саме львівські митці почали відроджу-вати мистецтво вітража. У 1999 році у Львові було ство-рено першу українську професійну Асоціацію художників-вітражистів "Вікно", до якої увійшли випускники кафедри художнього скла ЛАМ. Очолює її О. Янковський. Цікавою сприймається новаторська пошуково-експериментальна творчість учнів А. Бокотея — А. Петровського, О. Принади, І. Мацієвського, Л. Мандрики — випускників кафедри художнього скла Львівської академії мистецтв.

Через зміни на виробництві Київського заводу худож-нього скла ще наприкінці 80-х років київські склярі змушені були працювати лише з кришталем. І в наступне десятиліття митці шукали нові форми пластичної виразності цього виду скла. Виконуючи твори без попереднього моделювання зразків, вони досягали значних успіхів у виявленні вільної плинності кришталевого скла.

Український художній текстиль кінця XX ст., який, з одного боку, генетично пов'язаний з народним мистецтвом, а з ін-шого, — з монументальним стінописом, станковим живопи-сом, графікою, навіть зі скульптурою, вражає творчим роз-маїттям, свободою у ставленні до матеріалу, оновленням звичних декоративних прийомів, трансформацією образ-ної мови. Робота в гобелені у техніці класичного гладкого ручного ткання залишається превалюючою і до кінця 90-х років. Однак відчуваються пошуки нових виражальних засобів у розробці нетрадиційних сюжетів і мотивів.

Умовність, узагальнення зображень, композиційна ускладненість надають особливої ідейно-емоційної спря-мованості творам київських митців Л. Жоголь, Н. Борисен-ко, М. Базак, О. Гнєдаш, О. Мединського, Л. Довженко, Л. Борисенко, О. Мороза, Н. Пікуш, Н. Литовченко, Л. Тесленко-Пономаренко та ін., кожний з яких має свою, індивіду-альну, одразу ж впізнавану творчу манеру.

Пошуки нових засобів виразності, експерименти в ав-торських техніках спостерігаємо у міні-гобелені; у своєрід-ній картині, що виконується вільним розписом. На досить радикальне авангардне мистецтво у 90-х роках перетво-рився батик. Відчутнішим стало розкриття пластичних, ко-лористичних, фактурних можливостей текстилю у творах таких митців, як Н. Тройська, Т. Мисковець, Н. Максимова, Н. Шимін, Л. Борисенко, Т. Печенюк, Т. Ядчук-Богомазова, що сміливо доповнюють батикову