В умовах глобалізаційних процесів, що відбуваються у світі, культура на початку XXI століття має стати пріорите-том національної політики нашої країни. Це дасть можли-вість зберегти своєрідність мови, самобутність мистецтва, що сягає часів праслов'янської доби. У розвитку культури України велику роль відіграє творчість сучасних митців про-фесійного декоративного мистецтва, витоки якого заглиб-лені у творчу колективну та індивідуальну діяльність тисяч і тисяч майстрів стародавності.

Декоративне мистецтво — особливий різновид худож-ньої творчості. Воно є однією з головних галузей пластич-них мистецтв і разом з архітектурою визначає навколишнє середовище людини, формуючи її естетичні смаки, пози-тивно впливаючи на її психіку. Це величезний унікальний пласт самобутньої національної культури, яка, втім, не живе відокремлено, а розвивається і збагачується у контексті за-гальноєвропейського художнього процесу.

Проголошення незалежності України звільнило мистецт-во від ідеологічної цензури, розкрило безмежні творчі го-ризонти зокрема і художникам декоративного мистецтва, про що свідчать їхні твори, вміщені в цьому альбомі. Митці майстерно поєднують традиційні техніки і технології з су-часними авторськими відкриттями. І саме тепер відчуваєть-ся прагнення розкрити потаємні витоки вітчизняної культу-ри, які живлять професійне декоративне мистецтво нового історичного періоду.

На початку 90-х років XX ст. пішла в небуття ідеологія соціалістичного реалізму. У мистецтві, яке, за твердженням К.Г. Юнга, інтуїтивно осягає зміни в колективному несві-домому, став неминучим "тектонічний" зсув, який викликав зміну парадигм, а отже і зміну естетичних цінностей, типів свідомості, світоглядних стратегій і метафізичних настанов. У 90-ті роки в українському мистецтві відбувся великий прорив із "загерметизованого" простору у вільний світ по-шуків різних мистецьких ідей і стильових проявів, які відпо-відають новим реаліям життя.

Професіональні майстри кераміки, скла, текстилю, металу, дерева активно експериментують, звертаючись до широкого кола культурно-історичних асоціацій до філософських, загальнолюдських проблем. Через те що в 90-ті роки головними стали постмодерністський, постпост-модерністський та неоавангардний напрями в розвитку культури, спостерігається переорієнтація митців декора-тивного мистецтва, переоцінка ними попереднього худож-нього досвіду та естетичних ідеалів. Наслідком цього вияви-лася зміна художньої моделі мистецтва. Здобувши творчу свободу, художники опинились у колі найрізноманітніших мистецьких напрямків, стали будівничими соціальної зміни функцій мистецтва і найновіших мистецьких концепцій. Відбулися зміни і в розумінні поняття "декоративність". Передусім значно трансформувалися у цій галузі поняття "образу" в зв'язку з активним взаємообміном художніми засобами в пластичних мистецтвах, коли певним чином по-чали синтезуватися образотворче і декоративне мистецт-во, коли одні види мистецтва стали "зазіхати" на прерога-тиви інших. Митці (яких ще й досі за інерцією називають художниками-прикладниками, хоча їхня творчість давно відійшла від прикладної) органічно застосовують засоби виразності скульптури, живопису, графіки, що веде до по-глиблення образно-пластичних пошуків нетрадиційних під-ходів до матеріалу, відкриваючи його приховані художньо-емоційні можливості, особливо у кераміці, склі, текстилі.

Митці, чиї пошуки тяжіють до образотворення, привер-тають найбільшу увагу. В їхніх роботах найяскравіше вияв-ляється неповторна авторська індивідуальність, особливос-ті манери виконання, неординарне бачення властивостей матеріалу, сміливе новаторське застосування технологій і технік, значною мірою пов'язане з оригінальністю їх світо-сприйняття. Нині в декоративному мистецтві хвилює не тільки той чи інший твір, але й унікальність особистості творця, йо-го світогляду, винятковість його духовності. Глядач сприймає художній твір як зовнішній вияв внутрішнього світу автора.

Французький філософ Ж. Бодріяр вважав, що еволюція образу в європейському мистецтві проходила чотири ета-пи: на першому образ, як дзеркало, відбивав навколишню реальність; на другому — спотворював її; на третьому — маскував відсутність реальності; і, нарешті, образ стає "симулякром", тобто копією без оригінала, яка існує сама по собі, без будь-якого відношення до реальності. Дещо подіб-не бачимо у кінці XX ст. з еволюцією образу в українському декоративному мистецтві. Образ набуває вагомості, а реальність стає менш важливою. Якщо в середині минулого століття образ прагнув копіювати натуру, то в кінці століт-тя він обходиться без неї: образ "поглинає" дійсність.

У 90-ті роки митці осмислюють художні ідеї 70-80-х ро-ків. Поряд із взаємообміном художніми засобами зближу-ються різні види і жанри мистецтва. Процес розмежування митців художньої промисловості, майстрів народного мистецтва і так званих "вільних" художників-професіоналів, що розпочався у попередні два десятиліття, остаточно відбувся.

Вже в середині 80-х років професіональний художник декоративного мистецтва заявив про себе як про митця широкого діапазону. Він постає не лише творцем корисних речей для побуту, а передусім художником-мислителем, художником-філософом, що прагне утвердити свої погляди і почуття. Основною темою стає не побут, а стан душі, лю-дська духовність. Ця тема ніби розчиняє в собі всі інші, вимагаючи піднесеного ставлення до форми, яка б відпо-відала схвильованій напрузі емоцій її творця.

Виставкові твори цього періоду поступово набувають характеру станково-декоративного, часом метафорично-алегоричного, що в подальші роки відіграє провідну роль, хоча символ і алегорія не виступають самоціллю, а лише долають буденність, сприяють повнішому розкриттю світу почуттів художника.

Митці професійного декоративного мистецтва почали ламати стереотипи, доводити своїми творами, що мовою кераміки, скла, текстилю можна говорити і про історію, і про збереження навколишнього середовища, і про таємні порухи людської душі. Саме це мистецтво, нетрадиційне, є середовищем свободи в контексті тоталітарного мистецтва соцреалізму, розкрило незвичні для глини, шамоту, скла, вовни теми єдності людини і природи, боротьби добра і зла, перемоги розуму і краси.

Значний вплив на динаміку і стилістику розвитку декора-тивного мистецтва в середині 80-х років мали спеціалізо-вані творчі групи митців з різних міст України, що працю-вали у Будинку творчості СХУ в Седневі