Елементи примітиву є важливою складовою творчості багатьох митців. Прагнучи наблизитись до емоційної чис-тоти і пластичної виразності творів безіменних народних майстрів давніх часів, кожний митець розробляє свій індивідуальний стиль з програмним свідомим візуальним спро-щенням художніх зображень. Це було характерним і для творчого методу відомих європейських митців, які працю-вали наприкінці XIX — на початку XX ст. в напрямку "примітивізму", одного з варіантів авангардизму.

Так, значна частина творчого доробку Н. Ісупової близь-ка ритуальним посудинам майстрів прадавніх цивілізацій. Художниця захоплюється традиційним мистецтвом Америки, але її пластика пом'якшується ліричною інтонацією українського народного мистецтва. У її біоморфних, зоо-морфних, антропоморфних творах утилітарність відходить на дальній план, поступаючись імпровізації у пластиці та яскравому життєрадісному поліхромному графічно-живо-писному декору.

Звернення до архаїки, яку так шанує наша постпост-модерністська епоха, пов'язане з подорожжю до давнини, до витоків культури людини, зі спробою розпочати все зно-ву. Мистецтво архаїчного примітиву розкриває такі свої достоїнства, як художня цілісність образів, гострота сприйнят-тя світу, свіжість почуттів, що знаходять відгук у творчості У. Ярошевич, Г. Ошуркевич, Г.-О. Липи, Г. Лисик, Г. Друль, Л. Рось, О. Рося, А. Скорого, В. Онищенка, П. Печорного, Л. Богинського, А. Ільїнського, С. Козака, Ж. Соловйової, М. Росул, В. Віньковського, Л. Шилімової-Ганзенко, О. Губаревої, Н. Парфенюк та ін. Ці художники мимоволі роб-лять наочною одну з центральних міфологем авангардного мистецтва XX ст. — пошук у прамові й прамистецтві своїх архетипів-першообразів. Для цих митців характерним є під-хід до твору як до певної закодованої знакової системи, що має нести в собі нашарування загальнолюдського досвіду.

Невичерпна фантазія панує в узагальнено-фігуративних композиціях з гутного скла О. Звіра, які здаються свідками доісторичних часів, тяжіють до тотемної пластики. Твори зі скла А. Петровського таємничі, манять своєю загадковістю, вони ніби прийшли з невідомих, забутих людст-вом світів. Композиції, побудовані на поєднанні геомет-рично-архітектонічних конструкцій з посудними формами, набувають рис просторових об'єктів.

Багатьох майстрів текстилю також цікавить культура дав-ніх цивілізацій. Адже саме в орнаментиці, що дійшла до нас із глибини віків, можливо, закодовано найпотаємніші по-чуття наших предків. У наївних сюжетах печерних малюнків прочитується життя давніх народів. Пошуки власного корін-ня на рідній землі, прагнення осмислити правічну духовність українського народу відчуваємо у гобеленах О. Левадного, О. Левадної, Вік. Хоменка, В. Ганкевич, І. Данилів-Флінти, у батиках Т. Печенюк, Н. Шимін, Л. Нагарної, Т. Кисельової, Т. Ядчук-Богомазової, Л. Майданець, у ліжниках І. Токар, 3. Шульги, у вишиваних рушниках О. Теліженко.

Синкретизм давнього малярства відчувається у текстиль-них панно Н. Борисенко, які відзначаються стриманістю малюнка, аскетизмом колірної гами, чарівним переплетен-ням ліній, що перетворюються на ажурне плетиво. Художниця прагне відтворити пластичний код образотворчої ар-хаїки часів язичництва. Можливо, тому її образний лад ніби символізує нероздільність людського буття і природи з її сти-хіями вогню і води, з тваринами, птахами, рослинами.

Витоки рукотворної текстильної пластики Т. Кисельової — з епохи давніх слов'ян, коли будь-яке зображення на посу-дині чи на тканині пов'язувалося з магією, містикою. Компо-зиції майстрині, виконані в авторській техніці, де класичні прийоми індонезійського батика поєднано з давньорусь-ким лицевим шитвом і гаптуванням золотною ниткою, зда-ються архаїчними і водночас сучасними.

Технологічні прийоми давніх майстрів металу переда-вались від покоління до покоління разом зі знаряддями пра-ці. Сучасні українські митці гідно продовжують багаті тра-диції своїх прославлених попередників: творчо переосмис-люють ні з чим не зрівнянний "звіриний стиль" скіфів (VII— IV ст. до н. є.), вдало варіюють витончений поліхромний гео-метричний стиль сарматів (IV—І ст. до н. є.). Металопластика відомого в Одесі й далеко за її межами художника М. Реви приваблює не тільки техніко-технологічними знахід-ками. Його інсталяції напрочуд безпосередні, щирі, що ро-бить їх близькими пластиці архаїки. Вони ніби випромінюють емоційну енергетику, властиву давнім "наївним" майстрам.

Сучасні митці прагнуть зрозуміти погляд давніх майстрів на всесвіт, у якому не було поділу на природне і надприрод-не, справжнє і несправжнє, реальне і вигадане, мистецтво і немистецтво. Вони намагаються заглибитись у світи, що повертають до архаїчного синкретизму, де невіддільними є дух і тіло, матерія і свідомість, людина і природа.

Для кінця XX ст. характерне заглиблення митців у міфо-логію, в легенди, вірування, космогонічні уявлення наших предків, що стимулює авторське міфотворення у ліричній скульптурі, фантазійних посудинах, декоративних настінних пластах і тарелях. Набуває розвитку напрямок, який можна умовно означити "неоміфологізм". У його руслі ведуть пошуки керамісти Г.О. Липа, І. Франк, Л. Красюк, Т. Береза, Г. Друль, 3. Рубан, М. Рубан, В. Хижинський, А. Ільїнський, Т. Зайцева, М. Лампека, Л. Шилімова-Ганзен-ко, В. Віньковський, М. Росул — митці, для яких міф — це спосіб відтворити дійсність у вигляді чуттєво-конкретних персоніфікацій і живих істот, які мисляться цілком реально, це його численні інтерпретації з метою виразити вічні філо-софські проблеми, розкрити сутність людського існування.

У 90-ті роки особливо часто художники звертаються до християнського міфу. Релігія знову стає важливим факто-ром, що впливає на людське життя, на мистецтво. Худож-ники "шукають Бога в таїнстві суб'єктивного переживання, їхній шлях до Бога лежить через уяву — його можна вважати мистецьким твором, схожим на інші великі художні сили, що передають невимовну таємницю, красу і цінність життя".

Митці завжди були виразниками світоглядних ідей нації. В українському мистецтві 90-х років відбувається не тільки естетичний, а й світоглядний переворот. Діставши свободу виявлення своїх потаємних бажань і почуттів, вони, природ-но, звернулися