Символіко-алегоричні монументальні гобелени О. Мединського, Т. Печенюк, Б. Губаля, С. Бурак, І. Мінько-Муращик, Н. Литовченко, Л. Майданець, А. Попової-Хижинської, що свідчать про прагнення розкрити філософські, загально-людські теми, відзначаються високою живописно-пластич-ною культурою. Глибоким релігійним світовідчуттям про-низано батики Н. Бондаренко, яка сприймає природу як геніальну будову Творця, а сонячне світло — як вищий прояв Божественної сили, як прояв його Духу.

У 90-ті роки почали відбудовуватися і реконструйовуватися зруйновані, зводитися нові храми та монастирі. Разом з цим почалося відродження таких давніх видів монумен-тального мистецтва, як мозаїка, вітраж, розпис, кований метал, які протягом віків гідно прикрашали культові споруди України. Образи монументального живопису в храмах, на думку віруючих, захищали, оберігали людей від зла, дару-вали їм надію, пробуджували найкращі душевні поривання.

Оздоблення церкви монументальним живописом і на зла-мі тисячоліть вважається в Україні справою особливого благочестя. Важливою подією в духовному житті Києва ста-ла відбудова зруйнованого у 30-ті роки XX століття Михай-лівського Золотоверхого монастиря, в оздобленні якого визначальну роль відіграють твори монументалістів.

Завдяки розписам професора М. Стороженка, багато-річного керівника майстерні живопису та храмової культури Національної академії образотворчого мистецтва і архітек-тури, неперевершеним шедевром монументального мистецт-ва сприймається і відновлена церква Св. Миколи Притиска.

Монументалісти Києва сьогодні — численний колектив високого професіонального рівня, здатний виконувати най-складніші архітектурно-художні замовлення. Це блискуче доведено і в комплексному монументально-декоративно-му вирішенні церкви Св. Трійці в м. Радовіші в Македонії під керівництвом відомого київського митця А. Гайдамаки.

Постійним джерелом духовної поживи українських мит-ців професійного декоративного мистецтва залишається природа, яка завжди надавала наснаги для творчості. Краса української землі зачаровує у гобеленах Л. Жоголь, О. Машкевича, М. Шнайдер-Сенюк, Г. Кусько, С. Бабко-ва, М. Базак, Н. Лапчик, О. Ковача. Через умовні рослинно-флореальні мотиви передається характерне для українців поетичне світовідчуття, мрійливий чи ностальгійний стан душі. Часом мотиви природи перетворюються на складні геометричні або ліричні абстрактні композиції.

Природні мотиви здавна були основою орнаментики українського ліжникарства. Пізнавши секрети технології, вивчивши семантику давніх взірців ліжників, професіональ-ні художники кінця XX ст. 3. Шульга, М. Токар, І. Токар, О. Теліженко створюють цілком оригінальні речі.

Посудні об'єми майстрів гутного скла перетворюються на так звані "флореальні" та "біоморфні", в яких трепетне відчуття натури поєднується з асоціативними, більш опо-середкованими зв'язками між природними мотивами та їх втіленням у матеріалі. Суттєво розширюють можли-вості кришталевого скла С. Голембовська, І. Зарицький, С. Сміян. їхні композиції наділено тим магнетизмом, який був властивий творам прихильників "неопластицизму" — однієї з течій модернізму — Арнуво, різновиду флореального стилю. Те, що знаменитий іспанець А. Гауді створював у скульптурному декорі архітектурних споруд, українські мит-ці прагнуть творити у "живих" формах зі скла, де неправиль-ність і невизначеність ліній округлених абрисів видається цілком умотивованою. Цікаві поетичні твори С. Кадочнико-ва, виконані з гарячої маси кольорового кришталю спо-собом вільного формування із застосуванням матування. У вигадливих, динамічних, експресивних скульптурних зображеннях коней, птахів, звірів, виконаних А. Балабіним, відчувається віртуозне володіння гутною технікою, доско-нале знання примхливої розпеченої маси скла. Заворо-жують скульптури-квіти обдарованого колориста, митця високої професіональної культури львівського скляра стар-шого покоління В. Гінзбурга: його флореальні композиції тяжіють до львівської сецесії, до західно-європейського модерну. Неповторні мінібукети, умовні кактуси створює львівський ювелір С. Вольський. Виявляючи неабияку винахідливість, він майстерно поєднує коштовні метали і каміння, кришталь і розписні емалі. За художньою майстер-ністю і віртуозним технічним виконанням дорогоцінних су-венірів С. Вольському, мабуть, немає рівних у Львові.

У ювелірній пластиці 90-х років помітними є процеси, що були характерними для металопластики епохи модерну: прагнення до незвичного, надзвичайного, свобода у виборі природних мотивів, орнаментики, а також матеріалів, по-шуки "чистої" форми, примхливохимерна гра ліній. Це спри-яло виходу металопластики у сферу образотворчих мис-тецтв — у скульптуру малих форм, сувенірну пластику.

Як писав М. Бердяєв, "трагедія нашого часу — це доля людини, яка перемогла природу лише для того, щоб стати рабом машини". Єднаючи природу з людиною, художники декоративного мистецтва творять єдиний світ. У цьому ро-зумінні кожний їхній твір — маніфестація цілісності буття, що нині лишається недосяжним ідеалом.

Нове професійне декоративне мистецтво зростає на ос-нові давньої національної творчості. Незмінним є звернен-ня до фольклору, до естетики народних майстрів, імена яких найчастіше лишаються невідомими. Осягаючи знаково-сим-волічну мову давніх орнаментів і пластики, освоюючи тради-ційні форми, сучасні художники по-своєму трансформують їх таким чином, що кожний новий твір здається далеким від свого джерела, але все ж несе в собі архетипи національ-ного (а частіше донаціонального) життя українського наро-ду. Доречно згадати тут вислів П. Клее, який порівнював мистецтво з деревом, де історичне культурне минуле — коріння, художник — стовбур, а крона — його твір; подібність коріння до гілля є, але досить далека.

Яскравим прикладом єднання професійного і народно-го мистецтва є творчість О. Рапай. Вона й нині лишається "рідною сестрою" народним майстрам, даруючи всім свій світлоносний і жартівливий життєдайний талант. Зберігає ці зв'язки і грайлива кераміка Н. Ісупової, гумористична — О. Олійника, поетична — Г. Кломбицької, сповнена поваги до народних надбань — П. Печорного.

Твори М. Галенка на теми українських народних при-казок, пісень