Відношенням у дизайні називається результат порівняння двох велечин однієї властивості. Наприклад, лінійних вимірів чи об’ємів площі поверхні. Якими б гарними не були деталі виробу самі собою, але якщо всю його об’ємно-просторову структуру не поєднує чітка пропорційна система, важко розрахувати на цілісність і тектонічність форми.

Притягальна сила пропорцій полягає в безпосередньому ефекті гармонізації, що пов’язаний з умілою, цілеспрямованою пропорційністю. Не випадково пропорції були свого роду філософією давньогрецької архітектури. Однак для зодчих Древньої Греції пропорції не були допомогою-пропорційність вони розглядали як творчий процес, зі своєю системою розмірних відносин, що визначалася ідейним задумом зодчих.

Пропорційність у дизайні не можна зводити до механічного запозичення класичних прийомів пропорційність в архітектурі чи прославлянню «золотого перетину» на усі випадки життя. Пропорції здобувають лише тоді дійсну силу, коли поектувальник підходить до них від самої сутності речі, а не нав’язує формі довільно вироблену пропорційну схему. Пропорція - означає співрозмірність, визначений характер співвідношення окремих частин і елементів форми між собою

Пропорція є одним з основних засобів композиції, за її допомогою досягається гармонія речей і організовується їх форма. Про порційність побудови форми визначається сутністю речі. У костюмі такою сутністю є тіло людини, її фігура. Створюючи костюм, художник- модельєр повинен постійно пам’ятати про пропорції людської фігури.

У процесі пошуків пропорційної системи форми виявляється кілька варіантів, із яких вибирається найкращий, тобто найбільш відповідний фігурі, рухам, пластиці матеріалу.Другою стадією пропорціонування в костюмі є розробка форми в матеріалі та її конструкції. Макетна розробка форми може бути здійснена двома шляхами-макетуванням і розкроєм. Створюючи костюм потрібно пам’ятати про пропорції фігури. Під час проектування колекції форма кожного костюму проходила декілька стадії проектування. На першій стадії було зроблено ескіз олівцем - пошук ідеї костюму. На цьому етапі було обмірковано силует майбутнього виробу та його частини, у відповідності до тканини. На другій стадії ретельно опрацювалась форма в тканині і в конструкції, тобто перевірка задуму в макеті. Наступною стадією створення художньої форми є інженерно – конструкторське опрацювання. Лекала – уточнюються конструкторським методом розрахунків.

Пропорційність форми костюму завжди пов’язано, з однієї сторони, з тектонікою фігури людини, з другої – з тектонікою матеріалів для виготовлення цього костюму. Тому, виявлення пластичних властивостей тканини є важливим моментом в роботі. Жорсткі тканини створюють такі форми, які потрібно упорядкувати за допомогою швів. Ці лінії потрібно підвести до ритмічного порядку, інакше кажучи, починає діяти інший засіб композиції – ритм, ритмічне членування. При встановленні пропорцій у костюмі, на самій початковій стадії, важливо скористатися з можливості зіставлення подібних фігур. Як подібна одна одній окремі частини тіла людини, так і одяг, що складає основу костюма, містить подібну одна одній деталі та елементи. Упорядкування силуету спричиняє упорядкування внутрішніх членувань і конфігурацій деталей. Пропорційність форм костюма відбувається, головним чином, у межах симетричної схеми побудови. У випадку асиметричності композиції пропорційність здійснюється всередині силуетної форми і відноситься до членувань і деталей. Пропорційність форм костюма найчастіше пов’язана з тектонікою і самої фігури,і форм, що виходять із того чи іншого матеріалу. Пропорційність форми - активний процес. Він пов’язаний із вираженням об’ємно-просторової структури костюма, його тектонічних характеристик.

Різні розмірні відносини форми, що виявляються, насамперед, у довжині та ширині форми, призводять до різного образного вираження, до різного її естетичного сприйняття, тобто до різної морфології в тектоніці формоутворення.

Ритм є невід’ємною частиною композиційних засобів. Він сприяє організації всіх елементів композиції, приведення їх до порядку. Метр організовує повтор рівних за велечиною елементів через рівні проміжки і являє собою найпростіший спосіб пропорційності – ділення на рівні частини. Метрична організація застосована і в костюмах даної колекції,як рядова так і вісьова. До вісьової метрики можна віднести порядок розташування вертикальних конструктивних і конструктивно – декоративних ліній – рельєфів, орнаментних смужок тощо. Вісьовий метричний повтор завжди обумовлений фігурою людини та її вертикальною віссю симетрії. Композиційна ритміка в костюмі повинна починатися з встановленого ритмічного порядку головних форм. Такими в костюмі є три величини – три форми, що облягають голову (комір,капелюшок,головний убір), корпус (ліф і спідниця) і руки (рукава).Костюми можуть бути побудовані, як на ритмізації кривих так і на ритмізації прямих ліній.

Різні фактори рівноваги костюму - форма, розміри, колір, напрямок і розташування ліній – взаємопов’язані і обумовлені один одного. Гармонічні співвідношення заспокоюють око, створюють враження задоволення композиційним рішенням . Одним з основних умов рівноваги фігури людини є її симетричність. Колекція побудована за принципом центрально – вісьової симетрії.Симетрію в костюмі ми спостерігаємо в різних проявах: в силуетному вирішенні, в конструктивній основі, розподілу накладних деталей (кишень, клапанів, оздоблюючих шнурів),розміщеня декору, кольорових плям і так далі. За допомогою цих прийомів вдається створити повністю урівноважену форму.

2.2.Колористичне вирішення в костюмі

Весь простір, що оточує людину, має відповідні кольори. Людина живе в різноманітному кольоровому світі та бачить тільки ті предмети, що пофарбовані у певний колір. З давніх часів людина постійно використовує кольори і насолоджується грою фарб. Крім того, колір впливає на організм людини в емоційному та психофізіологічному відношенні. Колір – це властивість тіл викликати певні зорові відчуття у відповідності зі спектральним складом і інтенсивністю видимого випромінювання, що відбивається чи випускається. На відміну від образотворчих і декоративно –