ужиткових мистецтв колір у художньому проектуванні розглядається, насамперед, як засіб функціональної організації пердметного середовища, що оточує людину. Колір також обумовлений вимогами безпеки, помітності та легкості розпізнавання предметів. Колірний тон, насиченість і коефіцієнт відбиття є тими основними параметрами, що забезпечують найбільш правельне асоціативне сприйняття абсолютних розмірів і масштабу виробу, динамічних і ритмічних побудов, почуття вагової та теплової характеристики, близькості та дальності. Для естетичної виразності вигляду виробу велике значення має фактурна обробка. Оброблювані поверхні виробу можуть бути глянсові, матові чи шорсткуваті. Найбільш повно і красиво колір виявляється на матовій фактурі, глянець розсіює колір у просторі, а шорсткувата фактура, у певному ступені, маскує колір за рахунок тіней. Колір є важливим засобом композиції, здатним підсилити пластичну виразність і тектонічну ясність предметів. За допомогою «відступаючих» (темних, холодних) і «виступаючих» (світлих і теплих) кольорів можна візуально змінити розмір приміщення чи предмета. Якщо з двох однакових за велечиною та формою предметів один пофарбувати в холодний колір, а інший у теплий, то перший буде здаватися віддаленішим, а отже меншим від другого. Сприйняття одних кольорів як «легких», а інших як «важких» використовується в якості одного з засобів формування тектонічної характеристики предмета. Враження легкості можна створити шляхом фарбування предмету у світлий і «холодний» колір. Велике число гармонійних рядів кольорів розділяються на два головних типи:
контрасні, у яких протиставляються тональність чи світлота кольорів;
нюансні, у яких використані тональні переходи кольорів.
Гармонії контрасних кольорів можна розділити на два види: парну (взаємодоповнюючу) та гармонію тріади. У парній гармонії сполучається будь-яка пара кольорів протилежних секторів колірного кола та їх відтінків-гармонія контрасних –додаткових і споріднено- контрасних кольорів. Гармонія тріади складається з трьох контрасних кольорів, два з яких мають суміжний відтінок, а третій є кольором додатковим до їх середнього значення, або за принципом рівностороннього трикутника- із трьох споріднено контрасних кольорів.
Колір, функція і форма будь-якого виробу повинні бути органічно пов’язані між собою. Дизайнер не повинен залишати колір в оформлені форми на останнє: ще працюючи над композиційним прийомом, свідомо вибираючи його, він повинен думати і про колір, щоб використовувати і цей засіб у розвитку і доповнені ідеї композиції. Уже на ескізній стадії художнього проектування форми необхідно будувати композицію кольором і тоном. Характерно примітити, що у колірних відносинах неминуче спрощує навіть цікаву об’ємно-просторову композицію. Цю важливу закономірність знали великі майстри живопису всіх часів, і будуючи складну колірну композицію, особливо на контрасних сполученнях кольорів, вони приділяли величезну увагу зв’язкам між кольорами. Особливо велика роль кольору в досягненні образності форми костюма. Вдале колірне рішення допомагає розкрити сутність речі, загострити , чи, навпаки, зробити більш нейтральним, коли потрібно, характер форми, її функціональне призначення. Контраст складної структури і простого об’єму можна підсилити контрастом кольору і тону, а нюанс пластики зробити ще більш вишуканим введенням легкого колірного нюансу. Таким чином, художні властивості кольору є однією з найважливіших тектонічних характеристик у формоутворенні костюма, як об’єкта дизайну.
Вибираючи кольори для своєї колекції я перш за все опиралася на історичну спадщину та саму ідею колекції, легкість, романтизм у поєднанні з елегантністю і зухвалістю.
Чорно-білий контраст личить усім, якщо підібрати правильний крій. Однак такий одяг вимогливий до прикрас. До нього треба підбирати скромні срібні аксесуари. Чорно-білий – це поєднання зовсім, на перший погляд, несумісних речей: елегантності, діловитості, сексуальності, зухвалості й кокетства. Все залежить від того, який варіант вибрати: мереживо від Dolce & Gabbana, шифон від Antonio Marras або просто чорні й білі відтінки в одязі. Білий завжди вважався символом цнотливості, кольором починань. Адже із чистого білого аркуша ми починаємо нове життя. У білому йдемо до шлюбу. Але зараз мова не про весільне вбрання, а про повсякденний одяг. Ділові костюми Gianfranco Ferre, вечірні сукні Oskar de la Renta, легковажні міні від Alexander Mc Queen – сьогодні білий присутній майже в кожній колекції відомих дизайнерів. У цьому сезоні дизайнери пропонують не тільки «чорний низ, білий верх», але й складні технологічно-конструкторські вирішення костюму та кольору. Якщо до рукава «ліхтарик» додати спідницю-дзвіночок й відкладний комірець, то вийде сукня-тренд сьогоднішнього дня. Круглий відкладний комірець, наприклад від Anna Molinari, вас не приваблює, то ці самі «ліхтарики» відмінно виглядатимуть у поєднанні з глибоким декольте (як у Burberry).
2.3. Контраст в композиції костюма
В композиції побудови форми узгодження елементів досягається за ра-хунок використання закономірностей: контрасту, тотожності або нюансу.
Контраст - це протиставлення, боротьба різних основ у ком-позиції. Протягом багатовікової історії мистецтва тема контрасту варіювала-ся, здобуваючи, у залежності від характеру добутку, стилю епохи, Індивіду-альності автора будь які виявлення. Сутність композиції, побудованої на контрасті, в активності її візуально-го впливу, яскравості, активному сприйнятті.
Контраст - один із головних засобів композиції в проектуванні промис-лових виробів. Тут він обумовлений то розходженням структур - складної, насиченої тінями чи зовсім простої; то обробкою матеріалу, коли рихла фак-тура протиставляється шліфованим чи полірованим поверхням і іизьке про-тиставляється високому, горизонталь - вертикалі, світле - темному, шорст-кувате - гладкому, насичене світлотінню і пластично складне - спокійному і простому.
Протиставлення двох початків у композиції вже саме по собі робить форму помітною, виділяючи її серед інших.
Контраст активізує будь-яку форму, але щоб досягти гармонії, контраст потрібно підкорити Інтересам композиції, супроводити тими необхідними нюансними відношеннями, без яких він може виявитися різким.
З усіх видів контрасту в формоутворення більше всього ком-позиційних можливостей таїть