Однак, у процесі проектування необхідно дотримуватись і міри контра-сту. При занадто різкому, твердому контрасті, відсутності переходу від однієї частини форми до іншої виникає небезпека втрати композиційного зв'язку елементів, а отже, і цілісності форми. Така форма може візуально розпасти-ся на частини.

Контраст, як засіб композиції, мас свої сильні і слабкі боки. Сила його в тому, що побудована на його основі форма виразна і надовго утримується в пам'яті. Позбавлена будь-яких контрастів форма стає млявою і нецікавою, тому що втрачає один із компонентів емоційної виразності.

Парадоксально, але слабкість контрасту - у його силі. Будь-який силь-нодіючий засіб вимагає обережності, його надлишок руйнівний. Використо-вуючи контраст у композиції промислового виробу потрібно подбати, щоб він не виявився надмірним, тобто щоб були дотримані визначений ступінь, міра контрасту.

Для виразності й цілісності конкретного виробу ступінь контрасту має чи-мале значення. Наприклад, коли маленька темне пляма контрастує з великим світлим тлом, ступінь контрасту може бути гранично сильним. Але якщо розмір темного елемента набагато збільшити, так що він наблизиться за розміром до площі світлого тла, ефект контрасту ослабшвє, композиція може стати значно менш вирвзною і суцільною. Це пояснюється тим, що невеликі темні деталі контрастують Із тлом не тільки за кольором і тоном, але і за масштабом. У іншому випадку, одна з ознак контрасту зникає, і кількісна рівність між темним і світлим, власне кажучи, зняло всю гостроту протиставлення. У цьо-му випадку доцільно трохи пом'якшити і світлотіньовий контраст.

Ступінь контрасту композиційних елементів у художньому проектуванні повинен перевірятися ергономістами. Надмірні контрасти здатні викликати передчасне стомлення, а повне відсутність контрасту притупляє увагу пра-цюючого.

2.4 Ескізування

Підхід до вирішення ескізу цілком залишається на совісті його автора. В ескізі вирішуються проблеми структури образу - художник концентрує свої зусилля на силуеті, незвичності ракурсу, підсиленні кольорового звучання. В ескізі виражається художнє кредо автора як живописця, графіка і художника.

Ескіз - це плоскінне зображення, втілення на папері або іншому матеріалі початкових ідей, задумів художника, це емоційне рішення початкового задуму. В ньому художник вирішує характер, пластику ліній, загальний кольоровий стан, намічає конструкцію, призначення моделей одягу, взуття, аксесуарів.Часто при недбалому чи непрофесійному тлумаченні ескізу, при відсутності додаткового малюнку костюм, і в загальному образ, дуже програють в порівняні з ескізом, і він стає бажаним, але недосяжним ідеалом.

„ .. костюм як архітектура — тут вирішуються питання пропорцій... — вважала відома французька модельєрка Коко Шанель, - якщо буде порушена пропорційна цілісність, костюм позбавиться естетичності і, можливо, функціональності." Таким чином, продовження роботи без усунення помилок стає недоцільним. Поява нової форми костюму завжди проводиться розробкою її пропорційних членувань, а також зміною внутрішнього наповнення моделей різноманітними деталями. В кожний новий період розвитку моди створюються свої пропорції і модний ідеал. Композиція костюму — поняття простору, тому при переводі костюму з ескізу в об'ємну форму, обов'язково потрібно враховувати матеріал, бо тканина диктує форму, а форма – конструкцію. В ескізі слід ретельно добирати позу, в якій знаходиться зображувана людина, тому що вона якнайкраще відображає характер, зміст і образ костюму, а також джерело натхнення. В постановці фігури потрібно знайти найбільш виразний рух та стан костюму, єдине вираження сутності і силуету.

Створити довершений виріб без попердньої та послідовної методичної проробки неможливо. Весь процес художнього конструювання поділяється на стадії, що у методичному відношенні мають загальні риси зі стадіями архітектурного проектування і входять у структуру дизайн-проектування. Емоційний вплив об’єкта проектування та його форми, як відомо, - джерело й специфічна основа естетичних властивостей та оцінок. Естетична оцінка проектованої форми – це її емоційна оцінка, з урахуванням ступеня доцільності, соціально-функціонального та конструктивно-технологічного змісту форми,тобто оцінка змістовності об’єкта. Для виявлення всієї сукупності естетичних властивостей, адекватної реальному естетичному сприйняттю та творчому процесу проектування, у ході наукової роботи всебічно аналізуючи їх номенклатуру, за різними фактологічними даними та літературними джерелами. Наочна сутність якості реалізації проекта як естетичного фактора полягає в тому, що загальне враження про реальну форму чи ансамбль обов’язково включає емоційне сприйняття того, наскільки акуратно, ретельно, якісно створено форму чи ансамбль, настільки повно відповідають вони проекту. Системною властивістю всіх естетичних факторів є також багатоваріантність та альтернативність (бінарність) деяких із них, наприклад, таких як композиційна врівноваженість, на відміну від, скажімо, цілісності структури, яка може набувати не двох, а безліч різноманітних значень, проступаючи у різній якісно- кількісній мірі. Вибрана модель відтворює всі фактори естетичної якості та гармонійності. Тендітність,ніжність,примхливість,підступність,авангардність,мудрість, кокетство – основні риси жінки. Жінки у моєму розумінні, героїні над створенням костюмів для якої я саме прагну працювати.

ІІІ. Конструктивно- технологічна частина

3.1. Вибір матеріалів

Тканина володіє властивостями, за які її завжди будуть цінувати люди – вона пластична, прилягаюча до будь-якої фігури, драпірується, здійснює відчуття цілісності силуету із багатим ритмічним життям, грою різних відтінків та кольорів.

Кожна епоха пропонує свої тканини, свої манери її використання в костюмі та сукні. Мовою пластики, самої драпіровки, складок одяг виражає дуже багато. В тому, як накинута на фігуру тканина, читається образ часу, характер людей.

Спочатку носили одяг, складки якої розташовувалися вільно. Потім навчилися ними керувати, підкоряти відповідній системі, створювати пластичний образ. Тканина поступово видавала людям свої таємниці, властивості, її пластична сутність розкривалася поступово і ставала предметом мистецтва.

Одяг є багатошаровим і багатокомпонентним виробом, що складається з основних і допоміжних (але не