Використання легованих сталей, чавунів і корозійностійких кольорових металів і сплавів у деяких випадках дуже дороге або з технічних міркувань недоцільне.

Металеві покриття - це покриття корозійностійкими металами (олово, свинець, хром, нікель та ін.). Хімічний захист полягає у тому, що на поверхні виробу штучно створюють захисні неметалеві плівки, найчастіше оксидні. Електрохімічний захист поділяють на протекторний і катодний.

Протекторний захист полягає у тому, що поблизу матеріалу, який потрібно захистити, прикріплюють протектор (виготовлений з металу, який має менший потенціал). У таких умовах протектор поступово руйнується, захищаючи тим самим виріб.

Катодний захист застосовують для металевих підземних споруд, які приєднують до негативного полюса джерела постійного струму: позитивний полюс заземлений.

Неметалеві покриття - це покриття фарбами, лаками, мінеральними оливами, гумою, пластмасою.

1.8. Загальні відомості про неметалеві матеріали.

1.8.1. Деревина, її властивості, структура, сортамент, застосування.

Деревину різних порід у машинобудуванні застосовують у натуральному вигляді для виготовлення модельних комплектів: кузовів, вагонів, суден, сільськогосподарських машин, різних апаратів. Широко використовується деревина у виробництві. Деревина, відносно дешева, володіє достатніми механічними, фізичними і хімічними властивостями. Вона володіє високою міцністю, пружністю, малою густиною, стійка проти органічних кислот, та їх солей, багатьох рослинних та мінеральних олив. Технологічні властивості деревини забезпечують виготовлення з неї виробів. Вона легко обробляється різанням, добре згинається, досить міцно утримує нанесені фарби і лаки. Недоліком деревини є її анізотропність, гігроскопічність, мала жаростійкість. Штучні дерево-матеріали (фанера, дерево шаруваті матеріали, деревостружкові матеріали і т.п.) у даний час широко використовуються в народному господарстві. Лігностон виготовляють гарячим пресуванням чистої деревини або заздалегідь просоченої розчином глюкози під тиском 15-30 МПа і при температурі 403-413 0К, у результаті чого деревина пластифікується. Лігностон використовують для виготовлення човників у текстильній промисловості, деяких підшипників тощо.

Шпон - тонкі дерев'яні листи. Виготовляють фанеру склеюванням кількох шарів лущеного шпону. Для виробництва водостійкої і міцної фанери використовують фенол формальдегідний клей. Лігнофоль виготовляють пресуванням зусиллям 11-25 МПа і температурі 383-423 0К з березового шпону, просоченого розчином фенол або крезол формальдегідної смоли. Лігнофоль використовують у електромашинобудуванні як електроізоляційний матеріал, для підшипників ковзання. Деревостружкові плити складаються з частинок деревини (стружка), просочених розчином фенол формальдегідної смоли і спресованих у гарячому стані. Вони використовуються для різних деталей машин і меблевих

1.8.2. Пластмаси, їх властивості, структура, застосування.

Пластмасами називають матеріали, основу яких становлять синтетичні або природні високомолекулярні сполуки, здатні під впливом нагрівання і тиску формуватися і при охолодженні зберігати надану їм форму. Заміна металів і сплавів пластмасами приводить до економії собівартості виробів від 2 до 10 разів.

Полімери - це речовини, які утворюються за допомогою синтезу (сполучення) простих органічних речовин.

Прикладом такої простої речовини може бути етилен С2Н4 (Н2=СН2). У результаті полімеризації етилену одержують синтетичний продукт - поліетилен (-СН2-). Полімери можуть бути кристалічної і аморфної будови. Під кристалічною будовою розуміють паралельне розташування ланцюгових молекул у полімері, аморфна будова надає полімерам хаотичного розташування ланцюгів. Щодо нагрівання полімери розділяють на три групи: термореактивні, термопластичні і термостабільні. Термореактивні полімери при нагріванні переходять у вўязкотекучий стан, а потім при тій самій температурі у результаті хімічної взаємодії твердіють і стають нерозчинними. Термопластичні полімери при нагріванні набувають пластичності, а при охолодженні знову переходять у пружно-твердий стан. Термостабільні полімери при нагріванні зберігають свої фізико-механічні властивості аж до температури їх термічного розпадання.

За складом пластмаси поділяють на прості і композиційні.

Прості пластмаси складаються тільки з полімеру (поліетилен, полістирол та ін.). Композиційні пластмаси - багато полімерні: крім полімеру вони містять наповнювачі, пластифікатори, барвники. Наповнювачі. За складом їх поділяють на органічні і неорганічні, а за структурою на волокнисті та зернисті. Наповнювачами служать: деревне борошно, целюлоза, деревний шпон, бавовняні начоси, бавовняні тканини - це органічні наповнювачі; азбестове волокно і тканина, скляне волокно, склотканина, каолін, слюда, кварц, тальк, вапно тощо - неорганічні наповнювачі. Наповнювачі покращують механічні властивості пластмас і знижують їх вартість.

Пластифікатори (складні ефіри, хлоровані вуглеводи та ін.) знижують температуру розм'якшення і склоутворення полімеру, тобто переходу із склоподібного стану у в’язкотекучий.

Поліетилен термопластичний і є твердою, білою, злегка прозорою, жирною на дотик речовиною. Поліетилен використовують: як ізолятор, для виготовлення радіо- і телевізійних установок, деталей хімічної апаратури, труб, цистерн, плівки тощо. Вироби з поліетилену на повітрі стійкі при температурах від + 333 0 до – 333 0К. Поліпропілен - продукт полімеризації пропілену СН3-СН = СН2, який добувають при розкладанні нафтопродуктів. Вироби з пропілену міцні і стійкі проти нагрівання (до 423 0К), проте не дуже морозостійкі (до 308 0К). З пропілену виготовляють труби для гарячої води, плівку, синтетичне волокно тощо.

Поліізобутилен - продукт полімеризації ізобутилену СН2 = С(СН3)2. Він легкий та еластичний, як гума, дуже стійкий проти кислот і лугів. У промисловості його використовують, як ізоляцію і покриттів хімічної апаратури.

Полістирол - продукт полімеризації стиролу С6Н5-СН = СН2. Він водостійкий, має добрі діелектричні властивості, хімічно інертний. Його використовують для виготовлення деталей радіо і електроапаратури, хімічної апаратури і хімічного посуду.

Фторопласти - похідні етилену, де усі атоми водню замінені галогенами. Наприклад, при заміні водню фтором утворюється сполука

СF2 = CF2 тетрафторетилен. Полімеризацією тетрафторетилену одержують фторопласт. Фторопласти використовують для виготовлення сальникових прокладок, втулок, манжетів, деталей хімічної та радіоапаратури.

Фторопласт - біла речовина із слизькою поверхнею, не змочується водою, діелектрик, хімічно стійкий (перевищує всі відомі матеріали), може довго витримувати температуру до 523 0К.

Вініпласт - одержують при обробці поліхлорвінілового порошку (ПХВ). Поліхлорвініл