Пояснювальна записка до кваліфікаційної роботи на тему: «Ваза на долівку»

Зміст

Вступ………………………………………………………………………………3

Розділ I Історія розвитку кераміки ………………………………………….4

1.1 Історико-етнографічні передумови зародження кераміки………...4

1.2 Розвиток кераміки, традиції, школи, асортимент виробів, відомі майстри……………………………………………………………………7

Розділ ІІ Творчий пошук композиції та обґрунтування теми: «Ваза на доліівку» ………………………………………………………………..26

2.1 Художні особливості формотворення керамічної вази…………..26

2.2 Художні особливості декорування вази на долівку………………27

Розділ III Художньо-технологічні особливості виготовлення керамічної вази ……………………………………………………………………...29

3.1 Матеріали, інструменти та обладнання…………………………….29

3.2 Технологічні особливості виготовлення та декорування вази…...30

3.3 Охорона праці та техніка безпеки…………………………………..37

Висновок ………………………………………………………………………...40

Список використаних джерел ………………………………………………..42

Додатки………………………………………………………………………..…44

Вступ

Наші часи позначені небувалим зростанням інтересу до проблем вітчизняної історії, витоків національної куль-тури, до непересічних досягнень минулого. Знання свого родоводу, історичних та культурних надбань предків не-обхідні не лише для піднесення національної гідності, а й для використання кращих традицій у практиці сього-дення.

Досягнення українського народу на ниві мистецької культури неоціненні. Разом із тим якщо розглядати національну культуру як цілісну систему, слід брати до уваги надбання різних місцевостей України протягом тривалого історичного шляху.

Актуальність теми полягає в тому, щоб поглибити розуміння кераміки в українській народній творчості як комплексного мистецького явища. Вивчення образів і художніх особливостей глиняного виробів дозволяє розширити знання про культуру наших пращурів.

Мета даної роботи – дослідити розвиток української кераміки як своєрідного мистецького явища у національній культурі України. Визначити декоративні особливості традиційних українських керамічних виробів. Дослідити керамічний вазу на долівку як різновид декоративно-прикладної кераміки. Показати, що керамічна ваза є унікальним етнокультурним явищем і чудовим та гармонійним довершенням інтер’єру. Охарактеризувати гончарні вироби та їх властивості. Визначити національно-мистецькі особливості у декорі традиційної української кераміки.

Предметом дослідження є керамічний ваза в традиціях та творчій культурі нашого народу.

Об’єктом дослідження є українські глиняні вироби та мистецькі й суспільні явища, що розкривають еволюцію етнотрадицій.

Розділ I Історія розвитку кераміки

1.1 Історико-етнографічні передумови зародження кераміки

Україна багата на поклади найкращих звичайних і каолінових глин різноманітних барв - від білої і кремової до коричневої і темно-сірої, що спричинило значною мірою розвиток великого керамічного промислу ще в найдавніші часи. Прадавні люди були спостережливі. Придивлялися до життя птахів, тварин, до форми рослин. Тоді й підгледіли, як птахи мостять гнізда, а потім обмазують їх глиною, і самі почали заліплювати нею щілини плетеного з лози й трави посуду. Відтоді в такому посуді можна було зберігати сипкі продукти, наприклад, зерно. Тоді ж почали обмазувати й плетені з гілок житла, щоб не дошкуляв вітер. А коли люди спробували розім'яти в руках глиняне тісто, аби надати йому форми, то помітили, що після дощу на глинястих грунтах лишаються сліди. Вони завважили піддатливість вологої глини, її здатність набувати будь-якої форми. А з того моменту, як шматочок глини випадково опинився в багатті й став міцним як камінь, починається історія кераміки, з якою в людське життя увійшло безліч корисних речей.

Перше надбання людства в освоєнні нового матеріалу - посуд. Значення винайдення керамічного посуду важко переоцінити. Це відкриття пов'язане з початком переходу людини до осілого способу життя, а відтак - з розвитком рільництва, скотарства, що своєю чергою сприяло усталенню побуту. Потрібний був досконалий посуд. Керамічний посуд - перший вид посуду, в якому відбилась діяльність людини. Спостережливість і досвід допомогли визначити, що глина буває жирна (мастка) або пісна. Вироби з жирної, тобто пластичнішої глини, коли їх сушать, здебільшого деформуються й розтріскуються. Речі, виліплені з надто пісних глин, взагалі розкришуються. Потрібно було знайти "рецепт" глиняного тіста, який би усунув ці вади. Уламки кераміки неолітичної доби засвідчують, що вже в той час люди збагачували пісну глину жирною, а в жирну додавали пісок, дрібно січену солому, крейду, шамот, вовну, товчений граніт або черепашки, інші знежирювачі. Отже, вже в епоху неоліту людина опанувала перший етап керамічного виробництва, пов'язаний з добуванням і очищенням сировини, гарний, гігієнічний він давав змогу зберігати, а при потребі й транспортувати велику кількість води, молока, напоїв, інших рідин. У цьому зберігали запаси збіжжя, борошна, сушні, меду, жирів тощо. Поява керамічного посуду сприяла тому, що значно збагатився раціон харчування людини: до сирих продуктів і напівзапеченого м'яса з багаття додалися каші, юшки, тобто м'яка, рідка, гаряча, варена їжа. Такий посуд захищав продукти від гризунів, мурах, у ньому вони не так швидко випаровувались і псувались.

Наступним був етап освоєння пластичних можливостей глини, інакше кажучи - вироблялися навички виготовлення кераміки. За неоліту відкрилися різні способи обробки глини - розминання, розкачування, розривання, биття, витягування, видавлювання, ліплення. Головними "інструментами" у цих процесах були руки й пальці людини. За допомогою "дарів природи" - камінчиків, дерев'яних паличок, трісочок, кісток тварин, а також саморобних ножів, лощил і штампів первісні гончарі загладжували стінки посудини, декорували їх.

Поступово набували досвіду сушити глиняні вироби. Основна умова сушіння кераміки - діяти поволі, бо якщо випаровування вологи швидке, виникає ефект надмірної напруги і посуд тріскається. Важливо також рівномірно обвітрювати всі частини виробу, запобігати протягам і високим температурам. З часом про все це довідались перші гончарі.

Випалювання, найскладніша й найвідповідальніша технологічна операція, завдяки якій глина стає керамікою. Високоякісно випалені старожитні речі показують, що тогочасні майстри були обізнані і з тим, як виготовляти різні за розміром і товщиною вироби (надто товсті, з неоднаковою товщиною черепка в різних місцях при високих температурах також псуються). Випалені вироби демонструють