Образ Богородиці з Дитям є своєрідним іконографічним вузлом, з “якого розходяться у різних напрямках образотворчі інваріантні концепції у християнському середньовічному просторі”. Його зображення свідчить про додержання в основних концептуальних рисах візантійської традиції, яка до кераміки перейшла з іконопису. Водночас констатуємо творчий підхід до трактування Богородиці майстрів Гуцульщини та Покуття ХІХ–ХХ століть. За способом подачі образу виділяємо зображення: а) у повен зріст; б) сидячу постать; в) погрудне зображення. Народна інтерпретація образу Богоматері підкреслюється специфікою рис її зовнішності та окремими деталями. Аналізуються сюжетні модифікації теми у творчості О.Бахматюка, Д.Зондюка, М.Цісорковського.

Прототипами численних зображень святого Миколая на гуцульських і покутських глиняних виробах (миски, тарілки, свічники-трійці, кахлі) ХІХ–ХХ ст. були твори іконопису, народної гравюри та ікони на склі. Розглядаються унікальні кахлі І.Баранюка, О.Бахматюка, миски Г.Цвілика та невідомих пістинських гончарів середини ХІХ–першої пол. ХХ століття.

Зображення церков і дзвіниць зустрічається на керамічних виробах майстрів косівського та пістинського осередків (П.Гаврищів, О.Бахматюк, І.Баранюк, Г.Цвілик, П.Кошак). Аналіз особливостей розпису невеликої однобанної церкви на одній із подільських мисок дозволив її атрибутувати як твір П.Самоловича із Бара (Вінниччина).

Фігурні зображення та побутові сценки є майже у всіх типологічних групах кераміки (мисках, тарілках, дзбанках, плесканках, кахлях). Окреслено контекст фігурних зображень та побутових сценок у керамічних виробах: загальні тенденції розвитку українського народного мистецтва (народна картинка, гравюра, малярство, скульптура) та використання художнього досвіду багатьох європейських майстрів.

Перші фігурні зображення на глиняних виробах датуються ХІІІ–ХІV ст. Однак, на думку деяких дослідників, кахлі з такими зображеннями не були рідкісним явищем уже в ХІV–ХVІ ст. Загального поширення побутові сценки набувають із ХVІІІ ст., а їх розквіт припадає на другу половину ХІХ ст., коли побутова тематика розписів глиняних виробів відтворювала різноманітні сфери життя. Це пояснюється змінами мистецького стилю на рубежі ХVІІ–ХVІІІ ст., які в декоративно-ужиткове мистецтво привнесли жанрові сюжети, нові геометричні, рослинні та геральдичні мотиви.

ХVІІІ ст. на глиняних виробах почали зображати сцени праці (кахлі “Пряля” С.Перепілки). Косівські кахлярі кін. ХІХ ст. відтворювали роботу пастуха, ткача, мірошника та гончаря. Однак найпоширенішою була тема “оранки”. Особливої мистецької довершеності в інтерпретації цього сюжету досяг О.Бахматюк, миски і кахлі якого розглядаються в контексті аналогічних творів словацької та польської кераміки. Композицію “оранки” митець інколи доповнював мотивами “Всевидячого Ока”, “Сонця”, “Місяця”, виноградних грон, багатопелюсткових розет.

До поширених побутових сцен відносимо сюжет “водіння ведмедя” (сунківські кахлі кін. ХVІІІ–поч. ХІХ ст., гуцульські та покутські глиняні вироби ХІХ ст., зокрема миски Д.Зондюка, І.Баранюка, О.Бахматюка, П.Цвілик), сцени у корчмі (Косів, Пістинь, Бар). Розглядаються одинарні, парні та шестифігурні зображення у різних типологічних групах кераміки.

У різних типологічних групах кераміки ХVІІІ–першої пол. ХХ ст. є також сцени полювання на зайця, ведмедя, птахів, однак найпоширенішою була тема полювання на оленя (І.Баранюк, О.Бахматюк, Д.Зондюк, П.Цвілик, Н.Вербівська, сунківські майстри).

Побутові сюжети на глиняних виробах відображали різні сцени народного життя: стосунки між людьми, обрядові дії, відпочинок та працю. Вони відзначаються лаконізмом структури, виразністю зображень, індивідуальним підходом у трактуванні кожного мотиву чи його елементу, яскравими локальними особливостями. Керамічні твори українських майстрів із побутовою тематикою за варіативністю композицій та художньою характеристикою образів можна вважати унікальними серед європейських зразків того часу.

Розділ ІІ Творчий пошук композиції та обґрунтування теми: «Ваза на доліівку»

2.1 Художні особливості формотворення керамічної вази

Кераміка є одним з найдавніших виявів матеріальної та духовної культури українців, упродовж століть гончарі різних поколінь створювали речі необхідні людям у побуті. Раніше мистецькі якості виробів сприймалися невіддільно від їхньої ужиткової функції. Речі цінували передусім саме з погляду користі, практичної придатності для господарства. У наш час твори народного мистецтва зі сфери матеріальної дедалі частіше переходять у світ духовних цінностей, які потребують уваги й охорони, а також всебічного вивчення. Будь-який інтер'єр має сумний вигляд, якщо в ньому знаходяться тільки необхідні меблі і немає ніяких прикрас, які б доповнювали обстановку, оживляли її. Керамічна ваза надає житлу особливого тепла та затишку.

Гончарська праця завжди була шанованою. А серед майстрів панувало повір'я про "божественне" походження їхнього ремесла. Про "божественність" згадуєш, коли з вологої глиняної маси натхненно формується красивий керамічний виріб, сповнений природної сили.

З несформованого шматка глини ніби виростає глечик. У цей момент думається і віриться, що попадуть ці вироби у добрі, теплі руки і усміхнеться обличчя, і подобрішають серця хоч на мить біля тієї краси. Процес створення виробу то діалог з тим що цієї миті народжується в руках, радість чекання і нарешті - побачення зі своїм.

Приступаючи до вибору моєї кваліфікаційної роботи, я думала над тим, яку роль буде відігравати мій виріб в інтер’єрі, як він буде використовуватись. Багато різних виробів можна виконати в кераміці: глеки, дзбанки, тарілки. Та я вирішила обрати темою своєї кваліфікаційної роботи «Ваза на долівку». Мені захотілося, щоб цей керамічний твір мав як декоративне, так і утилітарне призначення. У своїй роботі я ставлю за мету поєднати в єдине ціле художні якості з практичною доцільністю. Створивши своєрідний синтез між орнаментом і сучасною формою я добилася бажаного поєднання двох різнобічних стилів. Таким чином моя ваза нагадуватиме цілком свідоме відображення минулого й сучасного покоління в цілому.

2.2 Художні особливості декорування вази на долівку

Сильним засобом в народному образотворчому мистецтві є орнамент, який посилює художню виразність твору, підкреслює красу його окремих частин, облагороджує його матеріал. Орнамент тим краще поєднується з формою виробу, чим більше він її