У створенні композиції, я використовувала в основному стилізовані рослинні мотиви, завитки, квіти. Переглянувши ілюстрації виробів майстрів з різних осередків, композиційні вирішення на тарілках, вазах, куманцях та інших виробах, я створила власну композицію, яка гармонійно та пластично підкреслила підкреслила форму вази. При виконанні рослинних мотивів я користувалася злагодженістю форми та кольору орнаменту для досягнення бажаних декоративних ефектів. Композиція створена на злагодженому співвідношенні великих і дрібних елементів. В оздобленні я використовувала пропорційні співвідношення в розміщенні основних мас у кожному фрагменті, зокрема, і в цілому виробі. Я намагалася створити насичений перехід форм, яким притаманна виразність, не обмежуватись певним обрамленням, так, ніби пластичні елементи в’ються і проростають з самої вази.

Сучасна декоративна кераміка володіє багатою палітрою різноманітних барв. Пошук шляхів ефективного та оригінального застосування в оздобленні декоративно-живописних засобів я почала з поєднання кольористики з інтер’єром. Так, як в інтер’єрі притаманна градація кольорів від пастельного до синього, я, відповідно, використала саме таку палітру в декоруванні вази. За допомогою зіставлення різних відтінків синього кольору та жовтих плям, я намагалася відтворити все багатство та красу декору в кераміці.

Розділ ІІІ Художньо-технологічні особливості виготовлення виробу

3.1 Матеріали, інструменти та обладнання

Для формування гончарних виробів використовують гончарні станки з електроприводом, або станки з ножним приводом. Робочим органом гончарного станка є верхній горизонтальний круг діаметром 250 мм з нанесеними концентричними колами. Круг обертається проти годинникової стрілки. Гончар бере на центр круга необхідну кількість матеріалу встановлює на центр круга і міцно закріплює її. Приводиться в рух круг, а гончар обтискає глину двома руками в форму пів-сфери. Далі гончар переносить зусилля пальців рук для формування конічної фігури, витягаючи глину вверх. Одержавши стійкий вертикальний конус, гончар осаджує його до форми пів-сфери і натиском великого пальця правої руки намічає центр майбутнього виробу. Починаючи є центр майбутнього виробу. Починаючи з центру лівою рукою з середини, а правою з наружі формується вертикальна стінка циліндра майбутнього виробу. Із циліндричної заготовки гончар формує виріб за своїм бажанням або за заданим шаблоном.

Існує спосіб формовки гончарних виробів в основному тарілок, тарелей та неглибоких мисок з допомогою гіпсових форм, що встановлюється замість диска гончарного круга і зовнішнього шаблона. На вертикальний вал гончарного круга встановлюють гіпсову форму, яка має сформувати внутрішню поверхню виробу, наприклад тарілки. На гіпсову форму ложать заготовку глини в формі паляниці міцно притискаючи масу до гіпсової форми. Зовнішню поверхню (дно перевернутої тарілки і вінця формуються шаблоном). Вироби підсушуються на гіпсових формах.

Компресор — пристрій для стиснення і подачі повітря під тиском у пульверизатор,який заряджають потрібною для даного випадку поливою. Підносять пульверизатор до предмета так, щоб трубка була направлена під гострим кутом до поверхні предмета, приводять його в дію і розпилюють поливу тонким шаром. Під час фарбування пульверизатор переміщують, направляючи струмінь на слід з різних боків. Після цього надлишок поливи вилучають з розпилювача струменем води.

Для роботи з глиною використовуюь різноманітні стеки (дерев’ні, пластикові) та шаблони для загладжування та проминання деталей. Петлі різної конфігурації, за допомогою яких опрацьовуюь декор на виробі та надають йому потрібної форми. Різець потрібен для вирізування деталей. Турнетку використовують як підставку для виробу та обертання його. Ангобові візерунки малюють медичною грушею.

3.2 Технологічні особливості виготовлення та декорування вази

Глина – дуже поширений, легкодоступний природний матеріал. Видобуток її, приготування до роботи та й сама робота і з нею не потребують якихось складних або особливих інструментів чи навичок. У людських руках глина вельми «слухняна». Її можна переминати, давити, рвати, м'яти, бити, сплющувати, тягнути, розкачувати, загладжувати, витискати. Вона легко набирає будь-якої форми. Кожен, хто хоч щось пробував ліпити з неї, мав можливість пересвідчитися в цьому. А коли вийшов невдалий «твір», його неважко переробити – досить лише знов змочити глину водою, вимісити грудку й почати все спочатку.

Свою вазу я ліплю методом формування в гіпсовій формі та ручним формуванням. Перед початком роботи глиняну породу необхідно перетворити на глиняну масу. Лише тоді вона буде придатна до роботи. Від добротності глини залежить якість майбутніх керамічних виробів. Навіть у найчистішій глині трапляються камінчики, гілочки інші домішки, які під час випалу можуть спричинитися до руйнування виробів. Процес очищення глини від домішок називається вимулюванням. Роблять це так: глину засипають діжку, заливають водою й розколочують лопатою або веслом однорідного рідкого стану. Потім цю рідину перепускають крізь сито. Смітинки лишаються на ситі, а рідку, але вже чисту глину потім треба збезводнити.

Приготоване таким чином глиняне тісто добре переминають перебиваю у руках, щоб вибити з нього повітряні кульки. Потім, використовуючи дерев'яні молотки — довбні, збивають на долівці у великі грудки — валюшки (їх також називають вальками, кулями, кобилками, бабами). Готову валюшку вкладають на стіл і дротом або струною перетинають на тонкі платівки. Під час такого перетинання видаляють останні, найменші домішки.

Для того, щоб вручну формувати з пластів керамічні вироби, необхідна деяка практика, щоб знати потенційні пластичні та конструктивні можливості матеріалу. Ручним способом в гіпсових формах відформовують найрізноманітніші вироби. Це можуть бути і тарілки, миски, макітри, і глечики, кампи, папільні, і напільні вази.

Поставивши суху гіпсову форму, конфігурація якої найбільше підходить, потрібно очистити її від