Набивати можна двома шарами. Перший шар має товщину 3-3,5 мм. Таким чином, керамічна маса рівно, без щілин, вкладається по формі при порівняно невеликому зусиллі натискання пальцями. Потім таким же чином вкладаютьть другий шар такої ж товщини. За допомогою тонкого дроту вимірюємо товщину стінки в різних місцях, знімаючи зайву глину так, щоб товщина була всюди однаковою. Витягнуті з гіпсових форм частини виробу "підганяють" до необхідних розмірів, підрізаючи і вирівнюючи їх. Масу що вийшла за край зрізають стеком. Потім вигладжують поверхню. Необхідно слідкувати, щоб товщина стінок була однакова і дорівнювала 7-9 мм. Через кілька годин гіпс вбирає частину вологи з глини і утворюється міліметрова щілина між стінками форми і глиняного виробу, що дозволить легко звільнити його.

Для того, щоб сформувати пласт, необхідно мати планшет, на якому повинен бути шматок тканини, прикріплений до планшета двома рейками(1см - висота). На ньому з глиняного тіста формують пласт. Старанно втискаючи шматок до шматка, не залишаючи тріщин і повітря, набирають шар за шаром потрібну товщину, а потім вирівнюють верхню площадку пласта. Вирізують з пласта форму потрібної конфігурації. Вирізавши всі деталі, з’єднують стінки вази. Необхідно уважно опрацювати місце з'єднання, продряпавши і змочивши лікером, далі міцно "зшити" стеками.

Так як висота отриманої форми недостатня, я нарощую її додатковими смужками пласта, змочивши верх стінок млікером. Підліпивши шматочками глини стикування і загладивши поверхню, я приступаю до опрацювання форми вази, яка відповідає задуму. Потрібно слідкувати за товщиною стінок. Місця з'єднання частин майбутньої вази продряпуємо стеком і змащуємо шлікером . Після з’єднання усіх частин за допомогою стеків і вологої губки вирівнюємо ззовні і зсередини стінки вази.

Використовують різні способи декорування. Декорування по сирому черепку та декорування по сухому або лише підсушеному черепку. Для розпису ангобами використовують ту ж глину що і для формування виробів, але з введенням красячих окислів, або використовують глини близькі по технологічних характеристиках, але різні по окрасці після їх випалу.

Перед нанесенням ангобу виріб потрібно підв’ялити. Підвищена вологість призводить до розкисання виробів, тоді як нанесення ангобу на сухі та напівсухі поверхні стінок може спричинити до підскакування його при сушінні та випалюванні. Ангоб ретельно перемішується до консистенції сметани, Надміру розбавлений водою ангоб лягає затонким шаром і не дає бажаного кольору. Розрізняють такі засоби нанесення ангобу на метеріал: поливання, занурювання, нанесення пензлем, а також механічний – пульверизатором.

Ангобові візерунки малюють медичною гумовою грушею. Цей засіб використовується здебільшого для невипаленого черепка, а також для прикрашання теракотових виробів. Якщо автор зодумав прикрасити виріб малюнком, то поверхню заготовки попередньо розмічають, а потім наносять його контури.

Гончарні вироби необхідно сушити до найменшої залишкової вологості, щоб під час випалювання вони не вибухнули в горні й не пошкодили ті вироби, що стоять поруч. Хоч виріб сушиться довгий час в атмосферних умовах, остаточно він не висихає. Процес сушіння - не проста справа. Під час сушіння не тільки зменшуються розміри виробу, але й часто виникають тріщини та деформація череп'янка

Сушіння відбувається завдяки різниці температур між зовнішніми і внутрішніми шарами череп'янка. Вода випаровується з зовнішньої поверхні. Допомагають сушінню капіляри - відкриті пори черепка. Швидке сушіння видаляє воду тільки з поверхні виробу. Просочування води із внутрішніх шарів виробу відстає, внаслідок чого волога нерівномірно розподіляється у заготовці. Швидке сушіння призводить до жолоблення або ж до розтріскування виробу. Ось чому слід повсякчас пам’ятати, що сушіння потребує постійного нагляду.

Також треба враховувати лінійне та об'ємне скорочення розмірів виробу. Воно становить 6—7 відсотків. Однорідність та зернистість робочої маси впливає на рівномірність переносу води від внутрішніх шарів сирця до зовнішніх. Вода в погано перемішаній масі розподіляється не однаково і через те випаровується нерівномірно.

Виріб слід покривати вологою тканиною на деякий час, щоб запобігти інтенсивному висиханню його. Якщо ваза сушилась в теплому місці і стояла денцем униз тривалий час, то неодмінно виникає тріщина, яка поступово розширюється знизу вгору. Захищене денце висихає повільніше, ніж вінчик, і досить стиснення вінчика до шкіротвердого стану, щоб виникла тріщина.

Тріщина може утворитися і при умові дотримання всіх правил сушіння, якщо під час виготовлення в деякі місця виробу була вчавлена м’якша глина.

Після того, як керамічна ваза сушилася довгий час в звичайних атмосферних умовах, її кладуть на 1,5-3 години в муфельну піч для додаткового просушування при температурі 150 градусів. Спочатку температуру в печі треба підвищувати повільно; пари води у цей час мають виходити через спеціальні отвори. Як тільки волога зникне, необхідно через кожні 30-40 хвилин підвищувати температуру на 50 градусів, і так до 400 градусів, коли виріб почне червоніти. Це означає, що з глини вийшла хімічно зв'язана вода. Тепер можна піднімати температуру в пічці на 100 градусів через кожну годину часу, і довести її до 800-900 градусів. Цю температуру слід витримати на протязі однієї години і відключити пічку.

В перші години охолодження має бути сповільненим, поки температура не зменшиться до 450-400 градусів. Цей період називається закалом. Електричні печі починають вистигати зразу