Напої, котрі виливались з утроби посуду, очевидно, асоціювалися з кров'ю жертовних тварин, їхньою магічною життєвою силою. [2]

1.2. Традиції, школи, типологія образів лембиків, відомі майстри

Фігурний посуд у вигляді тварин і птахів побутує на Україні з давних часів. Щоправда, порівняно з попередніми епохами він значно змінив свою функцію. Раніше такі вироби використовували як святковий ритуальний посуд. Без баранця, наприклад не відбувалося жодне весілля. Наповнивши медом чи іншим смачним напоєм, його підносили молодятам. [14, 58] Лембик символізує родинний добробут, заможність. Напої, котрі виливались з утроби посуду, очевидно, асоціювалися з кров'ю жертовних тварин, їхньою магічною життєвою силою, що було пережитком давніх язичницьських обрядів. Семантика цього посуду підсилювалась і тотожною символікою глиняної уявної вовни, якою оздоблювались ці вироби. Бараняче руно символізує родючість. Вважалося, що баранець приносить щастя. Тепер фігурний посуд більше використовується лише як окраса інтерєру, тобто він виконує, в основному, декоративну функцію. [14, 58]

Композиційне вирішення посудин-левів усталене: вони мають циліндричний тулуб, виточений на гончарному крузі, до котрого доліплюються ноги, голова, хвіст, рельєфні прикраси, що імітували вовну. Тварини стоять, закинувши хвіст на спину, піднявши трохи голову і відкривши рот, у якому є отвір для виливання рідини. Форми масивні, узагальнені статичні.

Можливо гончарі наслідували форми металевих акваманілів (водоліїв), що набули поширення у Західній Європі у ХІІ-ХVІст., а у Київській Русі відомі від ХІІст. (у Києві знайдені бронзові акваманіли домонгольського часу у вигляді барана і козла, у Переяслав-Хмельницькому та Чернігові — у вигляді лева, на Івано-Франківщині — крилатого грифона).

Фігуративними деталями оздоблювалися шийки закарпатських корчаг, дзбанків Прикарпаття, подільських і полтавських куманців – ритуальних посудин для вина у вигляді колача. [11, 73-74]

Лембики – це зооморфні прототипи баранців, оленів, коней, биків, цапів, левів. Кожна посудина має свою образну семантику. Через напій людина наділяється рисами, символом яких є тварини.

Баран - символ чоловічого начала, творчої енергії, оновлення, сонячної сили, благополуччя, багатства, ситості, достойності; водночас баран - символ глупоти, нерозумної, впертої людини. Символ барана означає справедливість, волю, чеснотність й оптимізм.

На Кавказі образ барана - символ ситості, достойності, покровителя дітородження.

Баранячі роги - емблема земної рослинності, її пробудження і розквіту весною. Рослинні пагони у вигляді завитка дуже схожі на баранячі роги. На кераміці вони зображені як такі, що виростають із чотирикутника, яким позначали землю, торкаються до зигзагу - знака води. У зв'язку з тим, що баран символізував рослинність, очевидно, і виникло міфологічне уявлення про бараняче руно - символ родючості.

У весняних обрядах баран символізував воскресіння рослинності. Ще у 1911 р. У.Т.Олькотм у книзі "Легенди зоряного світу" розповідав, що через два тижні після дня весняного рівнодення "ввесь Єгипет тріумфував від радощів, що настало панування Овна. Народ прикрашав барана квітами, з урочистістю водив його в процесії". Це і є те древнє язичницьке свято, що перетворилось у Християнську Паску. Тому їжа на Паску в різних країнах Європи включає смаженого барана. Дерев'яну фігурку тварини носили поряд із зображенням Христа. На ранньохристиянських малюнках Ісус Христос зображувався у вигляді ягнятка. [10]

Баран — у багатьох народів знак Божої благодаті, багатства, родючості. У важливі, доленосні моменти життя (скажімо, на весільному посаді) українці сідали на волохату овечу шкуру, аби в них завжди був достаток і все велося успішно. Вівця, ягня — жертвенна тварина, символ смирення, невинності, безмежної любові.

Бик - символ бога землі, родючості і плодючості, сили Сонця, а також фізичної сили, здоров'я, працелюбності. Бик уособлював плодючість не лише землі, а й чоловіка, його мужність, воїнську доблесть, безсмертя. І коли , це стало ще одною причиною сакралізації бика, який почав символізувати Небо і Сонце, згодом став символом бога землі і плодючості, а також чоловічого начала, фізичної сили і здоров’я. Як приклад, можна тут згадати трипільські жіночі статуетки, що сидять на бикоподібних крісельцях. Пізніше бик стає ще й уособленням господаря, а корова – господині, трудівниці, хранительки домашнього вогнища. За біблійною мудрістю образ бика пов’язаний з достатком і добробутом людей.

Лев - уособлення влади і самоствердження, адже його називають царем звірів. Він – символ царственої влади, світоносний символ вогню, сонця. Символ лева розкриває древню містерію жертви і закони воздаяння, означає божественну владу, силу, заступництво і захист. Він також часто символізував мужність, непохитність і самовідданість у боротьбі. Лев в християнстві втілює ідею майбутнього воскресіння. Така символіка пов’язана з середньовічними уявленнями про те, що леви народжуються мертвими й оживають від подиху або рику батьків на третій день. Середньовічне переконання в тому, що леви сплять з відкритими очима, призвело до численних зображень левів на комірах, загорожах, дверях палаців та усипальниць по всьому світу.У геральдичних системах лев уособлює розсудливість, твердість, стійкість. На емблематичному рівні лев – знак відваги, сили, хоробрості, а також великодушності й милості. Це один з найулюбленіших і найпопулярніших образів української геральдики. Таким чином, в образі лева втілюється архетипічна ідея влади, сили і мужності. Ще один аспект символіки образу лева – повний контроль прихованих пристрастей (лев, що мирно спочиває поруч з вівцею в пророцтві Ісаії), трансформація неприборканого гніву й агресивності. У цьому образі чітко означені характеристики героя: унікальність, божественність народження, дарована влада та сила, що відрізняє його від інших людей, шлях боротьби, смерті і воскресіння, трансформації та переродження, перемоги над несвідомими, дикими імпульсами. Традиційний