Олень – це сприятливий символ, що асоціюється із сонцем, сходом сонця, світлом, чистотою, оновленням, відродженням, творенням нового і духовністю. Через схожість рогів оленя з гілками образ оленя поєднано з Деревом Життя. Крім того, роги оленя символізують сонячні промені, родючість. Дорослий олень-самець – сонячна емблема достатку, благополччя, благородства і величі.

Подібно до орла та лева, олень – споконвічний ворог змії; символічно він сполучений з небом і світлом, тоді як змія асоціюється з ніччю та життям під землею. Олень у герці зі змією символізує конфлікт позитивного та негативного, світла та темряви.

Як орел і кінь, олень є посередником між небом та землею, посланцем богів. На оленях пересувались хетські, шумеро-семітські та синтоїстські божества, олені запряжені у візок Часу та Різдва.

Найхарактерніші ознаки оленя – стрімкість, грація та краса; можливо, тому оленя пов’язують із поезією та музикою. У середньовічному мистецтві Заходу олень символізував усамітнення та незайманість, а в японській поезії – самоту й любовну млість. У слов’ян олень вважався уособленням предків. За повір’ями, він умів творити різні чудеса, говорити людським голосом. У предковічних колядках олені, як і коні, переносять душі померлих у потойбічний світ. Оленя зараховували до царствених тварин: він керує всіма рогатими тваринами. У Біблії спраглий олень порівнюється з душею, що прагне Бога. Такий сенс вкладається і в зображення оленя на хрестильних купелях та в релігійному живописі, коли він п’є з джерела біля підніжжя хреста.

Існує ще з часів первісних мисливців, коли м'ясо цієї тварини було основною їжею, шкіра була потрібна для пошиття одягу й спорудження житла, а з кісток та рогів виготовляли зброю і прикраси. В народній міфології небесний олень на своїх рогах несе сонце. 

Кінь - символ вірності та відданості. істота, яка має зв'язок із потойбічним світом, маючи здатність передбачити лихо чи смерть свого господаря, бути віщим, а також бути провідником на "той світ". це атрибут вищих богів та святих. Кінь символізує інтелект, мудрість, вельможність, світло, динамічну силу, моторність, швидкість думки, плин часу. Це типовий символ родючості, мужності й потужної влади. Також цей образ є древнім символом циклічного розвитку світу явищ (коні, що виносять Нептуна з тризубом із морського виру, втілюють космічні сили первісного хаосу) . Символ коня також пов'язаний із поклонінням сонцю. За древніми переказами сонце їде небом на колісниці, запряженій огненними кіньми. В християнстві кінь - образ безстрашного віщуна віри, нестримного, готового до самопожертви. Кінь уособлює неприборкані пристрасті, природні інстинкти, несвідоме.

Кінь - символ циклічного розвитку світу, нестримних пристрастей та інстинктів, чоловічого начала, інтуїтивного пізнання, у слов'ян-язичників - символ смерті і воскресіння сонячного божества, багатства, могутності, степу, швидкості, волі.

У багатьох народів світу кінь вважався священною культовою твариною. Зокрема, у Стародавній Греції кінь був атрибутом бога пекла Аїда. Кельти, деякі стародавні слов'янські племена вірили, що душі померлих несуть у потусторонній світ саме коні. Ось чому у древніх захороніннях часто знаходять череп, упряж коня.[10]

Коза , цап - символ воскресіння предка народу, алегоричний образ чорта, за його образом і подобою, символ малозначущості, скептицизму і недовіри, емблема людини, на яку постійно "звалюють" чужі провини. 
Коза у різдв'яних обрадах - символ воскресіння предка народу після смерті. Однак, коза також знак розсудливості, розуму й догадливості.

Головними керамічними осередками виготовлення фігурного посуду у ХХст. були Київщина ( Васильківський майоліковий завод) і Полтавщина ( Опішнянський завод «Художній керамік»). Відомими майстрами є Д. Головко, М.Денисеко, І.Білик, В.Біляк, Г.Пошивайло, М.Китриш, М.Піщенко, та ін.

Упродовж всього життя Д.Ф.Головко відстоював позиції суто рукотворного способу виготовлення кераміки. Найдрібніші деталі декору він точив на гончарному крузі. Проте саме він на початку 1950-х років запропонував масове тиражування композиційно складних фігурних посудин способом лиття.

Музей українського народного декоративного мистецтва в Опішні володіє значною колекцією неповторної спадщини художника. Збірка різноманітна, охоплює тридцятирічний період творчості митця з повоєнних часів до 1975 року. На виставці до 100-річчя з дня народження великого майстра представлено все багатство його творчого доробку: великі декоративні фігурні посудини та скульптура, традиційні українські посудини – плескачі та куманці, вази та малі скульптурні форми. Кожен з пишних баранців, дивовижних козликів, струнких оленів має своє неповторне обличчя, свій характер. Добрий казкар Д.Головко магією свого таланту та великої праці оживив їх, вклавши в них свою душу, знання, уміння.

Творчість Дмитра Головка – своєрідне та дивовижно багатогранне явище, а невтомна фантазія гідна подиву. Живильним джерелом його творчості є естетичний ідеал, що походить від рідної землі й української пісні, від народної мудрості.

Справу великого майстра гідно продовжують його нащадки – син Михайло Дмитрович та онуки Валентин та Христина. Вони також художники-гончарі, кожен зі своїм творчим почерком. Роботи членів родини художника представлені на виставці.

Роботи Михайла Китриша є класичними зразками сучасної народної кераміки. Майстер у творчій роботі віддає перевагу декоративній скульптурі: виготовляє традиційний для гончарства Опішного зооморфний посуд у вигляді левів, биків, баранів, козлів. У руках гончаря вони перетворюються на унікальні скульптури зі складними, притаманними лише їм декоративними елементами образотворення. На цій ниві Михайло Китриш виявив себе прекрасним інтерпретатором давніх традицій гончарної пластики Опішного, значною мірою доповнивши її численними технічними прийомами декорування посуду. Твори мистця вражають своєю художньою довершеністю: красою силуету, пластичною досконалістю ліпленого декору і підкресленою повнозвучністю кольорів. Кожен твір