в’язкість та інші властивості. При додаванні електроліту вологість знижується до 32-40%, текучість шлікеру збільшується за рахунок відштовхування частинок глини одних від одних. Тобто електроліт не допускає їх зближення дозволяє звільнитися частині зв’язаної води.[7, 35]
Приготована для формування глина повинна бути не тільки пластичною, але й однорідною, різноманітні домішки: камінці, уламки, приведуть до розриву черепка, а також, якщо глина не буде добре перем’ята, в її товщині залишуться пухирці повітря. Для цього глину переминають у руках, щоб відчути пальцями і вийняти зайві домішки.
Використовуються також природні і штучні спіснюючі матеріали – добавки до пластичних чи масних глин, завдяки яким значно понижується коефіцієнт висихання. До природних відносять кварц, кварцовий пісок, кремінь, каолінові відходи. Набільш доступний кварцовий пісок.
При декоруванні виробів художньої кераміки використовують глухі і прозорі , кольорові і матові поливи. Завдяки поливам черепок стає щільнішим і не пропускає воду, оскільки полива являє собою скловидне покриття товщиною 0,1 – 0,3 мм. Це скловидне покриття утворюється на керамічних виробах внаслідок розплавлення на їх поверхні спеціально нанесених сумішей проходить завдяки випалу при досить високих температурах, що спонукає до уиворення легкоплавких силікатних сполук. При нагріванні полива спочатку розм’якшується, стає тягучою, а згодом рідкою. У рідкому стані вона проникає в пори черепка і при охолодженні міцно закріплюється на його поверхні. Охолоджуючись рідке покриття рівномірно переходить у твердий стан.
Гіпсомодельний круг призначений для виготовлення моделі посуду токарним способом ручними різцями, спеціально виготовленими для такої роботи.
Для формування гончарних виробів використовують гончарні станки з електроприводом, або станки з ножним приводом. Робочим органом гончарного станка є верхній горизонтальний круг діаметром 250 мм з нанесеними концентричними колами.[4]
Основними інструментами є деревяні стеки різної конфігурації і металеві петлі, різці, лінійки, поролонові губки, пензлики , груші для розпису ,штампи для декорування, сита. Також використовують різноманітні шаблони, гіпсові моделі , гіпсові форми, деревяні щити, пульверизатори.
Технологічні особливості виготовлення та декорування лембиків
Кераміка не любить гострих кутів, тонких і розташованих задалеко деталей, які при нерівномірному висиханні відколюються від «тіла» виробу (чи відколються вже у випаленому виробі). Для кераміки характерна обтічна , загладжена форма, щоб з виробу можна було зняти гіпсову форму, і вилити з шлікеру. Глина в сирому стані дуже тяжка, тому при можливості треба робити порожнини, які не мають бути закриті. При випалі з високою температурою повітря всередині нагрівається і виріб може вибухнути, тому треба робити маленькі непомітні отвори. Самі стінки керамічного виробу мають бути монолітом рівномірної товщини 6 – 8 мм. Нерівномірна товщина і неякісне формування призведе до деформації і тріщин при сушінні і випалюванні.
Для виконання скульптурного посуду в матеріалі, перш за все мені були потрібні гіпсові форми, для формування основних обємів. Для цього я розробила креслення кругоциліндричних форм, за якими виготовляла гіпсові моделі. Я закріпила на гіпсомодельному крузі точно по центру циліндричну форму, в яку залила розведений гіпс. Не чекаючи поки гіпс застигне, я зняла форму і почала виточувати спеціальними металевими різцями. Готову модель я зняла зі станка і покрила концентрованим мильним розчином. Потім відміряла середину моделі і встановила модель на горизонтальну гладку поверхню. По відміченій осі я відділила глиною половину моделі і закріпила циліндричну форму. Після того, як перевірила відсутність щілин, я залила гіпс до верхньої точки моделі. На отриманій половинці форми гострим металевим стеком я зробила 2-3 конусні заглиблення. Потім змастила внутрішню половину форми мильним розчином, наклала циліндричну флорм і зняла ще один гіпсовий відбиток. На торці форм зробила чотири заглибини і доливши гіпс на висоту 4-6 см зняла форму дна виробу. Потім зняла форму лотка , для того щоб край виробу мав рівномірну товщину.
Спосіб відливання базуэться на властивості гіпсового форми вбирати в себе воду з рідкої керамічної маси зі створенням на внутрішній поверхні більш щільного шару маси.
Товщина відлитого виробу залежить від часу, за який набирається черепок і властивостей шлікеру ( вологості, пластичності і гранулометричного складу). Для того щоб його приготувати. На сучасних керамічних заводах глина з усіма компонентами проходить процес помолу в кульових млинах. Після цого проціджується через вібросито і зберігається в підземних басейнах, звідки поступає на робоче місце для відливання в гіпсових формах.
Шлікер заливають кухлем у сухі чисті гіпсові форми, доливаючи по мірі втягування його в пори форми. маса заповнює ввесь простір форми і волога зі шлікеру рівномірно втягується в стінки. Шлікер доливають протягом 15-20 хвилин, постійно слідкуючи за набраною товщиною черепка. Якщо товщина достатня, то шлікерну масу зливають, залишаючи гіпсові форми з осілою глиною підтужавіти на три години. Пластмасовим стеком зрізують залишки маси, яка залишається на гіпсових формах після заливання. Потім обережно роз’єднують кожну форму. Вироби виставляють на рівну поверхню і дають підсохнути, щоб можна було брати до рук і не деформувати при цьому. Стеком зрізують залишки глини у місцях, де половинки форми стикались між собою і загладжують вологою губкою. Зрізання залишків шлікерної маси і загладжування швів найкраще робити на турнетці.
Відлитті форми я з’єднувала так, щоб тулуб і голова баранчика чи оленя були сполученими посудинами, для виконання утилітарної функції. У деталях я відзначала місце з’єднання, вирізала отвори, краї навколо отворів продряпувала, змащувала шлікером, зєднувала деталі і проминала стеком із зовнішньої і по можливості із внутрішньої сторони.
Окремі деталі формувала ручним способом. Ніжки та інші круго-циліндричні