Ручка також важливий елемент в пактичності і композиційній цілісності виробу. В свїх лембиках я формувала ручки способом розтачування глини в довгу циліндричну форму. Потім руками надавала потрібної форми і прикріплювала до “тіла” виробу.

“Мордочка” лембика має бути у формі лотка піднятого вгору, для зручного виливання рідини. Також зробила отвори з кришечками для наливання вина.

Роги є однією з найяскравіших ознак баранців і оленів, тому я їм надалпа особливої пластичності і динаміки. Роги я формувала за допомогою пласта. Для надійності вони кріпляться до голови і до шиї в кількох точках. Роги “Оленя” я вирізала за картоном, потім прикріпивши доліплювала обємні частини. Роги “Баранця” і “Барана” я спочатку формувала руками, а потім прикріплювала.

Прикріплюючи кожну деталь, я слідкувала за щільністю, щоб уникнути тріщин. Формуючи посуд я уникала гострих і тонких деталей.

Перед декоруванням я акуратно загладила вологою поролоновою губкою всі нерівності на поверхні посуду.

Завдання декору – не нашкодити формі , а добитися органічного зв’язку між формою і декором, тобто декор має збагачувати форму. Керамічний виріб робить привабливим міра використання декору. Кераміка не любить складного, деталізованого, задрібного декору. Обтічні, грубуваті форми керамічних виробів потребують спрощеного, виразного орнаменту, що складається з побільшених елементів, має лагідні, гнучкі лінії малюнка. Кераміка не любить і яскравої багатобарвності, строкатості. Теплі земляні кольори глини тяжіють до стриманої колірної гами. Орнамент не повинен заважати сприйманню форми речі, не повинен “розбивати” її. Він має підкорятися формі, підкреслювати її. Орнамент повинен бути доречним. Сформовані вироби декорують багатим ліпним декором, який позначає шерсть тварин, фактуру рогів. Різноманітні хвильки, капельки, кульки, зубчики, пелюсточки, відбитки штампів прикрашають фігурний посуд, доповнюючи образ особливим колоритом і надаючи декоративності.

Свої лембики я декорувала рельєфом, контррельєфом, фактурою і штампами. Невисокий густий рельєф заповнює майже весь об’єм посуду. Декорування я проводила способом наліплювання маленьких деталей на поверхню виробу. За допомогою круглої петельки я відбивала і вирізала одинакові каплеподібні форми. Одинакові круглі відбитки я оримувала притискаючи до виробу сформовані вручну кульки. Хвильки я наліплювала формуючи у руках капельки. Інший вид хвильок був сформований способом розтачування тоненьких джгутиків. Всі наліпні деталі і поверхню посуду я продряпувала стеком, змащувала шлікером, і щільно притискала для надійного прикріплення. Дуже маленькі деталі достатньо тільки змастити шлікером, без продряпування. Коли виріб трохи підсохне, можна починати загладжувати нерівності рельєфу, за допомогою петельки додавати ліпнині потрібної форми. Зробивши відбитки круглими штампами різної конфігурації я досягла гарного декоративного ефекту.

Роги “Барана” я декорувала контррельєфом. За допомогою петельки я зробила вузенькі жолобки по формі рогів. Контррельєф додав легкості і графічності цьому лембику. Ажурні роги “Оленя” я доповнила фактурою у вигляді коротеньких жолобків, яка імітує природню нерівність рогів.

Готовий виріб підсушують протягом 5-6 днів. Виріб слід покривати авологою тканиною на деякий час,щоб запобігти інтенсивному висиханню окремих деталей. Швидке сушіння приведе до жолоблення або розтріскування виробу, тому цей процес потребує постійного нагляду.

Також треба враховувати лінійне та обємне скорочення розмірів виробу. Воно становить 6-7 %. Однорідність та зернистість робочої маси впливає на равномірність переносу води від внутрішніх шарів сирця до зовнішніх. Вода в погано перемішаній масі розподіляється не однаково, тому і випаровується нерівномірно.

Випал - це найбільш відповідальна технологічна операція в виробництві керамічних виробів. Дуже важливо під час утільного випалювання дотримуватися послідовності підняття температури.
Утильний випал має такі стадії:
прикурювання, підйом температури, витримка, охолодження.
Випал іде 24 год., з яких 7 год. становить період прикурювання і видалення з черепка залишків води при температурі 130*С.
Наступні 5 год. при температурі від 300*С до 600*С іде кінцеве видалення води. Наступні 2 год. при температурі 600*С-800*С іде випалення води. Останні 9 год. при температурі 850*С іде спікання черепка.
Випал закінчений. Закривається шубер печі і так піч витримується 24 год., іде повільне вистигання Надругу добу відкривається хід печі, включається вентиляція, іде примусове охолодження печі.
При випалюванні в глині проходять складні фізико-хімічні процеси. При нагріванні з глиняної маси, в першу чергу, випаровується залишена після сушіння вода. Потім, при температурі 300-400*С, обвуглюються і горять органічні домішки, а у подальшому, при підвищенні температури, розкладаються вуглекислі з’єднання – карбонати. При температурі 500-600*С і вище виділяється вода, зв’язана з глиною хімічними силами, черепок частково спікається, наближаючись до кам’яноподібного стану. У міру підвищення температури дозрівання черепка до 850*С , у ньому виникає певна кількість склоподібних новоутворень, за своєю дією подібних до клею або цементу: при охолодженні вони з’єднують частинки маси в одне ціле, надаючи міцності виробам. [7, 32]

Після випалювання виріб стає жовто-рожевого кольору і при постукуванні дзвенить. Для отримання менш пористого черепка посуд покривають кольоровими поливами, які при наступному випалюванні перетворюються в склоподібну масу. Глазурі наносяться на весь виріб, на його зовнішню і на внутрішню поверхню, способом обмокування цілого виробу. Випал

гончарних виробів ведеться в спеціальних гончарних горнах і вимагають

високої майстерності у веденні процесу випалу та охолодження виробів до

температури навколишнього середовища. Температура випалювання 950*С.

Усі вироби, які готуються для випалювання, треба ретельно переглянути. Незважаючи на те, що вироби попередньо випалювались ,