В Стародавньому Єгипті створювали монументальні архітектурні пам’ятники (піраміди), а також мистецькі меблеві та побутові вироби. Вони набагато випередили всі інші народи, встановивши норми свідомої творчої діяльності. В Єгипті розвинувся стиль, який став основою європейських зразків. Стильова єдність творів архітектури, меблів посуду, ювелірних та інших побутових виробів визначалась прагненням відтворити в їх образах ідею стійкої і вічної влади фараона. Єгипетські інтер’єри були багато і пишно оформлені. Розкішні колони підтримували стелі, фрески прикрашали стіни, а килими і занавіски завершували оздоблення інтер’єра. Однак архітектурні рішення для простих людей були значно простішими і не довговічнішими.

Архітектурні форми і декоративні мотиви Середніх віків до падіння Римської імперії подовжувались в римських традиціях. Внутрішнє оформлення інтер’єрів характеризувалося спрощенням форм, східними орнаментами, дрібними різьбленими формами, позолотою і яскравими фарбами.

В період Відродження відбувається розвиток в різних областях суспільного життя і створюються сприятливі умови для прогресу. Нові ідеї обдарованих людей сприяли змінам художніх смаків, принесли переміни в соціально культурне життя людей. У творах ренесансної культури аскетизм і містика середньовіччя витісняється відчуттям радості життя, задоволення земним буттям. Архітектори почали оформлювати архітектуру будівель та інтерєри житла в палацах великих міст.

З плином часу у людей з’явилася потреба у культурно-розважальних закладах. Тоді починають створюватися перші громадські заклади. Спочатку це були храми і церкви, потім салони, театри і заклади відпочинку і заклади громадського харчування.

Історія розвитку закладів громадського харчування бере початок ще з XVI століття. В Росіїї був ще такий тип закладів громадського харчування як корчми та трактири. Наприкінці XІХ століття тільки в Петербурзі їх налічувалося близько 650. Однак на жаль радянська епоха повністю викривила у гіршу сторону оцінку звичайною людиною системи громадського харчування.

Корчма – (рос. “питейный дом” ХІ век ) – постоялий двір з продажем алкогольних напоїв, які виготовлялися на місці . Слово “корчма” зустрічається у мовах більшості слов’янських народів. Наші предки так називали місце, куди люди приходили відпочити, влаштувати веселе застілля з піснями і музикою. Заклади , де продавали і пили горілку, називали ще “орандами”, “вигодами”, ”гостинцями”,”монопольками”,”шинок”.Подібних “горілчаних” хат, де вольному воля, а п’яному рай, чимало було по селах і містах України

При корчмі, як правило, був “заїзд” - двір, де зупинялися подорожні. Корчма (коршма, шинок)- невід’ємний компонент традиційного українського, призначена для відпочинку і харчування подорожніх і односельців.

Саме в корчмі збиралися мирська старшина для обговорення громадських справ. Шинок був і своєрідним сільським клубом, куди приходили люди, аби обмінятися інформацією, почути новини чи просто послухати кобзарів бандуристів, які полюбляли грати у корчмі; збиралися у корчмі й на вечорниці у пристольні свята сім’ями. Корчма також була місцем для укладання угод та проведення торгів.

Кабак-(тюркського походження-постоялий двір XVI-XVIII ст.) – для приготування і реалізації їжі та продажу спиртних напоїв. Спеціальним указом їх називали “кружечними дворами”, в народі “кружало”. В 1746 році кабаки офіційним указом Єлизавети знову були перейменовані в “питейные дома”, де в основному здійснювалась реалізація спиртних напоїв. В 1881 році кабаки, як заклади з низьким рівнем культури застілля, замінили на трактири, де до горілки обов’язково подавалась закуска.

Трактир(лат.tracto-“угощать”) –початок XVIII ст. За підтримки Петра Першого. Опрятність внутрішньго убранства, приготування і подача холодних і гарячих закусок, запроваджувалась культура пиття вин. З часом назву трактир отримали заклади, де надавались послуги проживання і харчування. Трактир з приміщенням для постояльців часто називали постоялим двором. Трактири більш низького розряду для малозабезпечених прошарків населення називали харчевнями. Магічна привабливість трактирів характеризується затишком, домашньою атмосферою, доброзичливістю хазяїна і персоналу та особливою кухнею. Але в кінці XIX ст. більш популярними стали ресторани і конкурентна боротьба закінчилась не на користь трактирів, ними залишились підприємства невисокого класу.

Перші ресторани відкрилися в Парижі у XVI столітті, а кав'ярні – у Стамбулі. Сторіччям пізніше їх можна було зустріти в містах Німеччини, Чехії. Що стосується України й Росії, то тут історія ресторанної справи не настільки глибока. Відомими рестораторами минулого були (Талон, Дюме та). Коло відвідувачів таких закладів було досить вузьким, а відповідно, не розвивалася культура відвідування ресторанів. Навіть офіціантами традиційно служили татари, французи й німці. Перші ресторани в Україні зявилися в кінці XVIII на початку XIX ст.

Ресторан перетворився в тип підприємства, де простий процес задоволення фізіологічних потреб змінено задоволенням вишуканих гастрономічних смаків і приємного проведення часу, що асоціюється з відчуттям свята, урочистості. Ресторан - невід’ємний елемент способу життя людей певного регіону, культурний простір, об’єкт етнічних цінностей, тобто заклад, який крім біологічної функції виконує культурно-творчу функцію.

У наш час розвиток громадського харчування супроводжується масовим будівництвом їдалень, кафе, ресторанів, підвищенням вимог до їх планування, обладнання та оздоблення. На відміну від інших торгових споруд вони розраховані на тривале перебування в них відвідувачів. У зв’язку з цим все більшого значення набуває організація предметно-просторового середовища цих закладів.

До основних типів закладів громадського харчування належать їдальні, кафе, ресторани, бари тощо.

Їдальні наймасовіший тип закладів громадського харчування. Вони бувають загального типу і спеціальні (дієтичні, дитячі та ін.). Їдальні забезпечують відвідувачів сніданком, обідом, вечерею. У них переважно використовують систему самообслуговування.

Кафе бувають загального типу і спеціалізовані, які відрізняються від їдалень асортиментом страв не