Естетичний рівень інтер’єру залежить від правильного вибору і використання оздоблювальних матеріалів. Слід пам’ятати, що наявність різних матеріалів в інтер’єрі, особливо невеликому, перевантажує його, робить подрібненим і невиразним. Різні за своїми властивостями, фактурою та кольором матеріали не завжди добре поєднуються, створюють ефект невдалого контрасту. Тому для оздоблення інтер’єрів бажано використовуватись обмеженою палітрою матеріалів.

Одним з важливих елементів інтер’єрах громадського харчування як чисто функціональний елемент. На сьогоднішній день естетична значущість підлоги в загальній композиції інтер’єрів значно підвищилася. Варіативність кольорового рішення підлоги, використання різноманітних орнаментальних рисунків роблять підлогу активним елементом інтер’єру, а іноді основою композиції залу.

Для покриття підлоги в закладах громадського харчування використовують різноманітні матеріли. В їдальнях і кафе – керамічні плитки, полімерні матеріали (плиточці та рулонні), а іноді – натуральний камінь (мармур, граніт). В ресторанах і барах широко застосовуються паркет (набірний, щитовий), а також синтетичні ворсові покриття. За технологією виготовлення вони поділяються на п’ять груп: ткані, трикотажні, ворсово-прошивні, неткані та повстяні. Ткані покриття відносно дорогі і використовуються у комфортабельніші інтер’єрах. Досвід експлуатації показує, що килимові покриття довго служать і добре піддаються санітарній обробці.

Важливим елементом в інтер’єрах громадського харчування також є стіни. Відомо, що той чи інший елемент інтер’єру в композиційному відношенні може бути головним залежно від загального задуму автора. Тому для втілення цього задуму підбирають матеріал. Так, для оздоблення стін використовують різні матеріали: натуральний і штучний камінь (мармур, пісковик, травертин), керамічну плитку, облицьовувальну цеглу, тонове і кольорове скло, дерево, тканини тощо.

Одним з основних оздоблювальних матеріалів є дерево. Його декоративні властивості, багатство кольору, рисунка, текстури надають приміщенню художню виразність. Дерево добре піддається художній обробці, тонуванню, захисному покриттю, а також поєднанню з іншими оздоблювальним матеріалами.

Високі декоративні властивості має скло, яке використовують для оздоблення стін, перегородок, колон у вигляді дзеркал, декоративних панелей тощо. Оздоблення колон великих розмірів допомагає «розчинити» їх у просторі і тим самим візуально збільшує його.

Для оздоблення стін широко застосовують різні легкі і практичні полімерні матеріали, які мають добрі гігієнічні і естетичні властивості, високу економічність. До цих матеріалів належать полівінілхлоридні плівки, декоративні паперово-шаруваті пластини, полістирольні і полівінілхлоридні декоративні покриття тощо.

Для оздоблення стелі призначені полістирол, дерев’яно – волокнисті та скловатні плити і т. п. Їх використовують у вигляді підшивних і підвісних стель. В індивідуальних замовленнях часто переважає застосування дерева.

У інтер’єрі також використовуються сучасні і відносно нові типи оздоблювальних матеріалів такі як гіпсокартон, різноманітні види декоративних штукатурок і шпалер.

3. ВИБІР ТЕМИ, ВИВЧЕННЯ ОБ’ЄКТУ, РОБОТА НАД ЕСКІЗАМИ.

3.1 Вибір теми.

Для проекту мені було запропоновано розробити інтер’єр ресторану. Ресторан знаходиться в центральній частині міста по вул. Мазепи 100. Це старовинний житловий двоповерховий будинок збудований на початку ХХ століття польськими майстрами.

Як і більшість старих польських будинків він має високі стелі, амфіладне планування кімнат,різні рівні підлоги та гвинтову сходову клітку з кованими перилами. На дугому поверсі є балкон який виглядає на внутрішній дворик в якому можна буде влаштувати літню терасу для ресторану.

Ці всі характеристики надихнули мене на розробку інтер’єру в якомусь класичному стилі, бо вони несуть в собі пафосність архітектури початку ХХ століття. Було декілька ідей щодо стилю – англійський класичний стиль, стиль модерн, стиль епохи відродження. Переглянувши інформацію по стилях і їх напрямках, зваживши як важливо, для людини сучасного міста сповненого шумом, залізобетонними конструкціями, блиском металу та холоднісю оздоблення архітектури сучасними матеріалами, хоча б на мить поринути в теплу, затишну атмосферу інтер’єру і перенестися на кілька століть в минуле. Я вирішила передати в інтер’єрі дух стародавньої Венеціанської републіки епохи Відродження XV- XVII століття, побуту і мистецтва її жителів. Назва ресторану – «Мурано» зявилася під впливом склодувного мистецтва від назви острова Мурано на якому його виготовляли.

3.2. Історичні відомості про Венецію.

Венеція складається з 2 частин: історичного центру (менш 100 тис. жителів), розташованого на 118 островах Венеціанської лагуни, розділених 150 каналами і протоками, через які переброшено ок. 400 мостів, і промислово-портової материкової частини. Острівна Венеція - місто-музей, морський курорт. Промисловість обслуговує потреби туристів (в історичній частині міста). Порт Венеції зберіг своє світове значення. Доля Венеції є предметом особливої турботи ЮНЕСКО, уряду Італії та світового співтовариства. Из-за зміни рівня моря вона поступово занурюється у воду, але щоб врятувати це місто, вкладаються чималі кошти.

В історичному центрі вражає безліч прекрасних старовинних будівель. Палаци XV-XVIII століть вибудувані в своєрідному Венеціанському стилі, в якому відчувається вплив сходу (венеціанська готика утворена з елементів готики і мавританському стилі). У Венеції вулицями служать канали, головним з яких є Великий канал в якому чути невгамовний плескіт оксамитово-зеленої води Адріатики. Основний транспорт у Венеції - річковий трамвай, є і річкове таксі. Історичний вид транспорту - 11-метрова, вигнута у вигляді півмісяця гондола. Вона зберегла без змін вишукану форму і строгий чорний колір. Система островів відгорожена від Венеціанської затоки Адріатичного моря вузькими й довгими островами-косами (Лідо та ін) і з'єднується з материком двома паралельними чотири кілометровими мостами, один з яких залізничний.

У часи свого розквіту Венеція була містом карнавалів, приблизно половину року належало ходити в масці. Звідси ведуть початок багато маскарадні звичаї. Венеція також була центром комедії дель-Арте, тут народилася нова італійська комедія, блискучі п'єси К. Гоцци і К. Гольдоні до сих пір утримуються в репертуарі театрів Росії та світу. Венеціанський карнавал і сьогодні