В умовах духовного відродження українського народу та розбудови української держави зростає роль та значення національних традицій, зокрема у декоративно-прикладному мистецтві, як культуро-творчому засобі [1; 119]. Він формує майбутнє нації, її інтелектуальну, висококультурну еліту.

На прикладі фундаментальної праці Ф.Петрякової (1975) чи не найбільш ґрунтовно переглянуто проблему розвитку гутних традицій в українському склярстві. Цю монографію, що носить аналітичний характер, можна розглядати, як найбільш ґрунтовне мистецтвознавче дослідження з питань специфіки гутного скла в том числі й Київської школи. У науковий обіг нею введено значний за обсягом фактологічний матеріал. Широко розглянута і проаналізована історія українського гутництва. У колективній праці, присвяченій українській кераміці та склу, Ф.Петрякова (1974), порушуючи питання сучасного гутництва на прикладі робіт київських художників, торкнулась проблеми використання традицій у промисловості. Також слід відзначити праці І.Сакович (1975), що звернулась до проблеми співіснування традиційного та інноваційного шляхів у сучасному українському декоративно-прикладному мистецтві. В цьому ж аспекті розглянута творчість київських художників скла, які поєднували технічні і художні можливості гутництва з сучасними формами виробів та прийомами художньої обробки. [25; 119]  Л.Жоголь у власних працях (1973, 1978, 1986 років) звернулась до питання сучасного художнього скла, виходячи з загальних проблем монументально-декоративного мистецтва. Наведено багато прикладів робіт київських художників, як вдалі зразки синтезу архітектури та художнього скла. Аналогічна за проблематикою, робота Л.Казакової (1989) присвячена темі синтезу архітектури та декоративного скла 1960-х - 1980-х рр. Автором наведені точні спостереження з приводу поступових змін характеру взаємодії творів художнього скла з об'ємно-просторовим середовищем архітектури [27; 144-145].

Дослідження історії та формування декоративно-прикладного мистецтва є дуже важливим . Воно сьогодні не тільки найменш вивчене, але й найменш осмислене і теоретично означене з позицій сучасного мистецтвознавства.

Головною тенденцією 80 – 90-х рр. ХХ століття стало утвердження самостійної ролі творів декоративно-прикладного мистецтва в ряді пластичних мистецтв, активно відбувається трасформація предметної форми від суто утилітарної до декоративної, посилюється роль об`ємно-просторових виробів у створенні емоційно-образного середовища. [24; 83] Твори зі скла – стають вільним пластичним об`єктом – артефактом. З`являється ряд трмінів і понять, таких як – «мистецтво предмета», «склопластика», «об`ємно-просторовий об`єкт», які відображають новий рівень творчого осмислення і практичної діяльності сучасних художників сучасної естетики у прикладному та просторову дизайні інтер`єру.

Сучасне українське художнє гутне скло – яскраве явище художньої культури в Україні. Метою даної науково-дослідницької роботи – є дослідити історію формування, розвитку гутного скла на Україні та з’ясувати сучасний його стан.

За останній час і впродовж минулих десятиліть історики-мистецтвознавці доклали чимало зусиль для дослідження даної теми (Петрякова Ф. С. [25],Зельдич А.Д. [17], Сердюкова О.М. [38], Тищенко О.Р. [42]), зокрема публікації мистецтво-знавців про сучасний стан гутництва ( Придатко Т. [31], Біляшевський М.[5], Шимчук Є.[47] та ін.)

Вивчивши стан гутного скла в цілому шляхом вивчення літературних джерел та безпосередньо провівши “польові дослідження” – дає змогу зробити висновок, що на даному етапі гутна справа досягла величезних успіхів, вийшовши з суто ужиткового рівня до повноцінного, яскравого мистецького явища.

Гутні вироби, зберігаючи свою доцільність, можуть створюватися як декоративні речі. І це завдяки клопіткій праці художників-гутників, чиї твори мають непересічну художню вартість.

З них яскравим прикладом є видатний львівський митець художнього скла – Андрій Бокотей, для якого, звичайно, велике значення мали наставники та фахове оточення – це відомі майстри-гутники ще радянської доби: П.Думи, О.Гера, Б.Валько та інші. А.Бокотеєм організовуються з 1989 року Міжнародні симпозіум гутного скла у Львові, в яких взяли участь численні митці України та багатьох країн світу. З 1992 року були також організовані Міжнародні студентські симпозіуми у Львівській академії мистецтв. Бокотей є організатором акції “Музей скла у Львові”, для здійснення якої докладає багато зусиль [61].

Особливу увагу слід відвести видному українському науковцю – Фаїні Сергіївні Петряковій. Її перу належать ґрунтовні праці з історії українського скла, фарфору, фаянсу. Головним принципом наукового методу дослідження Фаїни Сергіївни була верифікація – перевірка фактів, на основі яких узагальнюється та систематизується матеріал. Доктор мистецтвознавства, доцент кафедри скла Львівської Академії мистецтв, професор Інституту народознавства, Фаїна Сергіївна завжди відстоювала наукову чесність, порядність, коректність. Її спадщина – це академічна історія розвитку окремих видів українського мистецтва, – та історія, деякі томи якої укладала Фаїна Сергіївна одноосібно, тільки особисто, довгі роки віддаючи себе святому мистецтву, нескінченно гортаючи сторінки архівних аркушів, бібліотечних видань, ретельно обстежуючи натурні джерела. Понад двадцять столиць світу – такою є географія її пошуків: і всюди каталоги, матеріали фондів та експозиції були нею ретельно опрацьовані.

Отже, у розглянутих працях та напрямках дослідження художнього скла щодо сучасного вітчизняного інтер`єру доволі опосередковано акцентується увага на питанні використання скла на предмет дизайну інтер`єра. Залишається нерозв`язаною низка питань.

Розв`язання поставлених завдань здійснювалось на основі таких наукових методів:

- метод теоретичних досліджень – вивчення спеціальної літератури, галерейних та музейних матеріалів, друкованих матеріалів з проблеми даного дослідження;

- метод порівняльного аналізу – співставлення матеріалів наукових праць, літературних джерел, візуальних матеріалів, виробів із оздобленням сучасних інтер`єрів;

- метод системний, що у мистецтвознавстві передбачає аналіз художнього твору чи мистецьких явищ із системних засад, при цьому цілісність і розчленованість є найважливішими ознаками системи, а сукупність мистецьких параметрів та ієрархічних зв'язків створює її зміст і структуру. Звідси кожен інтер`єр розглядається як система, що переважно об'єднує технологічний, стилістичний (композиційний) та функціонально-систематичний комплекси. Так кожен художній витвір зі скла несе певне об`єктивне навантаження з точки зору супромату, художнього стилістичного вирішення та гармонійного зв`язку з іншими елементами декорування