Архітектори, будівельники, художники, скульптори, майстри прикладного мистецтва, спираючись на досягнення будівельної науки і техніки, підвищують художній рівень обробки скла. Вибираючи для обробки той чи інший матеріал, автори прагнуть до створення єдиної композиції інтер'єра, сполученню склопанелей за призначенням приміщень. Специфіка інтер'єрів громадських закладів дозволяє широко використовувати в їх оформленні оригінальні композиційні рішення, створюючи монументально-декоративі композиції, ексклюзивні меблі зі скла.

Індивідуальні рішення інтер'єру - це складне сполучення архітектурної форми, конструкції, простору, масштабу, пропорцій, ритму, кольору і світла, направлене на повне виявлення ідей і максимально відповідає функціональному призначенню приміщень. Інтер'єр - відносно замкнутий і організований у функціонально-естетичному відношенні простір в середині будинку. Мистецтво скляних конструкцій - це спосіб створення виразного внутрішнього середовища будови. Організація майбутнього проекту виробу зі скла залежить від його призначення (житлові, суспільні, виробничі, навчальні та ін.) і підкоряється загальним вимогам, закономірностям (психофізіологічним, соціальним, будівельним).Тому таким важливим є етап ескізного проекту. Тут автор обирає стилістичну лінію втілюваного задуму, організувує окремі вузли зв`язку між елементами склоконструкції. Проектування кожного констрктивного рішення - чи то міжкімнатної перегородки чи певного меблевого виробу потрібно чітко організувати креслення.

Рішення інтер'єру включає в себе функціональні і естетичні завдання. При цьому велику роль відіграє художньо-декоративне мистецтво, яке повинно гармонійно синтезувати масштабність, пропорції, ритм, фактуру, рельєф, колір і світло для створення найбільш естетичного сприймання художньої композиції на поверхні скла, задуманої художником-дизайнером. Художньо-декоративне мистецтво - це не прикрашування, а розумне використання художніх засобів.

Слово "композиція" в перекладі з латинської означає з'єднання, зв'язок, побудова. Розрізняють три основних види композиції: фронтальну, об'ємну і глибинно просторову. Такий розподіл в якійсь мірі умовний, так як на практиці ми маємо справу з поєднанням різних видів композиції:

Характерною ознакою фронтальної композиції є розподіл в одній площині елементів форми в двох напрямах по відношенню до глядача - вертикальному і горизонтальному (Рис.4.18; Рис.4.23).

Об'ємна композиція являє собою форму, що має відносно замкнуту поверхню і що сприймається з усіх сторін. Виразність і якісність сприйняття об'ємних композицій залежать від взаємозв'язку і розміщення їх елементів, від точки зору. Виразність і якісність форми залежить також від висоти горизонту. В процесі сприйняття об'ємної форми при низькому горизонті виникає враження її монументальності. (Рис.4.12 – Рис.4.17; Рис.4.19) З приближенням глядача до предмету збільшується перспективне скорочення його граней. Об'ємна композиція завжди взаємодіє з навколишнім середовищем.

Глибинно-просторова композиція складається з матеріальних елементів, об'єктів, поверхностей та простору, а також інтервалів між ними.

Одним із найважливіших засобів приведення різноманітних елементів форми до єдності, упорядкування їх розташування є ритм.

Ритм – це рівномірне чергування розмірених елементів, порядок поєднання ліній, об'ємів, площин. Ритм діє на наші почуття. Ми сприймаємо не тільки оком, але й на слух. Ритм притаманний і статичним предметам. Наприклад, в архітектурних спорудах - ритмічний розподіл вікон по горизонталі і вертикалі. Ритм можна помітити і в площинному зображенні (наприклад орнаментальна композиція на поверхні скла).

Закономірне чергування об'ємів, граней, а також упорядкована зміна характерних елементів форми – все це використовується в якості специфічного засобу композиції у виробах зі скла – окремих предметів просторового дизайну.

Ритм може бути спокійний і не спокійний, може бути направлений в одну сторону, або збігатися до центру, направленим як по горизонталі так і по вертикалі. Бажане враження від предмета можна досягти правильним використанням всіх можливостей ритма, продуманим чергуванням елементів, об'ємів, кольорових плям. Особливо часто декорування скляних полотен широко використовується кольоровий ритм. Кольоровий ритм створює своєрідний кольоровий калейдоскоп (на прикладі застосування ф`юзінгу). Ми не можемо зорово сприймати виріб закінченим, якщо його маси конструктивно не врівноважені. Воно повинно бути не тільки фізично, а й зорово стійким. Отже, важливе місце в композиції займає рівновага. Рівновага – це такий стан форми, при якому всі елементи збалансовані між собою. Вона залежить від розподілу мас композиції відносно її центру. Рівновага, як і ритм притаманна рослинному і тваринному світу. Рівновага об'ємів, або частин любого предмета викликає почуття спокою, упевненості і стійкості.

Динаміка – це зорове сприймання руху, стрімкості, форми. Динамічна форма може бути притаманна як нерухомим так і рухомим об'єктам. Динамічність робить форму активною, помітною, виділяючи її серед інших (Рис.4.23).

Статика – це стан спокою, рівноваги форми, стійкість у всьому її ряду, в самій геометричній основі. Статичність вимагає рівних спокійних ліній: мас, чітких членувань по горизонталі та вертикалі.

Симетрія є одним з важливих засобів досягнення єдиності і художньої виразності форми. Симетрія - принцип організації, де елементи розташовані правильно відносно осі площини, або центру. Симетрія є дзеркальна і осьова.

Широко застосовується також асиметрія - розташування елементів, при якому вісь симетрії відсутня. Асиметрія - принцип організації площини, який базується на динамічній врівноваженості елементів, на враженні руху їх в межах цілого (Рис.4.20 – Рис.4.22).

Отже, симетрія і асиметрія допомагають досягти художньої виразності статичних і динамічних композицій на площині, виявити композиційно-декоративну сутність виробу.

Застосування принципів гармонії в художньому оформленні скляних конструкцій (міжкімнатні перегородки, двері, дверки шаф-купе) має велике значення. Гармонійна композиція полегшує сприйняття естетичної і змістовоної інформації. На